У них на це природна інтуїція.
Ось якби давали свіжі знання, вони вчилися б з великим азартом. А якщо дають знання нафталінні, то саме це охоту й відбиває.
Дитячий розум так влаштований, що протистоїть розриву шаблону. Адже діти інтуїтивно розуміють, що для життя їм потрібні зовсім інші навички, вміння і компетенції.
А їх напихають застарілими архаїчними, що вижили з сучасності так званими знаннями того, «що з чого складається і як називається» і змушують це заучувати і здавати.
У той час як вони хочуть знати, як «це» працює, і чи можна «це» поліпшити.
Виходить, що так звані знання діти накопичують для разового вживання для ЗНО та інших іспитів. Значить, це одноразові знання.
А зі знаннями так чинити не можна: вони повинні допомагати дитині ставати розумною, сильною, компетентною, вмілою і щасливою.
Причому, на все життя, а не на три години при складанні ЗНО або контрольної.
Тому реформа освіти полягає не в тому, яке райвно якому міському начальству підпорядковується, і скільки років дітям вчитися – 11 чи 12, а в кардинальній заміні всього шкільного контенту. Як для початку.
Ось тоді діти підбадьоряться, батьки перестануть охати і ахати, вчителі заспокояться, і навіть уряд прозріє, зрозумівши, нарешті, що ж усім цим людям насправді потрібно.
Тож доведеться міняти половину шкільного контенту на сучасний і цікавий.
У ньому 20% часу і сил буде приділятися фундаментальним знанням (що необхідно).
А 80% – застосування цих знань на практиці для придбання тих самих компетенцій, про які так багато говорять, але досі не знають, де і як їх дітям освоювати.
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени