Репутаційні проколи. НВ в деталях розкриває всі причини, через які Борис Джонсон йде у відставку
Геополітика7 липня 2022, 17:00
Після того, як за одну добу свої посади залишили понад 40 британських міністрів та помічників, і чимало з них виступили із закликом до премʼєр-міністра Бориса Джонсона скласти свої повноваження, голова уряду Великої Британії погодився подати у відставку з посади лідера Консервативної партії і протягом декількох місяців залишити пост премʼєр-міністра. НВ розібрався, що призвело до цих драматичних подій в британському уряді та хто може змінити на посаді «великого друга України» Джонсона.
Початок кінця
Хвиля відставок в британському кабінеті міністрів почалася після скандалу із членом Консервативної партії Крісом Пінчером, який звільнився з посади після звинувачень у домаганнях до двох чоловіків у лондонському клубі. Чиновник визнав свою провину, написавши у листі про відставку, що «забагато випив» і поставив себе та інших в незручне становище. Тоді в адміністрації Джонсона заперечили, що премʼєр міг знати про попередні випадки невідповідної поведінки Пінчера, коли призначав того на посаду. Проте невдовзі стало відомо, що таку інформацію голова уряду таки мав.
Першими свої пости у вівторок, 5 липня, залишили міністр охорони здоров’я Великої Британії Саджид Джавід і міністр фінансів Ріші Сунак. Джавід, зокрема, заявив, що «більше не може з чистою совістю продовжувати працювати у цьому уряді».
«Тон, який ви задаєте як лідер, та цінності, які представляєте, відображаються на ваших колегах, партії та, врешті-решт, державі», — цитує заяву на звільнення Джавіда британська газета The Guardian.
Слідом за ними посаду залишив один з віце-голів правлячої Консервативної партії Великої Британії Бім Афоламі. В ефірі вечірніх новин він висловив переконання, що Джонсон більше не має підтримки з боку партії та країни. «Ви віце-голова Консервативної партії», — зауважив ведучий. «Мабуть, після того, як це сказав, уже ні», — відповів Афоламі.
Своєю чергою міністр Уельсу Саймон Харт, повідомляючи про свою відставку пізно ввечері 6 липня, зазначив, що у нього «не залишилося іншого виходу». Попри всі намагання «розвернути корабель, я із сумом відчуваю, що ми пройшли межу, коли це було можливим», додав він.
До ранку 7 липня кількість політиків-консерваторів, які склали свої повноваження в уряді, зросла до півсотні. Серед них економічний секретар казначейства і міський міністр Джон Глен, міністр у справах дітей і родини Вілл Квінс, міністр юстиції Вікторія Аткінс та інші. Тоді як міністра з питань житлового господарства Майкла Гоува Джонсон звільнив сам після того, як той спробував переконати премʼєра піти у відставку.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Патігейт та все інше
Малозначущий інцидент із Пінчером сам по собі не міг спричинити нинішньої масштабної політичної кризи, визнає британський журнал The Economist, проте він наклався на низку інших подій, що заплямували три роки каденції Джонсона. Найвідчутніше по репутації премʼєра вдарила серія вечірок на Даунінг-стріт, які порушували встановлені урядом правила жорсткого карантину. Скандал отримав назву Патігейт (від анг. party — вечірка).
В результаті декілька міністрів звинуватили Джонсона у нерозсудливості, недотриманні стандартів і нездатності говорити правду. Окрім етичних претензій деякі соратники Джонсона висловили незгоду із підвищенням податків та реакцією уряду на зростання вартості життя у Великій Британії. Частина консерваторів у парламенті виявилися настільки розчаровані поведінкою прем'єр-міністра, його хаотичним керівництвом та відсутністю відвертості, і, як наслідок, падінням популярності їхньої партії, що почали переживати за свої місця та ініціювали голосування щодо вотуму недовіри.
За підсумками голосування, що відбулося 6 червня, Джонсона підтримали 211 однопартійців (за необхідного мінімуму в 180 голосів). Та понад 40% депутатів-консерваторів висловили премʼєру недовіру, що викликало широкі дискусії про політичне майбутнє очільника уряду. Після цього партія зазнала болючої поразки на проміжних виборах у декількох британських містах. Нарешті останньою краплею став скандал із Пінчером.
«Серійна нечесність» Джонсона справляє «абсолютно розʼїдаючий» ефект на ефективний уряд, написала цього тижня британська газета The Times. «Кожен його день на посаді поглиблює відчуття хаосу, — стверджує видання. — Для блага країни він має піти».
Схожа критика зазвучала зі сторінок видання The Economist, що звинуватило премʼєра у «токсичності». «Той факт, що Борис Джонсон є серійним брехуном і йому не вистачає самодисципліни, щоб зайнятися важкими проблемами, добре відомий», — пише видання. Досвідчений політик Гоув ще 2016 року зауважив, що Джонсон не підходить на роль лідера. При цьому, діючого премʼєра не можна звинувачувати в усіх проблемах, що турбують британців, визнає The Economist. Йому також притаманні жвавість та шарм. «Але його вади ганьблять добрих людей. Вони отруюють уряд, а отже і країну, яку він очолює».
За даними свіжого опитування дослідницької компанії YouGov, 69% британців вважають, що Джонсон має залишити премʼєрське крісло. Хоча його широка підтримка України у протистоянні російській агресії додала політику популярності серед співгромадян, із часом його рейтинги почали падати й наразі досягли найнижчого за весь час на посаді рівня. Войовничий підхід Джонсона до Європейського Союзу також вплинув на національну валюту, посиливши інфляцію, що, за прогнозами, може перевищити 11%, зауважує інтернет-ресурс французького телеканалу France 24.
Хто наступний?
Відставка Джонсона не буде блискавичною — процес затягнеться на декількох місяців, прогнозують у France 24. Кандидати на його місце мають пройти відбір, після чого двоє фіналістів проведуть публічні передвиборчі кампанії і за результатами голосування консерваторів буде обрано наступного очільника політсили, який обійме також і посаду премʼєр-міністра. Наступнику Джонсона доведеться вирішувати внутрішні проблеми — як то здорожчання життя, та одночасно витримувати зовнішній тиск — зокрема, перейняти естафету нинішнього премʼєра у підтримці України, що зробила Велику Британію провідним гравцем у відповіді Європи на російську збройну агресію, зазначає американська медіа-компанія CNN.
Консерваторам знадобилися майже два місяці, щоб обрати Джонсона прем'єр-міністром після того, як його попередниця Тереза Мей пішла у відставку в 2019 році, зазначає американський журнал Forbes. Наразі серед потенційних претендентів на його крісло видання називає Пенні Мордонт, міністерку з питань торгової політики, Ріші Сунака і Саджида Джавіда, які цього тижня першими склали свої міністерські повноваження, а також Ліз Трасс, міністерку закордонних справ, і Джеремі Ханта — депутата-консерватора, якого Джонсон переміг у фіналі виборів 2019 року.