Казино для самурая

Гральні центри Японії готові легко випередити світові столиці азарту — Лас-Вегас і Сінгапур. Країна, де доходи від гральних автоматів і державних тоталізаторів перевищують $200 млрд і порівнювані з лідерами місцевого автопрому, нарешті легалізувала казино

 

Анна Павленко

 

 

Величезний зал салону гральних автоматів патінко — популярної в Японії гри на кшталт американського пінболу — наповнений людьми і пронизливими електронними звуками. Десятки відвідувачів сидять перед вітринами з сліпучо яскравим підсвічуванням, намагаючись загнати металеву кульку в спеціальну нішу на ігровому полі. У разі успіху їх чекає джекпот: з автомата в спеціальний піддон посиплються сотні таких же кульок, які потім можна буде обміняти на призи та готівку.

"Перемога приносить мені приємне хвилювання і почуття тріумфу",— ділиться з НВ 47‑річний IT-фахівець з Токіо. Він не хоче називати своє ім'я пресі і зізнається, що раз на тиждень грає в патінко або робить ставки на перегонах. "Особливе задоволення приносить виграш у тоталізаторі на кінських перегонах, де потрібно застосувати певний аналіз",— каже японець.

Патінко, лотереї, ставки на перегони, а також човнові, мото- і велогонки тривалий час залишалися в Японії єдиними дозволеними видами азартних розваг. При цьому грошовий обіг в цих обмежених японським законодавством секторах грального бізнесу вигідно вирізняється на тлі інших країн, зазначає Дайан Мулленекс, партнер британської юридичної компанії Pinsent Masons, експерт у галузі телекомунікацій та азартних ігор.

Кожен азартний японець, згідно з дослідженням британської компанії Global Betting and Gaming Consultancy, витрачає на ставки в середньому $318 на рік. В результаті оборот тоталізаторів в 127‑мільйонній Японії сягає космічних значень. Наприклад, у 2015 році сума ставок на японських іподромах становила $22,5 млрд. А загальний дохід індустрії патінко, за даними неурядової організації Japan Productivity Centre, заледве не досягнув до $200 млрд, що можна порівняти з третиною річного обсягу продажів десяти найбільших японських автовиробників.

Втім, ці астрономічні цифри недивні: за підрахунками Japan Productivity Centre, тільки в патінко грає кожен десятий житель цієї країни.

Тепер же індустрію азартних розваг Японії очікує перехід на якісно новий рівень: у середині грудня 2016‑го парламент країни ухвалив закон про легалізацію казино. Гральні заклади з'являться в найбільших містах у форматі інтегрованих розважальних комплексів з готелями, торговельними центрами і ресторанами. Щоправда, станеться це не раніше 2023 року — за оцінками експертів, кілька років буде потрібно законодавцям для розробки регламентуючих норм, ще близько трьох років займе будівництво.

"В Японії, третій економіці світу, в операторів казино є великий нереалізований потенціал",— вважає Мулленекс. За оцінками азіатського інвестиційного банку CLSA, річний дохід цієї індустрії в Країні висхідного сонця може досягти $25 млрд на рік, тим самим майже вчетверо перевищивши виручку найбільших казино Лас-Вегаса.

Для токійського IT-фахівця, з визнань якого почалася ця стаття, гра в патінко — спосіб розважитися і "зробити легкі гроші". "Я ставлю таку суму, яку можу витратити, не обмежуючи себе", — розповідає японець. І хоча за розміром ставок його співвітчизники не найщедріша нація (чи не втричі більше — $866 на рік витрачають на тоталізатор жителі Австралії), частка населення, що грає, вражає.

Серед відвідувачів гральних салонів — офісні працівники, які заповнюють час між діловими зустрічами або шукають розслаблення після роботи, а також азартні домогосподарки. Вони проводять в салонах по кілька годин на день, ганяючи металеві кульки по ігровому полю. Одна кулька, яких для гри потрібно мінімум 250, коштує від 0,5 до 4 єн ($0,03). Максимальний виграш складається з 4 тис. таких же кульок, які гравці обмінюють на призи: сумки, шоколад, сигарети, техніку, але частіше — на спеціальні пластини з золотим осердям. Їх своєю чергою можна здати за готівку.

Виведення готівки відбувається за межами гральних салонів у спеціальних віконцях-обмінниках, що робить патінко напівлегальною розвагою, адже ігри на гроші в Японії заборонені. Вважається, що частина пунктів з обміну кульок патінко контролює японська мафія — якудза. Деякі експерти вважають, що в кишенях гангстерів осідає 10% прибутку всієї індустрії гральних автоматів. До речі, самі салони патінко належать приватним компаніям, що відрізняє цей бізнес від японських тоталізаторів і лотерей, якими керує держава.

Сьогодні в країні працює близько 10 тис. гральних салонів. Хоча ще в 2004 році їх налічувалося 18 тис., а число встановлених у них автоматів перевищувало 4 млн. Для порівняння, на території Невади, включно з Лас-Вегасом, кількість гральних автоматів у десятки разів менша — близько 170 тис.

З-поміж причин звуження ринку патінко експерти називають невисокий інтерес до гри серед сучасної молоді: автоматам юні японці все частіше воліють розваги на смартфонах. Так, ніколи не грав у патінко і не робив спортивних ставок Кашима Масаюкі, 21‑річний студент з Осаки. І хоча сам він мобільними іграми не захоплюється, юнак визнає: його друзі грають на смартфонах і планшетах, причому досить часто.

Японці вважаються однією з найбільш азартних націй. За даними дослідження японського міністерства охорони здоров'я, праці і добробуту, залежністю від азартних ігор у 2014 році страждали більше 5 млн японців, або 4,8% всього населення держави. Тоді як у більшості країн світу до такої залежності схильні близько 1%.

"Я не скажу, що японці більш схильні до азартних ігор, ніж китайці, але для азіатської культури [взагалі] характерна сильна пристрасть до гри",— коментує НВ Стівен Галлавей, керівний партнер американської консалтингової компанії Global Market Advisors. Таку картину експерт пояснює тим, що ставки в цьому регіоні є частиною культури. А в Китаї гемблінг до того ж не вважається чимось непристойним.

При цьому в материковій частині Китаю азартні ігри заборонені. І єдиною віддушиною для заможних чиновників і бізнесменів залишається спеціальний адміністративний район КНР Макао. Його приклад переконливо ілюструє ефект розвитку грального бізнесу для економіки регіону. У 2003 році свій грально-готельний комплекс тут відкрив американський оператор Las Vegas Sands. Після чого зростання ВВП Макао прискорилося з середніх 5% у 1999-2003 роках до 21% у 2004-2010 роках. А рівень безробіття знизився майже вдвічі, до 3,6%.

Своя історія успішної легалізації казино є і у другої гральної столиці Азії — Сінгапуру. Там у 2010 році два готельно-розважальні комплекси відкрили американський гігант Las Vegas Sands і малайзійська корпорація Genting Group. Вже через п'ять років вони довели загальну виручку до $4,8 млрд на рік, закріпивши за Сінгапуром статус третьої за розміром світової столиці азартних ігор. Лідирує в цьому рейтингу Макао, а друге місце зі значним відривом займає американський Лас-Вегас.

"Створення інтегрованих [грально-готельних] комплексів по всій Азії підтвердило: при правильній організації вони створюють робочі місця, залучають у регіон більше туристів і генерують високу податковий прибуток для урядів",— підтверджує Галлавей.

На його думку, Японія буде дотримуватися саме сінгапурської моделі і запросить для розвитку індустрії казино великих міжнародних операторів.

Ідею перетворення Японії на рай для азартних гравців місцеві політики обговорювали ще з кінця 90‑х. Тоді мер Токіо Сінтаро Ісіхара запропонував побудувати кілька казино на штучному острові Одайба в південній частині Токіо і так забезпечити додаткові податкові надходження в бюджет. Це зробить Токіо "краще для всіх" і створить 10 тис. нових робочих місць, аргументував свою пропозицію Ісіхара.

З того часу парламентські групи не припиняли дискусій про легалізацію казино. Проте прем'єр-міністри, які змінювали один одного, уникали політичних ризиків, які в їхніх очах переважували економічні вигоди від суперечливого рішення. У ситуації намітився злам, коли в 2012 році виконавчу владу в країні очолив нинішній прем'єр-міністр Сіндзо Абе. Його головною метою стало оживити економіку Японії, яка перебувала у стагнації.

"Ці об'єкти [розважальні комплекси] залучать інвестиції і суттєво допоможуть у створенні робочих місць",— заявив Абе незабаром після ухвалення закону про легалізацію. До того ж поява казино стимулює туризм, який поступово стає для традиційно зосередженої на автомобільному експорті Японії новим драйвером економічного зростання. Це особливо важливо в умовах тиску, який чинить на експортерів сильна єна, відзначають економісти. На їхню думку, поява казино допоможе японцям посилити і краще монетизувати туристичний потік, який вже почав зростати. У 2016 році країну відвідали рекордні 20 млн осіб, що втричі перевищило показник десятирічної давності.

"Японія може стати новим пунктом призначення для азартного туризму в Азії і змагатися з Макао",— впевнена Мулленекс. За підрахунками японської дослідницько-консалтингової компанії Daiwa Research Institute, всього три побудованих в Японії казино зможуть щороку приносити загалом $10 млрд.

Разом з тим самі японці мають суперечливі думки про легалізацію казино. "Це добре для економіки, але я боюся, що деякі гравці будуть розорятися і опинятися на вулиці, а злочинні угруповання стануть наживатися на казино", — описує своє ставлення до легалізації гральних закладів Масаюкі.

За даними найбільшої японської мовної організації NHK, рішення узаконити казино підтримують лише 12% жителів країни. Тоді як 44% виступають проти, а ще 44% не визначилися. Опозиційні політики і фахівці в області громадського здоров'я попереджають, що поява казино здатна загострити проблему ігрової залежності та створити сприятливий ґрунт для відмивання грошей місцевою мафією.

Втім, їхні опоненти впевнені: за роки, що передують появі перших казино, японська влада встигне продумати план запобігання негативним ефектам. Ба більше, ретельне регулювання гральної індустрії з високими вимогами до фінансової звітності дозволить зменшити шанси аферистів і мафіозі нажитися на азартних співгромадянах і туристах. А спеціальні практики інформування та профілактики проблемного гемблінгу навіть допоможуть зменшити число залежних.

У країнах з цивілізованим ринком азартних ігор існує цілий ряд методів профілактики і боротьби із залежністю. Працівники казино проходять спеціальне навчання і забезпечені інструкціями про те, як поводитися з проблемними гравцями. Влада може також зобов'язати гральні заклади публікувати попередження про ігрову залежність і контакти центрів допомоги на своїх рекламних оголошеннях. А, наприклад, у Сінгапурі, щоб захистити населення від ігрової залежності, введена плата за вхід у казино для місцевих жителів у розмірі 100 сінгапурських доларів ($70).

В Японії поки не вирішили, чи наслідуватимуть цей приклад. Але самі японці розраховують, що влада подбає про азартних гравців і допоможе їм утриматися від банкрутства.

“Я не можу уявити, щоб в Японії з'явилися такі казино, як в Лас-Вегасі або Макао, де можна виграти цілий статок, — розмірковує про формат майбутніх закладів IT-фахівець з Токіо. — Думаю, уряд введе певні обмеження на суми ставок, щоб запобігти надмірному прояву азарту".

Тим часом найбільші світові оператори казино вже висловили свою зацікавленість у виході на японський ринок. Американська компанія MGM Resorts International заявила про готовність інвестувати в розважальний комплекс у Токіо, Йокогамі або Осаці від $4,5 млрд до $9 млрд. Не менш серйозні наміри у гіганта Las Vegas Sands, який може вкласти в освоєння японського ринку до $10 млрд.

На запуск гральної індустрії чекають і прості японські гравці. "Думаю, я спробую грати в казино; для мене це, як і ставки на перегони або патінко, — відпочинок і спосіб зробити легкі гроші", — зізнається 47‑річний мешканець Токіо.