Небезпечні азартні ігри. Відомий економіст Нуріель Рубіні — про чотири загрози для світової економіки

У класичній грі «хто першим злякається» («game of chicken») два водії розганяються назустріч один одному, і той, хто зверне першим, вважається «переможеним». Якщо жоден з них не звертає, тоді обидва, швидше за все, загинуть. У минулому подібні сценарії вивчалися для оцінки ризиків, що виникають через суперництво великих держав. Наприклад, щодо ситуації з Карибським кризою керівники США і СРСР опинилися перед вибором — втратити подобу чи ризикнути катастрофічним зіткненням. Питання завжди в тому, чи можна знайти компроміс, який дозволить обом сторонам зберегти і життя, й авторитет.

Сьогодні ведеться відразу кілька геоекономічних ігор в боягуза. Щоразу нездатність досягти компромісу може призвести до зіткнення, за яким, швидше за все, слідуватиме глобальна рецесія і фінансова криза. Перше і найважливіше суперництво — між США і Китаєм через торгівлі та технології. Друге — конфлікт, що спалахує між США й Іраном. У Європі спостерігається ескалація ігор на межі фолу між прем'єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном і Євросоюзом через Брексіт. Зрештою є ще Аргентина, яка може постати на шлях зіткнення з Міжнародним валютним фондом після ймовірної перемоги пероніста Альберто Фернандеса на президентських виборах у жовтні.

Повномасштабна війна між США і Китаєм — торгова, валютна, технологічна і холодна, розширить нинішній спад в промисловості, торгівлі та капітальних витратах на сектор послуг і приватне споживання, що наражає економіку США та інших країн світу на серйозну рецесію.

Військовий конфлікт між США й Іраном може призвести до зростання цін на нафту вище $100 за барель, спровокувавши стагфляцію (рецесія зі зростаючою інфляцією). Саме це сталося 1973 року під час війни Судного дня, в 1979 році після Іранської революції і в 1990 році після вторгнення Іраку в Кувейт.

Обвал через Брексіт сам по собі, можливо, і не спричинить глобальної рецесії, але він точно спровокує рецесію в Європі, яка потім може поширитися і на інші країни. Вважається, що «жорсткий» Брексит призведе до суворої рецесії у Великі Британії, але не в Європі, тому що Британія залежить від торгівлі з ЄС більше, ніж ЄС від торгівлі з цією країною. Але це наївність. Єврозона вже страждає через надмірне уповільнення темпів зростання економіки і охоплена рецесією в промисловості; а Нідерланди, Бельгія, Ірландія і Німеччина (яка вже близька до рецесії) реально дуже залежать від британського експортного ринку.

В умовах, коли ділова впевненість в єврозоні вже і так пригнічена через напруження в китайсько-американських торговельних відносинах, хаотичний Брексит може стати тією самою останньою соломинкою. […] Крім того, європейська рецесія створить ефект доміно, послабивши глобальне зростання економіки і, ймовірно, спровокувавши напад скидання ризикованих активів. Можливо, вона навіть призведе до нових валютних війн, якщо курс євро і фунта почне знижуватись занадто стрімко щодо інших валют (і не в останню чергу долара).

У кризи в Аргентині теж можуть бути глобальні наслідки. Якщо Фернандес виграє у президента Маурісіо Макрі, а потім пустить під укіс кредитну програму МВФ для цієї країни на суму $ 57 млрд, тоді Аргентина постраждає від повторення валютної кризи і дефолту 2001 року. Це може викликати відплив капіталу з країн, що розвиваються взагалі, що, ймовірно, спровокує кризу у вкрай перевантажених боргами Туреччині, Венесуелі, Пакистані та Лівані і ще більше ускладнить ситуацію в Індії, ПАР, Китаї, Бразилії, Мексиці та Еквадорі.

У всіх чотирьох сценаріях обидві сторони хочуть зберегти подобу. Президент США Дональд Трамп хоче укласти угоду з Китаєм, щоб стабілізувати економіку і ринки в країні напередодні своєї спроби переобратися в 2020 році. Голова КНР Сі Цзіньпін теж хоче укласти угоду, щоб зупинити уповільнення темпів зростання економіки в Китаї. Проте водночас жоден з них не хоче стати «боягузом», тому що це підірве їх внутрішньополітичні позиції і посилить протилежну сторону. Так чи інакше, але, якщо до кінця року угоду не буде досягнуто, тоді зіткнення стане цілком можливим. Та оскільки час швидко минає, ймовірність негативного результату підвищується.

Трамп також вважав, що здатен залякати Іран, оголосивши про вихід з угоди про «спільний всеосяжний плані дій» і запровадивши суворі санкції. Але іранці відповіли на це ескалацією провокацій в регіоні, дуже добре розуміючи, що Трамп не може дозволити собі вступу у повномасштабну війну, а також допустити сплеску цін на нафту, що стане її результатом. Крім того, Іран не бажає починати перемовини, які дадуть Трампу можливість позувати перед фотографами, поки той не скасує частину санкцій. Жодна зі сторін не хоче «змигнути першою», а Саудівська Аравія та Ізраїль при цьому підбурюють адміністрацію Трампа, тому ризик катастрофи підвищується.

Джонсон (напевно, натхнений Трампом) наївно вважав, що може використовувати загрозу жорсткого Брексіта для того, щоб примусити ЄС погодитися на покращений варіант угоди про вихід — порівняно з тією угодою, якого домоглася його попередниця. Але тепер, коли парламент прийняв закон, що забороняє жорсткий Брексит, Джонсон веде вже дві гри в боягуза одночасно. Досягнення компромісу з Євросоюзом щодо питання про ірландське «застереження» («backstop») все ще є можливим до настання встановленого терміну виходу Британії з ЄС (31 жовтня), але одночасно підвищується і ймовірність сценарію де-факто жорсткого Брексіта.

В Аргентині обидві сторони блефують. Фернандес хоче отримати чіткий електоральний мандат, а головна ідея його передвиборної кампанії зводиться до того, що Макрі і МВФ винні в усіх негараздах країни. Важіль МВФ очевидний: якщо фонд остаточно відмовиться надавати наступний транш фінансування ($5,4 млрд) і припинить надання фінансової допомоги, тоді Аргентина стане жертвою нового фінансового колапсу. Але у Фернандеса теж є важіль, тому що борг в розмірі $57 млрд — це проблема для будь-якого кредитора. Можливості допомагати іншим країнам, що зіткнулися з економічними труднощами, у МВФ виявляться обмеженими через аргентинський крах. Як і в інших випадках, компроміс-рятівник став би найкращим варіантом для всіх, але не можна заперечувати ймовірність зіткнення і фінансової кризи.

Проблема в наступному: для компромісу потрібно, щоб обидві сторони зайнялися деескалації, але тактична логіка гри в боягуза винагороджує божевільну поведінку. […] У цих іграх виявилися замішані великі «его», і дехто з цих людей може віддати перевагу крахові, ніж погодитися на те, щоб їх вважали боягузами. Майбутнє світової економіки, окрім того, виявилося залежним від результату чотирьох азартних ігор, ситуація в яких може розвиватися будь-яким шляхом.

Повний текст читайте на Project Syndicate

Долучайтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ