Я далекий від політики. Але дивлюся на те, що відбувається, і роблю власні висновки.
Нещодавно натрапив на World Happiness Report 2018, який раз на два-три роки випускає ООН, і порівнює в ньому рівень щастя жителів різних країн. У підсумку експерти складають рейтинг, який формується шляхом опитувань на основі 6 критеріїв: ВВП на душу населення, тривалість життя, соціальна підтримка, свобода життєвого вибору, щедрість і сприйняття корупції. Крім цього, на результат впливає суб'єктивне відчуття людьми щастя або нещастя: «Чи сміялися ви вчора? Чи було у вас відчуття щастя?» Мета у рейтингу проста – показати, наскільки жителі тих чи інших країн щасливі. І відобразити це у вигляді індексу, присвоївши кожній країні відповідне місце в таблиці.
У рейтингу – 156 країн, і на першому місці Фінляндія. Слідом ідуть Норвегія, Данія, Ісландія і Швейцарія. Ці країни тримаються в топі рейтингу і лише міняються місцями. На останньому місці – Бурунді. Хто не знає – це така країна в Центральній Африці, де живе тотально неграмотне населення, постійно виникають міжплемінні конфлікти і приблизно кожні два роки відбувається військовий переворот.
Україна в цьому рейтингу посідає 138 місце. Крім Бурунді, під нами – бідні країни Африки, Сирія, Афганістан. Найближча до нас європейська країна зверху – Албанія, 112 місце. Щоправда, дорогою наверх поруч одна з одною стоять Вірменія (129) і Грузія (128), і що вони там забули – я не знаю.
Свобода життєвого вибору у нас неймовірно ущербна
Відповідно питання, яке напрошується: чому ми такі нещасні? Можна було б звичайно нарікати на те, що бути нещасним у нас в тренді, але якщо хоча б на час перестати займатися посипанням голови попелом, стане очевидним що:
- Наш ВВП на душу населення мікроскопічно малий – $2,82 тисяч. Для порівняння, у країн, що розвиваються, – $5,49 тисяч, у розвинених – $48,97 тисяч.
- Середня тривалість нашого життя – 72 роки. Для порівняння, в Японії та Сінгапурі люди живуть до 84 років, у Великобританії і в середньому по Європі – до 82.
- Свобода життєвого вибору у нас неймовірно ущербна. Соціальні ліфти майже не працюють, можливість зробити кар'єру в середовищі кумівства і кругової поруки – мінімальна. Все це відрізає молодим і амбітним дорогу наверх.
- Корупція всюди – в освіті, в роботі, в сім'ях, у свідомості. Пухлину можна вирізати, але що робити, якщо пухлина замінила всі наявні органи?
Все перелічене вище є результатом бездарної моделі управління країною. Бездарної настільки, що важко уявити ще гірший варіант. Можна, звісно, продовжувати лаяти народ, звинувачуючи його в усіх смертних гріхах і наділяючи його сміховинними поняттями і анекдотичним титулами. Але ситуацію це вже ніяк не змінить.
Насмілюся припустити, що переможцем на найближчих виборах буде той, кому уготована доля або стати найменш популярним лідером, який звалив на себе весь тягар «шокової терапії», – людиною, яку народ буде ненавидіти за інфляцію і дефіцит товарів – або тим, хто погасить світло і зачинить двері. Думаю, це буде найнещасніша людина на планеті.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени