Чорна справа

Блокада поставок вугілля з Донбасу поставила під загрозу національну енергетику та порушила низку ще серйозніших питань

Андрій Леденьов

На лінії розмежування в районі станції Кривий Торець Донецької області скупчилися сотні вагонів поїздів. Вони везли вугілля з окупованих територій на захід — вітчизняним електростанціям.

Вагони стоять уже тиждень: десятки ветеранів АТО, активісти і деякі народні депутати блокують проїзд. Схожа ситуація ще на декількох станціях Донецької і Луганської областей, але вона не настільки критична.

Кривий Торець — головні ворота, через які заходить антрацитове вугілля з непідконтрольних Києву територій так званих ДНР і ЛНР.

Семен Семенченко та Єгор Соболєв, народні депутати від Самопомочі, а також позафракційний Володимир Парасюк — організатори акції Блокада торгівлі на крові — ведуть практично пряму інтернет-трансляцію з місця події. Вони говорять про аморальність і злочинність будь-якої торгівлі з окупованими територіями.

Ще одна мета блокувальників — запобігання контрабандним поставкам через лінію фронту, а також повернення полонених бійців.

А поки Торець стоїть, 15 лютого в Києві на позачерговому засіданні Кабінету міністрів ввели режим надзвичайної ситуації (НС) в енергосистемі. Якраз через блокаду вугілля зі сходу.

НС дає можливість Кабміну в ручному режимі керувати галуззю незалежно від форми власності станцій або шахт. І фактично визначати, які станції будуть завантажені, а які — стояти, на підставі запасів вугілля на складах.

На сьогодні, якщо вірити прем'єру Володимиру Гройсману, їх вистачить максимум на 40 днів.

Всеволод Ковальчук, голова державної національної енергокомпанії Укренерго, повідомив: станом на 13 лютого запаси вугілля на складах вітчизняних теплоелектростанцій (ТЕС) становлять 842 тис. т. У середньому з урахуванням температурного режиму вони використовують близько 30 тис. т антрациту на добу. У такому разі, за словами Ігоря Насалика, міністра енергетики, станції зможуть пропрацювати від двох тижнів до півтора місяця.

Як повідомили НВ у прес-службі компанії ДТЕК Енерго, що належить Рінату Ахметову, на її ТЕС станом на 14 лютого перебуває 530 тис. т вугілля, якого, за оцінками компанії, вистачить на 20–25 днів роботи.

Коли запаси виснажаться, кажуть в Кабміні, можливо, почнуться віялові відключення електроенергії. А світло будуть вмикати за графіком. Це на початковому етапі торкнеться Київської, Сумської, Черкаської, Дніпропетровської, Харківської, Чернігівської та Запорізької областей.

Україна вже мала досвід таких відключень: у 2014 році, коли Росія припинила поставки газу в Україну, а потік вугілля з Донбасу "закрив" фронт. Тоді перебились за рахунок африканського вугілля: щоб стабілізувати ситуацію, Україна імпортувала понад 400 тис. т енергоносія.

Гройсман вважає, що продовження нинішньої блокади призведе до кризи не тільки в енергетиці. За словами голови уряду, від постачання вугілля з непідконтрольних територій залежить робота металургії, в якій зайнято понад 300 тис. осіб, що приносить країні значну частку валютної виручки.

На сьогодні вже зупинили доменну піч Краматорського феросплавного заводу. Максим Єфімов, перший заступник голови комітету Верховної ради з питань промполітики і підприємництва, який представляє президентську фракцію БПП, каже: кокс на підприємства з Горлівки (контролюється "ДНР") не дійшов, і завод змушений був гасити доменну піч. "Доменна піч може протягом якогось часу підігріватися газом, а потім вона "закозляється". І це означає повне знищення заводу",— нарікає парламентарій.

За його словами, зараз гасить піч Дзержинський меткомбінат, а на Крамоторській і Слов'янській ТЕС запасів вугілля залишається менш ніж на десять днів. "Тут два виходи: перейти на газ, який буде більш ніж удвічі дорожчий, або зупинятися",— вважає Єфімов.

У складній ситуації опинився і Авдіївський коксохімічний завод, який отримує електроенергію від Зуївської ТЕС. У ДТЕК Енерго відзначають: у зв'язку з блокадою станція перестала отримувати вугілля, а його запаси становлять 65 тис. т, чого вистачить на 10–12 днів.

У вівторок зупинився Алчевський меткомбінат, який розташований на непідконтрольній території. Причиною припинення роботи підприємства агентство Інтерфакс називає блокування залізниці і брак залізорудної сировини, що постачається з гірничо-збагачувальних комбінатів групи Метінвест. Повна блокада може призвести до втрати енергопостачання Маріуполя, який отримує енергію від Старобешівської ТЕС, вважає Денис Саква, старший аналітик інвесткомпанії Dragon Capital. "Частково коксівне вугілля доставляють з неконтрольованих територій, і повна відмова від нього призведе до зростання імпорту [такого вугілля] з Росії або готового коксу з Польщі та Казахстану",— прогнозує аналітик.

За словами Єфімова, якщо вимкнути взагалі територію Донбасу, контрольовану Україною, від вугілля зі сходу бюджет отримає додаткові $2,5 млрд від'ємного сальдо балансу.

Галузеві експерти вважають: у короткостроковій перспективі замінити вугілля з непідконтрольних територій нічим. У середньостроковій — варіанти є, але досить витратні.

На думку Валентина Землянського, директора енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України, поставки з далекого зарубіжжя займуть близько 2-2,5 місяців, а вартість вугілля буде на 50% вище, ніж сировина з так званих ЛНР/ДНР.

З ним погоджується Олександр Паращій, керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital. Сьогодні, за його словами, ціна імпортного вугілля з урахуванням доставки становитиме $100/1 т, тоді як українське вугілля станом на 2017 рік коштує, виходячи з вказівок Міненерго, $64/1 т.

Експерти не виключають, що в екстреній ситуації для підтримки балансу енергосистеми можливий імпорт вугілля, електроенергії або газу з Російської Федерації.

Насалик пояснює: якщо Україна повністю відмовиться від антрацитного вугілля з непідконтрольних територій зараз — а це близько 9 млн т на рік,— то бюджету доведеться додатково витратити 15 млрд грн.

У довгостроковій перспективі Олександр Харченко, директор Центру дослідження енергетики, бачить три сценарії розвитку. Перший — переобладнання котлів на ТЕС з вугілля марки А (антрацитове), що видобувають у так званих республіках, на марку Р (газове). Другий варіант — закупівлі антрациту влітку на нижньому піку цін у США, Південній Африці, Австралії або ж укладення з цими країнами опціону, що дозволяє швидко викупити необхідні обсяги і отримати його в максимально стислі терміни.

Третій шлях — це організація спільних шахтних виробництв у регіонах світу, де є антрацитове вугілля, з участю українського державного капіталу. "Це здешевить постачання і зробить його найбільш надійними",— запевняє Харченко.

Саме перша ідея — з переобладнанням котлів — виглядає найбільш логічною. Україна видобуває надлишкові обсяги вугілля марки Г на підконтрольних територіях і вже почала переводити на нього станції. Скажімо, на Зміївській ТЕС два енергоблоки перевели на газове вугілля, а вся станція перейде на нього до літа 2017‑го. На Трипільській ТЕС поки тільки декларують схожі плани.

За словами Гройсмана, щоб повністю перейти на газову групу, Україні потрібні щорічні інвестиції в розмірі 15 млрд грн протягом трьох-п'яти років.

Політолог Володимир Фесенко не вірить, що блокадники переслідують добру мету. "Наркомани марнославства",— такими словами він характеризує Семенченка і Парасюка. Мовляв, звикли до суспільної уваги і хочуть повернути її таким чином.

Утім, на думку Фесенка, головні одержувачі дивідендів залишаються в тіні і продовжують направляти активістів.

Єфімов вважає, що до блокади, крім Самопомочі, яка організувала акцію, причетна партія УКРОП, пов'язана з Ігорем Коломойським. А в своїх політичних цілях її також використовують Батьківщина і Міхеїл Саакашвілі. Всі ці сили нібито мріють про дестабілізацію в країні і політичну кризу.

“Їхні меседжі — торгівля на крові, контрабанда, повернення полонених,— говорить депутат від БПП.— Але це чиста брехня". Він упевнений: повертати полонених необхідно. Але як цьому може допомогти блокада, Єфімов не розуміє.

Крім того, експерти підозрюють, що інтерес Коломойського лежить у практичній площині: мовляв, одна з альтернатив антрациту — дорогий мазут, який виготовляється на належній групі Приват Укртатнафті.

Утім, самі учасники блокади не вважають ситуацію критичною. На своїй сторінці у Фейсбуці Семенченко звинувачує владу у змові і корупції. "Думаю, вкладемося у 10 млрд грн",— пише він у відповідь на слова Насалика про додаткове навантаження на бюджет у разі відмови від антрациту зі сходу. "Це приблизно стільки, скільки втрачає українська залізниця, надаючи необґрунтовані знижки за тарифами Ахметову",— вважає Семенченко.

Депутат упевнений: 10 млрд грн — це вдвічі менше, ніж заробляють на постачанні вугілля Віктор Медведчук, Ахметов і старший син екс-президента Віктора Януковича Олександр. "Ці троє — так само, як і команда Петра Порошенка,— контролюють торгівлю вугіллям зі сходу",— саме так бачить ситуацію Семенченко. І вся ця афера йде під прикриттям так званої схеми Роттердам+. І розплачуються за все кінцеві споживачі електроенергії за завищеними тарифами.

Формулу Роттердам+ запровадили минулого року — вона повинна була допомогти диверсифікувати поставки вугілля з непідконтрольних територій. Паращій пояснює, що прив'язка цін до роттердамських плюс доставка сировини в Україну потрібна була, щоб закласти в тарифі ТЕС витрати на імпорт вугілля.

По суті, за допомогою такої формули енергетики можуть закуповувати паливо за кордоном в літній період за нижньою межею цін. Однак, за словами Харченка, ні ахметовський ДТЕК, ні приватна Донбасенерго, ні держкомпанія Центренерго цього не зробили.

Насправді енергогенеруючі компанії використовували донбаське вугілля, ціна якого в четвертому кварталі 2016‑го, визначена Міненерго, становила близько $53/1 т. А тариф ТЕС, розрахований з урахуванням методології Роттердам+, повністю покривав вартість вугілля у тому ж четвертому кварталі в розмірі $100/1 т, уточнює Паращій. Тобто станції продавали електроенергію в грудні з урахуванням ціни вугілля в $100, а самі купували його за $53. Різниця — це їхній прибуток.

В результаті підвищення цін на вугілля, яке повинно "відв'язати" енергосистему країни від поставок з "республік", не дало потрібного результату.

"Сумна реальність така, що за три роки у нас не побудована незалежність від постачання вугілля з зони АТО",— констатує Андрій Герус, член правління бізнес-ради Ціна держави у своїй колонці на nv.ua. І в наступні 1–1,5 місяця "ЛНР" і "ДНР" залишаться єдиним реальним варіантом поставок вугілля марки А. "Хоча ми вже й заплатили зростаючими тарифами за енергетичну незалежність",— підсумовує Герус.