Давайте говорити серйозно – зовсім не відсутність «президентського» досвіду є основною претензією патріотичної публіки до Володимира Зеленського.
Володимир Зеленський не є носієм українського етнічного менталітету. Це ж очевидно. Це просто наслідок його біографії. Саме тому він не має чутливості до тем, які подразнюють українське середовище. Саме тому дозволяє собі жарти, що збурюють україномовну патріотичну громадськість (яка може собі дозволити щодо неньки і не таке, але ж тільки україномовні українці мають право критикувати Україну).
В той же час порівняння Зеленського з Януковичем, на мій погляд, є штучними і, даруйте, висмоктаними з пальця.
Проблема Януковича була зовсім не в його російськомовності, а в тому, що він був якщо не продовженням, то інструментом російської політики в Україні: Харківські угоди, відмова від теми Голодомору та історичної пам’яті, приведення на вищі посади колишніх росіян (особливо в оборонному та безпековому секторах) тощо. І цим він був одночасно і антидержавний, і антиукраїнський. (Він був, на мою думку, ще й антинародним з огляду на масштаби визискування і викрадення грошей. Але то інша історія і, на жаль, не лише про Януковича.)
Російськомовність Зеленського не має нічого спільного з цим. Це породження української реальності.
Погляньмо правді у вічі: як і російськомовний Петро Порошенко, в разі обрання на посаду президента Володимир Зеленський не матиме іншого вибору, ніж постійно демонструвати оту відсутню до сьогодні чутливість до «українського питання». Він виступатиме по-українськи, він кластиме квіти до тих самих меморіалів, що і Петро Порошенко, вшановуватиме ті самі дати тощо. Думаю, що достатньо швидко він зрозуміє, що або українізується до якоїсь міри, або не матиме шансів бути успішним і переобратися.
Жодна помітна «українізаторська» ініціатива останніх років не була ініціативою влади чи особисто президента. Це були громадські ініціативи. І при умовно слабкому президенті Зеленському (яким зараз його прогнозують) суспільство аж ніяк не зменшить свої можливості у порівнянні з тим, що мало при Порошенкові.
Так, якщо Володимир Зеленський переможе на президентських виборах, це не відбудеться передовсім за рахунок голосів україномовної громадськості. Хоча мені здається, що і тут все не так просто, а число україномовних громадян, які під тиском подекуди дуже агресивних аргументів лідерів громадської думки не хочуть признаватися, що голосуватимуть за Зеленського, достатньо високе.
Та як би там не було, розумніше і далекоглядніше буде не відштовхувати Володимира Зеленського, а йти з ним на діалог.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени