Чим запам'ятався 2017-й?

НВ розпитав співвітчизників про головні, на їхню думку, події року, що минає

Звичайно ж, введенням безвізового режиму. Це ж втілення мрії цілих поколінь, це відкриття нових світів і можливостей, це рух в сторону змін. Зрештою, тепер у кожного українця з'явилася спрощена легальна процедура проголосувати "проти всіх". Хоча б на 180 днів в році.

А ще я в захваті від рішення влади дати волю не тільки людям, а й чесно заробленим ними грошам, випустивши їх на міжнародні ринки капіталу з-під насиджених матраців. На жаль, це торкнеться лише маленького прошарку забезпеченого класу, але тим не менше ми стали ще на один крок ближче до цивілізації.

Про дурне і зле ні слова, воно скоро забудеться, не залишивши й сліду!

Іван Компан,
викладач Единбурзької бізнес-школи

В особистому сенсі 2017-й був цілком непоганим, і завершується він виходом у світ нового роману Коханці юстиції, а також початком роботи над ще одним романом. Чого ще бажати?

У сенсі цивільному все не так оптимістично, як здавалося мені ще в 2016-му. Влада країни все ж набрала критичну масу моїх розчарувань, подразнень і невдоволень, тобто зробила все можливе, щоб самодискредитуватись в моїх очах абсолютно. Ще рік тому я вважав, що кращої, ніж ця, нинішня, нам все одно не знайти. Зараз я вже так не вважаю. Шкода, що Славко Вакарчук відмовився.

І про перший рік Трампа: добре, що цей дивний президент виявився в більш-менш надійних їжакових рукавицях. А там, чого доброго, й імпічменту дочекаємося.

Юрій Андрухович,
письменник

Цього року ми закінчили зйомки ігрового повнометражного фільму Брама, режисером якого я був. Прем'єра стрічки відбулася на міжнародному кінофестивалі Black Nights в Таллінні. З початку 2018-го фільм вийде вже в українському прокаті. Тому сподіваюся, що ренесанс українського кіно, який проходив у 2017-му, і далі продовжиться.

Ще рік запам'ятався наданням безвізу. Особисто я ним ще не скористався, але моя дружина, коли ми їхали в Естонію, на моїх очах показала біометричний паспорт і спокійно пройшла паспортний контроль, нічого не пояснюючи. Отже це безперечна перемога.

Але нам потрібно більше таких перемог — і не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому полі. Адже за фактом соціально-політична ситуація в Україні виявилася в підвішеному стані. Багато поставлених на порядок денний питань так і не отримали відповідей. Взяти хоча б медреформу. Вона начебто вже і в дію пішла, а досі [станом на 22 грудня] президент не підписав сам закон. Виходить, що все максимально намагаються зрушити на наступний рік. І це засмучує. Ну скільки можна?

Володимир Тихий,
кінорежисер

Як людині, що стежить за макроекономікою, початок року запам'ятався серйозною стурбованістю з приводу зростання економіки. Потім стався розрив торгово-економічних відносин з окупованим Донбасом, пішли істерики: мовляв, все пропало, нічого не буде працювати. НБУ навіть переглянув свій прогноз. Але в результаті ми побачили, що економіка зростає набагато швидше і потужніше, всупереч усьому.

Крім цього, запам'яталася історія з НБУ, який вирішив зорієнтувати інфляцію. І за первинним прогнозом Нацбанку цього року інфляція повинна була знизитися до 9%. Але всі прогнози НБУ зіпсував неврожай ягід в травні, потім були кавуни по 7 грн/кг в серпні. І в підсумку зараз інфляція вже виходить на показник більше 13%.

Ще для мене стала шоком серія скандалів навколо НАБУ, а потім — навколо Міхеіла Саакашвілі. Як наслідок, божевільний вихлоп з цього приводу в західних ЗМІ.

Дмитро Боярчук,
виконавчий директор Центру
соціально-економічних досліджень CASE Україна

Тим, як раптом подорослішали дітки. Синок пішов в підготовчий клас і вже намагається виховувати молодшенького, а дочка розміняла другий десяток, переїхала і вчиться тепер у Франції. А найстарший знайшов гідну і цікаву роботу, хоч і не залишає надію довести до розуму свій IT-проект.

Тим, що з'явилося багато нових цікавих знайомих і друзів. І набагато менше намалювалось нових ворогів.

Тим, що виходило справлятися з емоціями і менше нервувати через дрібниці. Навіть перестав ламати ракетки на тенісі. Ну майже. Одна не береться до уваги.

Тим, що працювалося і відпочивалось в кайф. І не було дня, щоб вранці не хотілося на роботу, а ввечері не тягнуло додому до коханої дружини і діток.

Тим, що працювати, розвиватися і заробляти стає важче і все більше часу доводиться витрачати на захист бізнесу, а не на творення.

На жаль, але кардинальних реформ, яких ми зачекалися, не відбулося. Хоч їх і продовжують обіцяти. А поки спостерігаємо, як з країни збільшується відтік людей з виробничої сфери і молоді. Що і вважаю найсумнішим в році, що минає.

Олександр Соколовський,
президент об'єднання роботодавців Укрлегпром

Для мене 2017 рік був хорошим. По-перше, на мій день народження мені вдалося зібрати 1 млн грн для підопічних фонду Таблеточки і подарувати багато днів народження онкохворим дітям. По-друге, у мене була можливість вчитися і проводити час з сім'єю.

Мені здається, цей рік став продуктивним для третього сектора в Україні. Зміцніли багато фондів і почали допомагати по-новому. Благодійність знову увійшла в тренд. Практично всі ініціативи малого і середнього бізнесу, впливових людей тепер включають і допомогу потребуючим. Проводяться благодійні спортивні змагання, вечері зі збором коштів, люди продають зустрічі з собою на аукціонах. Це все прогресивні методи розвинених країн, і думаю, що в найближчі роки буде тільки зростання впливу і можливостей для соціальних ініціатив.

Ольга Кудиненко,
засновниця благодійного фонду
Таблеточки, член опікунської ради Охматдиту

Рік став переломним для України — події останніх місяців показали, що люди змінилися радикально і відкат до минулого вже неможливий.

Для мене особисто цей рік став дуже складним і цікавим одночасно, адже я займався своїм новим дітищем — [мережею ресторанів] Файна Фамілія.

Юрій Колесник,
власник мережі ресторанів Файна Фамілія,
La Veranda Kyiv, La Veranda Praha, Babiččina zahrada

Це був непростий, цікавий, бурхливий, повний пригод, протиріч, змін і катаклізмів рік Вогненного Півня.

Було дуже багато втрат. Цей рік був сотим відтоді, як сталася перша фатальна війна з росіянами, що коштувала стількох поколінь і мільйонів "зачищених". Той більшовицький експеримент, на жаль, вийшов, тому так важко сьогодні прориватися вперед.

Але цей рік був дуже обнадійливим, тому що ми змогли обернутися поглядом і душею назад — в той початок XX століття, коли Україну формували люди блискучої культури та унікального інтелекту — згадати їх, назвати їх і викликати до життя сьогодні.

Вогняна стихія року багато що забрала, але і багато що загартувала. І я цьому року вдячна за надію.

Ольга Герасим'юк,
телеведуча, перша заступник голови Нацради
з питань телебачення і радіомовлення