Я ще ось про що думаю. Товаришу Сталіну доводилося мати справу з людьми або освіченими, несучими у собі знання філософії релігії і навіть літератури, і, як не дивно, повагу до неї, або з людьми, які з покоління в покоління накопичували звичку, навик до тяжкої праці, інколи - на межі виживання. І те й інше породжувало "опір матеріалу", а все, що чинить опір, потрібно було або зламати, або знищити - звідси великий терор і голодомор.
Товаришу Путіну куди легше - покоління дев'яностих виросло в невинності невігластва і в повазі до масової культури в її найгіршому сенсі, в поклонінні кримінальним авторитетам. Під звуки попси і шансону. Цей матеріал легко доступний для обробки. Його не потрібно знищувати, не потрібно навіть виховувати. А еліта - скільки там тієї еліти? Приручити, залякати, кого і ліквідувати для острашки.
Справу зроблено.
І ще - спробував уявити собі нинішніх правителів Росії в каракулевих папахах і пальто з каракулевими ж комірами, які стоять на трибуні Мавзолею. Не вийшло. Не йде їм уніформа радянських старців. Це - щось інше.
Текст публікується з дозволу автора.