Сірі кардинали влади

Депутати Андрій Іванчук, Ігор Кононенко та Микола Мартиненко створили неформальний клуб, який контролює багато важливих рішеннь у країні та фінансові потоки

Христина Бердинських

.

.

Міхеїл Саакашвілі, голова Одеської обласної держадміністрації, перетворився в Україні на зривача покривів із усіх таємниць. У середині вересня він зробив це вкотре, заявивши: в країні діє тіньовий, паралельний уряд, який і є справжнім власником "акціонерного товариства Україна".

В ефірі одного з українських телеканалів він назвав представника того уряду — Миколу Мартиненка.

Мартиненко підходить на роль тіньового правителя. Він — заступник голови прем'єрської фракції Народний фронт (НФ) і голова парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), ядерної політики та ядерної безпеки. Депутати часто називають його сірим кардиналом прем'єра Арсенія Яценюка.

Так само, як про Мартиненка, відгукуються парламентарі й про Андрія Іванчука, ще одного заступника голови фракції НФ.

Ця пара впливає не лише на різні держактиви, але і на три десятки нардепів НФ, зізнається один з представників цієї політсили. І просить не називати його прізвище в пресі.

У президентській фракції Блоку Петра Порошенка (БПП) теж є свій сірий кардинал — Ігор Кононенко, перший заступник голови фракції, а також друг і бізнес-партнер Порошенка. Про це відкрито розповідає Сергій Лещенко, нардеп від БПП. !Кононенко — це головна людина, присутня в парламенті від БПП. Він часто бачить президента",— пояснює Лещенко.

Кононенко, як відзначають експерти, має вплив й у галузі ПЕК.

Ці троє осіб — Мартиненко, Іванчук і Кононенко — на думку багатьох політиків, частково повторюють історію "любих друзів" — людей, які в середині 2000‑х контролювали парламент і серйозні державні грошові потоки за спиною у тодішнього лідера України Віктора Ющенка. Причому Порошенко та Мартиненко перебували в колі цих "друзів".

Те, що в країні знову з'явилися сірі кардинали, не дивує політолога Володимира Фесенка. Закулісні рішення політичних і бізнес-питань, а також спроба встановити контроль над держкомпаніями — це особливості олігархічних систем і молодих демократій, пояснює він. "Влада і бізнес в Україні тісно пов'язані. При цьому треба зберегти обличчя перед Заходом. Тому влада шукає перевірених посередників, яким делегує деякі повноваження", — підсумовує експерт.

У приватних бесідах політики з НФ розповідають, що біля їхнього лідера є кілька центрів впливу. Наприклад, глава фракції Максим Бурбак, знайомий із Яценюком ще з університетських років. Нардеп Сергій Пашинський. Також — голова МВС Арсен Аваков і секретар РНБО Олександр Турчинов.

Але Іванчук і Мартиненко сполучають у собі як політичний, так і фінансовий вплив.

Іванчук — голова парламентського комітету з питань економічної політики та університетський однокурсник прем'єра. Його впливовість доводить історія з ухваленням закону, що обмежує вплив мільярдера Ігоря Коломойського на держкомпанію Укрнафта. Іванчук блокував розгляд законопроекту в комітеті, а коли документ нарешті потрапив до зали, переконував нардепів з НФ не голосувати за нього. Більшість його колег-депутатів так і зробили.

Сам Коломойський в березні підтвердив, що спілкується з Іванчуком і вони є бізнес-партнерами компанії Техінсервіс, яка займається виробництвом біоетанолу.

Ігор Швайка, екс-голова Мінагропрому, розповідав НВ, що Іванчук ще й причетний до схем сірого експорту продукції держмонополії Укрспирт. Соратник Яценюка, пояснював Швайка, разом із бізнесменом Юрієм Іванющенком, близьким до екс-президента Віктора Януковича, займався контрабандою спирту через Молдову. Щойно ці схеми перекрили, заявляв екс-посадовець, Укрспирт в одній лише Київській області заплатив майже учетверо більше податків: замість 17 млн грн у 2013 році — 60 млн грн у 2014‑м.

Правда, і до діяльності самого Швайки на посаді міністра багато претензій.

Мартиненко в політиці набагато довше, ніж Іванчук. Вперше його обрали до парламенту 1998‑го, і відтоді він незмінно засідає в комітеті з ПЕК. До сфери його інтересів експерти відносять державного монополіста — компанію Енергоатом. Це найбільший виробник електроенергії в Україні з часткою в 50 % і оператор усіх чотирьох АЕС країни, які працюють.

Колишній глава Держфінінспекції Микола Гордієнко квітнем заявляв, що Мартиненко є "смотрящим" за Енергоатомом і перешкоджав проведенню ревізії підприємства. Але в офіційному звіті парламентської робочої групи, яка розслідувала заяви Гордієнка, про Мартиненка ані слова.

Однак березнем цього року Лещенко оприлюднив інформацію, що офіс генпрокурора Швейцарії з 2013 року розслідує справу проти якогось українського громадянина за підозрою в отриманні хабара. Депутат припустив, що йдеться про Мартиненка та його "допомогу" в укладанні угоди між "Енергоатомом" і чеським підприємством Skoda JS на постачання обладнання для трьох українських АЕС.

Пізніше Мирослав Фіала, директор Skoda JS, розповів чеському виданню Respekt, що заради отримання цього замовлення він перераховував гроші панамської компанії Bredcrest Investment — "за консультаційні послуги". Розмір плати склав близько $ 30 млн. Бенефіціаром цієї фірми, за даними Respekt, є Мартиненко.

Лещенко направив запит до Генпрокуратури про те, чи звертався до них за сприянням швейцарський прокурор, і отримав відповідь, в якому Генпрокуратура фактично визнає: швейцарці цікавляться саме Мартиненком.

Керує Енергоатомом Юрій Недашковський, якого галузеві експерти називають креатурою Мартиненка. У березні 2014‑го, з приходом нової влади, він очолив цю компанію вже вчетверте.

Мартиненко в письмових коментарях НВ підтвердив, що знайомий з Недашковським давно, вважає його професіоналом і як голова профільного комітету спілкується з ним. Зв'язки з цією людиною Мартиненко коментує так: "З таким само успіхом можна взяти будь-якого чиновника з енергетики — а я знайомий майже з усіма — і зв'язати його зі мною". При цьому депутат уточнив, що комітет ухвалює свої рішення колегіально, його засідання проходять відкрито, отже, впливати на рішення він не може.

Сергій Каплін, нардеп від фракції БПП, уточнює, що за останні півтора роки коло інтересів Мартиненка значно розширилося. Тепер до нього потрапив і державний Одеський припортовий завод (ОПЗ).

Каплін розповідає, що зараз на підприємстві працюють сірі схеми придбання газу у приватних структур. Оскільки ціну закупівлі на заводі не розголошують, депутат припускає, що вона вища, ніж ринкова.

Підозрює ОПЗ, а також ще одну держкомпанію — Центренерго — у придбанні газу у приватних фірм за завищеними цінами і Вікторія Войцицька, депутат від фракції Самопоміч, секретар комітету Ради з питань ПЕК. Вона навіть надіслала керівникам цих підприємств депутатський запит. "Мова про мільярди кубометрів газу на рік, які закуповуються за державний кошт у приватних трейдерів", — йдеться у ньому.

Войцицька пояснює, що зараз на ринку для промислових споживачів діють дисконти — від 1,5 тис. до 2 тис. грн на 1 тис. куб. м блакитного палива. У неї є підстави вважати, що ОПЗ і Центренерго за документами здійснюють закупівлю газу за максимальною ціною, встановленою для них Нацкомісією держрегулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), — 6,6 тис. грн за 1 тис. куб. м. А дисконт кладуть собі до кишені. "Це величезні суми щомісяця", — впевнена Войцицька.

Каплін вважає, що ці гроші йдуть людям, які контролюють держпідприємств. На його думку, у разі ОПЗ йдеться про Мартиненка — він впливає на топ-менеджмент заводу через його наглядову раду та Діамантбанк, з яким ОПЗ працює за низкою контрактів.

Наприкінці квітня головою наглядової ради підприємства став Сергій Перелома, який одночасно є першим заступником правління НАК Нафтогаз України, а також головою наглядової ради Укртрансгазу. Перелома, за даними видання Ліга.нет, був бізнес-партнером Мартиненка та його давнього знайомого — екс-депутата і підприємця Давида Жванії.

Жванія є співвласником Діамантбанку.

Сам Мартиненко заявив, що з 1998 року не веде бізнес і з Переломою не пов'язаний. "Я спілкуюся з ним як голова комітету — Перелома на засіданнях представляє позицію Нафтогазу",— пояснює нардеп.

Каплін на підтвердження своєї версії розповідає, що уряд зараз несподівано поставив на паузу широко розрекламовану раніше приватизацію ОПЗ. "Напевно, хтось вирішив і дали заробляти на процесі [закупівлі палива]", — робить висновки нардеп.

Фігура Мартиненка простежується ще за кількома державними підприємствами. Так, за словами Саакашвілі, саме цей депутат стоїть за Електроважмашем. Його роботою Айварас Абромавічус, міністр економіки, був настільки незадоволений, що звільнив директора.

Підприємство загрузло у схемах виведення коштів до британського офшору. Агентство РБК-Україна з'ясувало, що на рахунках цієї фірми — ConorTrading L. P. — осіло понад $ 1,6 млн.

Коли Абромавічус зняв керівника цієї держструктури, його самого почали перевіряти на предмет правильності процедури звільнення.

У міністра є претензії до кількох держпідприємств, зокрема до Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК). Її директора він не зняв — попросив звільнитися за власним бажанням. Саакашвілі в телеефірі заявляв, що за ОГХК також слід Мартиненка.

Ця компанія з'явилася на світ восени 2014 року. До неї входять Іршанський гірничо-збагачувальний і Вільногірський гірничо-металургійний комбінати.

Павло Різаненко, нардеп БПП, добре знайомий із ситуацією на ОГХК. Він розповідає: компанія замість того, щоб торгувати зі своїми традиційними покупцями — комбінатами, які використовують концентрат, виготовлений підприємством, — безпосередньо, вдалася до послуг посередників. Причому іноземних.

У редакції є реєстр надходжень грошей від покупців ОГКХ за осінь 2014 — весну 2015‑го, який підтверджує тезу Різаненка. Від невідомої австрійської фірми Bollwerk Finanzierungs und Industiemanagemnet компанія отримала 175 млн грн, від іспанської Lincoln Electric Europe S. L.— 7,6 млн грн, від компанії Еко-Сервіс — 28,5 млн грн. У переліку — кілька десятків фірм. У частини цих структур є рахунки в Діамантбанку.

НВ спробувало з'ясувати, що це за компанії, на прикладі австрійської фірми, яка отримала від ОГХК багатомільйонні контракти. Виявилося, що у неї немає навіть інтернет-сайту, а в її наглядовій раді є особа зі слов'янським прізвищем. Подібні ознаки зазвичай вказують на фіктивну структуру, за допомогою якої топ-менеджмент держкомпаній заробляє на перепродажу продукції.

ОГХК ще й закуповує паливо у підозрілих структур. Наприклад, у якоїсь фірми Енерджі Трейд Груп, яка має рахунку в тому ж таки Діамантбанку.

Джерела НВ в уряді кажуть, що всі ці операції ОГХК з посередниками призвели до того, що держава лише за перше півріччя 2015‑го недоотримала 250-300 млн грн.

Мартиненко будь‑яку свою причетність до ОГХК заперечує. Але розповідає, що в одній зі статей його прізвище згадувалося у зв'язку з цим державним підприємством, що, мовляв, і змусило його зацікавитися справами цієї структури. Тому він ініціював зустріч із її керівництвом. На ній топ-менеджмент ОГХК показав якісь документи і заявив, що Абромавічус хоче призначити на провідні посади у великих держпідприємствах своїх довірених осіб. "Зокрема, партнерів за бізнесом",— уточнюється в письмовій відповіді Мартиненка. Депутат також переконався, що керівники ОГХК працюють успішно.

Абромавічус каже, що лобіюванням довірених осіб не займається. І ставить риторичне запитання: "З яких міркувань вони [директори цих держпідприємств] тримаються за свої посади, якщо у них зарплата — 10 тис. грн?"

У Порошенка — свої сірі кардинали: його давні бізнес-партнери, яких він розставляє на важливі державні пости. Це Олег Гладковський, заступник секретаря РНБО та екс-керівник корпорації Богдан. І вже згаданий Кононенко.

Порошенко, Коненко і Гладковський дотепер залишаються бізнес-партнерами — всі вони акціонери Міжнародного інвестиційного банку (МІБ). Інформація про це є у відкритому доступі на сайті Нацбанку.

Кононенка експерти називають найвпливовішою фігурою в оточенні президента. Порошенко познайомився з ним ще в армії, 30 років тому.

Кононенко погодився поговорити з НВ про свої зв'язки з президентом. Він розповів, що зараз не займається бізнесом: у нього є інвестиційний фонд, яким опікується керівна компанія.

Партнери так звикли бути разом, що, за даними програми Схеми Радіо Свобода, придбали дві ділянки в центрі київського Печерська, у так званому Царському селі. Ділянки розташовані поруч і мають спільну адресу — вулиця Радіальна, 5.

Головна робота Кононенка — в парламенті, де він координує роботу фракції, а також її зв'язок з іншими гілками влади — президентом, урядом, Генпрокуратурою. "Що ж до дружніх стосунків, на жаль, ні президент, ні я зараз не маємо часу",— уточнює він.

Кононенка, як і Мартиненка, цікавлять енергетичні питання — обидва працюють у відповідному комітеті Верховної Ради. Кононенко коментує це так: “У питаннях енергетики я непогано, на мій погляд, розбираюся. Я в нормальному сенсі цього слова лобіст всередині фракції, так само як і багато інших депутати, які входять до [комітету] ПЕК".

Нардеп каже, що часто зустрічається з Володимиром Демчишиним, міністром енергетики та вугільної промисловості, та Дмитром Вовком, головою НКРЕКП. Останній колись був високопоставленим менеджером в компанії Roshen, власником якої є Порошенко.

Але зустрічами вони не обмежуються: відразу декілька учасників ринку, в тому числі і парламентарі, вказують на значний вплив, яке Кононенко має на контрольовану Міненерго компанію Центренерго. До неї входять три теплові електростанції — Вуглегірська, Зміївська та Трипільська. Їхня сумарна потужність — це близько 14 % загальної потужності українських електростанцій.

Центренерго — це саме та держструктура, яка разом з ОПЗ фігурує у запиті депутата Войцицької з приводу завищення ціни закупівлі газу у приватних фірм. На кожній тисячі кубометрів газу, придбаного за цією схемою за бюджетні кошти, енергетики, яких курирує Кононенко, заробляють 1,5–2 тис. грн, підозрює вона. А на виході — мільйони.

"Кононенко — шахіст. Він будує енергетичну імперію, використовуючи багатоходівки, які дозволяють викачувати гроші з підприємства [Центренерго]", — впевнена Войцицька. У цих багатоходовках Кононенко, як вважає депутат, використовує кількох людей, включаючи профільного міністра та голову НКРЕКП. "Можете так і написати: я їх не боюся", — говорить вона.

Войцицька додає, що, крім заробітку на енергоносіях, підприємство Центренерго ще й нарощує борг. Це штучно знижує його привабливість для потенційних покупців. Між тим МВФ рекомендував уряду підготувати компанію до приватизації.

Але цей процес Кабмін затягує. Сергій Фурса, фахівець відділу продажів боргових цінних паперів інвесткомпанії Dragon Capital, вважає, що головною мотивацією для посадовців, щоб противитися приватизації, є прямий інтерес брати участь у розподілі фінансових потоків, які ці компанії генерують.

"У нього немає жодного впливу на Центренерго. Він працює в парламенті та виконує свої обов'язки", — захищає Кононенка Демчишин, що опинився на свій нинішній посаді за квотою БПП.

Щодо приватизації енергокомпанії міністр заявляє, що це він відмовляється передавати її акції Фонду держмайна. "Компанія, яка має останню можливість конкурувати з монополістом — ДТЕК [найбільша енергокомпанія України, підконтрольна мільярдерові Рінату Ахметову], має залишатися в держвласності та під впливом міністра",— емоційно пояснює він.

Чому сірі кардинали приділяють стільки уваги енергетиці? У Олександра Чорновалова, журналіста програми Схеми, який займається розслідуваннями в цій сфері, є проста відповідь: "Енергетика потрібна всім. Споживання зростає, отже, це невичерпний потік коштів".

Завдання сірих кардиналів — монетизувати політику, упевнений нардеп Каплін. "Вони конвертують політичні позиції в економічні позиції",— пояснює парламентар.

Кошти, що їх генерують члени тіньового уряду, потрібні всім їх соратникам. Депутати в один голос розповідають: ці гроші йдуть на фінансування партій, до яких вони належать, на оплату виборчих кампаній. І навіть на доплати власне парламентарям у конвертах — офіційна зарплата у тих невелика.

Однак зміни, породжені Майданом, зачіпають і цих таємних володарів. За словами Фесенка, нинішні сірі кардинали відрізняються від тих людей, які претендували на це звання в оточенні другого президента Леоніда Кучми або його "спадкоємця" Ющенка. “Це не ті люди, які маніпулюють лідером і щось вирішують. Вони, ймовірніше, діють від імені та за дорученням керівництва країни", — підсумовує експерт.

.