У вересні прем'єр-міністр Польщі заявив про «перший випадок, коли ворожі російські безпілотники збили над територією НАТО». У переліку допомоги союзників, за інформацією Міноборони, були винищувачі F-35 та F-16, гелікоптери Black Hawk, Мі-24 та Мі-17. Атака призвела до тимчасового закриття повітряного простору країни, уламків у різних регіонах та пошкодженого будинку місцевих жителів. На щастя, обійшлось без жертв. У всій цій ситуації мені, як дотичній до ОПК людині, сумно було усвідомлювати абсурдність асиметричності — винищувачі вартістю десятки мільйонів доларів збивають безпілотники вартістю у тисячі.
Втім подібне вже було…
У нещодавній колонці я згадував Еріка Принса, колишнього «морського котика», співзасновника Blackwater (нині Academi), який вказував на асиметричність під час військових операцій у Червоному морі між ВМС США та хуситами. До речі, Принс нещодавно виявив зацікавленість у придбанні українських компаній, які розробляють дрони. Офіцер у своєму виступі зазначав, що бідній країні вдалось успішно атакувати американські кораблі за допомогою безпілотників. І змусити США витрачати мільйоні доларів, аби відбивати ці атаки.
Подумайте, яка колосальна нерівність у витратах
В аналітичних роздумах Принса мені запам’яталась цитата: «Подумайте, яка колосальна нерівність у витратах: противник запускає дрон за 20 тисяч доларів, щоб пошкодити наш корабель за мільярди, а ми збиваємо цей дрон двома зенітними ракетами по мільйону кожна. Це абсурдна ситуація. Іранці вкладають копійки, щоб загрожувати нашому мільярдному есмінцю, а ВМС витрачають мільйони, щоб збити ті копійчані дрони. Такий дисбаланс показує, наскільки наш оборонний менеджмент пішов хибним шляхом — і в питаннях закупівель, і в самій ментальності та дисципліні».
Сучасні військові операції потребують сучасних рішень. Методи протидії мають бути доцільними з точки зору військової економіки. Це доводять і події на Близькому Сході, і повномасштабне вторгнення в Україні, і нещодавна ситуація на території Польщі.
Ракета проти безпілотника
У 2014 року хусити (збройний політичний рух, мусульмани-шиїти) захопили столицю Ємену, почали контролювати частину країни. Їхній слоган «Смерть Америці, смерть Ізраїлю, прокляття юдеям, перемога ісламу!» дає розуміння, яка «начинка» подібного воєнізованого угрупування. Ця мусульманська спільнота підтримується Іраном (постачання дронів, зброї тощо) і досить часто заявляє про себе у світовому порядку денному. Особливо часто у 2023−2024 роках, коли в Ізраїлі розпочалось чергове «високе напруження», як толерантно зазначали експерти.
У 2023 році як союзник Ірану та «Хезболли» хусити прийняли пропалестинський бік, обстрілюючи Ізраїль. Але через певний час зрозуміли, що їхні «ракетні зусилля» не приносять бажаного ефекту. Тому почали атаки на торговельні судна у Червоному морі, аргументуючи тим, що справу мають лише до тих, які пов’язані з Ізраїлем. Подібні кроки приносили не стільки військові результати, як суттєві економічні втрати для компаній по всьому світу.
Associated Press в одному зі своїх матеріалів писали про те, що через Червоне море у напрямку Суецького каналу прямує нафта, електроніка, газ, зерно тощо. Це більше десяти відсотків світової торгівлі. Freightos (платформа, яка пов’язана з міжнародними вантажними перевезеннями) вказувала на те, що «через Суецький канал щодня проходить понад мільйон барелів нафти та 30% світового контейнерного трафіку». Одним словом, кожна атака — це збитки для країн, зростання витрат на логістику, страхування й т. п. Врешті США разом з державами-партнерами розпочали операцію Prosperity Guardian («Охоронець Процвітання») для захисту судноплавства.
В останні дні грудня 2023 року хусити запустили ракети по судну Maersk Hangzhou (під прапором Сінгапуру). Екіпаж звернувся до ВМС США по допомогу і ті відповіли, відбивши атаку. В Пентагоні ще до цієї атаки і тим більше після неї почали активніше вестись розмови про те, що «США має розглядати системи, які можуть перемогти системи хуситів, що більше відповідають витратам, які вони витрачають на атаку на нас». Американці витрачали мільярди доларів в тому числі на багатомільйонні ракети, аби знищувати безпілотники (частіше за все) єменського угрупування.
Не кращою була ситуація і з британцями. За два тижні атаки на судно Maersk Hangzhou тогочасний міністр оборони Великої Британії Грант Шаппс заявив про те, що британський есмінець збив «ймовірний ударний безпілотник, націлений на торговельне судно в Червоному морі, знищивши ціль ракетою Sea Viper». До слова вартість подібної ракети стартує від мільйона фунтів стерлінгів.
Замість висновків
Симетричні відповіді. Операція у Червоному морі продемонструвала, що навіть наймасштабніша військова машина може показати себе неефективною. Втім коли США збиває дрони ракетами вартістю у мільйон — вони можуть собі це дозволити. В їхньому щорічному оборонному «гаманці» більше 800 мільярдів доларів. Тому ці витрати якщо й суттєві, то не трагічні. Наша країна подібних ресурсів немає, тому за будь-яку неефективність доводиться сплачувати не бюджетними коштами, а життями наших людей. Ціна трагічна. Відповіді повинні бути симетричними (про це вже писав) інакше ціна ставатиме все вищою. А головні економіки світу так і продовжуватимуть нарікати на невідповідність витрат під час відбиваючих атак.
Масштабування cost-effective засобів і виробництво на місці. Атаки хуситів доводять, що для боротьби із супротивником не потрібна надсучасна зброя на мільйони. Для терору достатньо дронів. Українські приватні підприємства ОПК успішно розробляють не тільки дрони, а системи РЕБ, сучасні засоби розвідки, зв’язку, боєприпаси, та навіть бронетехніку. Це важливо, але масштабів недостатньо. У цьому питанні потрібна розширена державна підтримка та інвестиції.
Є ще один важливий момент у масштабуванні ефективних за ціною засобів захисту. Вже зараз інвестуючи у подібні проєкти, держава та приватні підприємства ОПК зможуть долучитись до вирішення глобальної проблеми. Якщо матимемо суттєві успіхи у цій галузі, то наші інновації можна буде масштабувати у країнах, які стикаються з асиметрією військових витрат. Це своєрідна точка зростання ОПК та політичного іміджу України.
Проблема безпілотників та шахедів вже не тільки українська. Вересневі події на території Польщі це промовисто довели. Весь цей ворожий непотріб будь-якої мити може з’явитись будь-де. І варто завчасно подумати, як його збивати не ракетами вартістю у мільйони доларів, а адекватними засобами протидії. Для України виробництво подібних засобів може стати ключовим рішенням для захисту нашого неба та одним із локомотивів майбутнього експорту.