Україна насправді виходить далеко за свої кордони. Америка, Африка, Австралія та Європа, Азія і навіть Антарктида стали домівкою для багатьох українців, які змушені були не за власною волею покинути рідний край.
Наразі наша глобальна Україна дивиться на те, що відбувається на українській політичній арені і очікує нарешті змін. Глобальні Українці допомагали відбутись двом майданам, допомагають українській армії і ніяк не можуть зрозуміти, чому у великій Україні ніяк не з’явиться альтернатива старим політичним класам.
Здавалось би, що люди дійшли до крайньої межі, коли готові підтримати того, хто готовий змінити країну. Та на перший план виходять все ті ж обличчя, представники різних клептократичних кланів, бо демократичні лідери ніяк не знайдуть можливість об’єднатися заради самих же себе, адже з такими результатами в цивілізованому світі про політичне лідерство мова не йде.
В ці хвилини Андрій Садовий та Анатолій Гриценко сидять за чашкою кави та домовляються. Шкода, але в мене немає можливості зараз показати їм кадри з розстріляного Майдану 2014, з фронтів, з котлів де гинули і продовжують гинути українські воїни.
Можливо, вони тоді так довго не тягнули з рішенням і вийшли об’єднаними, сильними, здатними перемогти систему.
Ми все ще чекаємо здорового глузду від демократичних лідерів і свідомих рішень брати на себе відповідальність. У рамках президентської кампанії 2019 року, демократичним силам України потрібні переможці, а не учасники.