Соціал-демократи несподівано вирішили висунути на посаду федерального канцлера Мартіна Шульца, колишнього голову Європарламенту. Лідер Соціал-демократичної партії Зігмар Габріель, тим часом, очолив Міністерство закордонних справ, і відповідно, вибув з боротьби за найвищий пост у німецькому уряді.
Робляться спроби знайти нову конфігурацію федеральної політики, зокрема, окреслити контури майбутньої широкої коаліції на випадок, якщо християнські демократи знову отримають першість, але не наберуть достатньо місць для формування власного уряду. У такому разі канцлером залишиться Ангела Меркель, але соціал-демократи отримають відповідні їхнім запитам портфелі. Перебування Франка-Вальтера Штайнмаєра, одного з ключових лідерів соціал-демократів, на посту президента може частково компенсувати ці запити.
Якщо ж першість на виборах вдасться вирвати соціал-демократам, можливі інші конфігурації парламентської більшості: рожево-зелена коаліція, коаліція з ХДС (але не з Меркель на чолі, а з Шульцем).
Перехід Габріеля в німецький МЗС може також пояснюватися бажанням знайти точки дотику з адміністрацією Дональда Трампа. Габріель належить до соціал-демократів, які вважають німецько-американські відносини дуже важливими. Можливо, проамериканську лінію в Соціал-демократичній партії було вирішено підсилити, щоб остаточно знищити відносини з Америкою (перебуваючи на посаді голови німецького МЗС, Штайнмаєр встиг наговорити про Трампа чимало неприємних речей, а значить, він не зміг би бути ефективним міністром закордонних справ в частині відносин зі США).
Габріель відрізняється проросійськими поглядами, але не варто сильно побиватися з цього приводу. Повноваження чинного уряду закінчуються у вересні, і новий голова МЗС навряд чи стане щось міняти в його політиці стосовно до України. Особливо враховуючи той факт, що вирішальне слово в цих питаннях належить Меркель і її канцелярії.
Обрання Шульца кандидатом на посаду канцлера від соціал-демократів є позитивним сигналом для України. З усіх його однопартійців він, напевно, займав найбільш проукраїнську позицію. Коли Габріель вважався головним кандидатом на пост канцлера, існувала загроза поновлення так званої лінії «шредеризму» у німецькій політиці. А нинішні кандидати на посаду канцлера – Шульц і Меркель – досить симпатизують Україні.
Втім, багато чого буде залежати не тільки від фігури канцлера, але і від конфігурації коаліції. Якщо коаліція буде створена без участі християнських демократів, тобто, соціал-демократами за підтримки лівих і зелених, вона може бути значно меншою, ніж проукраїнська. Перш за все, через позицію лівих і частково зелених.
Більше поглядів тут