Росія завжди, як би її не називали у різні часи (з 15 століття вже точно), хотіла і хоче бути не просто країною, а іншою цивілізацією, що несе якусь велику місію, все одно - православ'я або комунізм, або «русский мир». Але це ніколи насправді не виходило.
В XVIII столітті Катерина ІІ назвала старшого внука Костянтином, маючи на увазі майбутнє завоювання Константинополя. Плани не здійснилися, але ідея не померла. У XIX сторіччі Тютчев пропонував завоювати Константинополь, щоб Свята Софія знову стала християнським храмом, і щоб російський цар був у ньому коронований, як всеслов'янський. Цей панслов’янизм досі живий, тільки тепер він називається інакше. Але ще ніколи він не був так принижений.
Раптом виявилося, що найближчі слов'янські народи не дуже й хочуть бути разом з Росією. Гаразд, з Польщею вже давно все зрозуміло,(вже давно між собою ворогують ці племена – А. С. П.) але те, що слідом за нею і, страшно казати, за Болгарією, звалює Україна. Цей вусатий недолугий молодший (!) братик з кумедною малоросійською мовою і мелодійними піснями. Ні, це було занадто.
Раптом виявилося, що найближчі слов'янські народи не дуже й хочуть бути разом з РосієюЯ завжди говорив, що «братство» — дуже сумнівний термін. По Біблії, перших братів звали Каїн і Авель, і ми добре знаємо, що з ними сталося. Інші відомі братики — це Ромул і Рем, і там та ж історія. Психологія абсолютно чітко описує суперництво сіблінгів, брати дуже часто б'ються і ворогують.
У відомому анекдоті поляк і росіянин знаходять в пустелі пляшку води, росіянин пропонує поділити воду по-братськи, а поляк відповідає: ні, краще порівну. За великим рахунком жодних «братніх народів» просто не було. Уявіть собі текст – братський італійський народ шле палкий привіт братньому іспанському народу. Ніколи не чув такого епітета поза панславистской ідеї. А щире вітання братського британського народу братньому народу США у зв'язку з річницею Бостонського чаювання? Той-то і воно.
Текст опубліковано з дозволу автора