Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер погодився відвідати Петербурзький Міжнародний економічний форум, обґрунтувавши своє рішення важливістю зближення з Росією, «принаймні, в економічних питаннях».
Такі візити лише підтверджують, що у західноєвропейських політиків завищений больовий поріг і терпимість щодо РФ і її агресії, а також притуплене почуття небезпеки. Водночас у країн Східної Європи цей поріг наближається до українського рівня: там також відчувають загрозу з боку Москви, хоча і не є об'єктами прямої збройної агресії.
В Європейському Союзі є різні погляди на те, чим небезпечна Російська Федерація, і як з нею потрібно взаємодіяти. Підтвердженням тому стали повідомлення в ЗМІ, згідно з якими США, Великобританія, держави Балтії і Центральної Європи в приватному порядку висловлюють занепокоєння щодо участі Юнкера в петербурзькому форумі.
Одна з найбільших дилем і проблем ЄС полягає в тому, що вони не мають спільної ані зовнішньої, ані оборонної політики. Зважаючи на рівень загрози економічного, політичного та інформаційного проникнення Росії в ЄС, а також на військові провокації Москви, скажімо, проти країн Балтії, будь-які візити європейських політиків (чиновників ЄС або окремих діячів країн-членів союзу) посилають Москві абсолютно неправильний сигнал: ніби вона може продовжувати в тому ж дусі, не змінюючи політику і досягаючи своїх цілей.
З огляду на це, приєднуюсь до критиків Юнкера і його рішення відвідати Санкт-Петербург. Президент Єврокомісії відомий своїм позитивним ставленням до Росії. Звісно, він не збирається підписувати там договори про постачання зброї чи економічну співпрацю. Але мінус у тому, що навіть політичні сигнали (готовність до зближення, нормалізації відносин та відновлення економічної співпраці) дають Росії надію, що не змінюючи свою політику, вона може нормалізувати відносини з Заходом. Такі візити грають проти інтересів самої Європи.
Більше точок зору тут