Опудало для грошей

За півтора роки Україна втратила чверть усіх іноземних інвестицій, залучених за часів незалежності. Виводять гроші переважно вітчизняні мільярдери та мільйонери

Олег Гавриш

.

.

За відпливом завжди йде приплив — приблизно з такими очікуваннями входила до помайданного періоду українська влада. За часів правління Віктора Януковича в країні так і не з'явився жоден великий іноземний інвестор, зате спостерігався відплив капіталу. Нова владна команда сподівалася, що зі зміною політичної ситуації до країни потягнуться іноземні гроші. Однак зламу ситуації не сталося. Навпаки. У липні Держстат опублікував дані, які доводять, що відплив капіталу є, причому колосальний: якщо станом на 1 січня 2014‑го обсяг зовнішніх інвестицій склав $57,3 млрд, то на початок 2015‑го цей показник знизився до $45,9 млрд, а на 1 липня впав уже до $42,9 млрд. Інакше кажучи, за останні 1,5 роки з країни пішло понад $ 14 млрд. Це чверть від усіх іноземних інвестицій, залучених за всі 24 роки незалежності.

Це притому, що Казахстан за минулий рік залучив прямі іноземні інвестиції (ПІІ) розміром $9,6 млрд. А маленький Сінгапур, який українська влада часто згадує як приклад вдалих реформ і боротьби з корупцією, за 2014‑й забезпечив собі $81 млрд ПІІ.

Пробоїна, крізь яку українську економіку лишає цілющий грошовий кисень, утворилася під дією трьох чинників.

Перший — це зупинка реінвестування капіталів українськими бізнесменами, яке відбувалося під виглядом ПІІ з Кіпру. Раніше це острівна держава відігравала роль провідного "інвестора" України, бо, як пояснює Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, "повертала" на береги Дніпра гроші, виведені олігархами до офшорів. Тепер кіпрсько-українське джерело вичерпалося, зокрема через те, що великий бізнес воліє виводити капітал до банків Кіпру і там залишати. Роблять це не тільки легальні мільярдери і мультимільйонери, але і представники команди Януковича, які різними способами вивели з країни великі суми.

Ще один чинник — війна. Президент Росії Володимир Путін розв'язав її не знічев'я, а для того, щоб дестабілізувати економічну ситуацію та зробити Україну максимально непривабливою для інвестицій, вважає Вишлінський. "Треба визнати, що це спрацювало дуже добре", — додає експерт. І хоча інвестори розуміють, що можна розмістити виробництво в Івано-Франківській або Львівської області, куди війна імовірно ніколи не добереться, будь-яка ескалація конфлікту може призвести до втрати бюджетних доходів, дестабілізації валютного ринку та втрати населенням доходів. “Внутрішнє споживання продукції і без того скорочується, ринки звужуються, а в разі активізації військових дій вони скоротяться ще більше. Звісно, за таких умов прогнозувати продажі неможливо",— говорить експерт.

Про те, що Путін дійсно вирішує війною економічні завдання, визнають і в самій Росії. "Ми не дозволили зробити з України вітрину західної демократії", — відверто заявив нещодавно в телеефірі В'ячеслав Ніконов, депутат Держдуми РФ.

Олексій Кредісов, керівний партнер компанії Ernst&Young в Україні, зазначає, що є й третя, внутрішня причина відпливу капіталів. Мовляв, після Евромайдану країна мала перейти своєрідний Рубікон, продемонструвавши зміни на краще. Однак нова влада не здійснила швидких і ефективних реформ, не забезпечила боротьбу з корупцією в судах, прокуратурі, міліції, не знизила податки і не відмовилася від постійних перевірок і залякування бізнесу. "Можна говорити, що надто мало часу минуло. Але інвестор не слухає пояснень, він запитує: чи стало легше провадити бізнес? Зменшилися податки? Ми можемо продавати більше? На ці питання, як і на багато інших, відповідь негативна", — говорить Кредісов.

Андрій Колодюк, голова наглядової ради Асоціації міжнародних інвесторів, впевнений: перша причина, через яку інвестиції йдуть з України,— це війна. "Чи багато ви бачили нових інвесторів, які вкладають у країну, де почалася війна? Або в країну, де відбувається девальвація в рази, а економіка паралізована через бойові дії?" — ставить він питання.

Але подібним чином оцінюють ситуацію далеко не всі інвестори. Кшиштоф Седлецькі, голова українського представництва японської фармкомпанії Astellas Pharma, пояснює: війна не настільки суттєво впливає на рішення іноземців працювати в країні. Нестабільність, яку видно здалеку, на місці має менш небезпечний вигляд. І додає, що в будь-якому разі Україна залишається для західних капіталістів однією з найпривабливіших для інвестицій країн у Європі. "Завдяки розмірам країни та населення", — уточнює Седлецькі.

Подібним чином бачить ситуацію і Геннадій Радченко, директор з корпоративних питань компанії Nestle в Україні. Мовляв, це важливий ринок, із хорошими перспективами. “Так, є труднощі та проблеми зі споживчим попитом. Але це можна подолати", — говорить він, не забуваючи уточнити: його компанія з України нікуди йти не збирається.

Так що ж заважає, коли не війна? Седлецькі готовий відповісти на це питання за себе й представників інших іноземних компаній, що працюють в Україні. “Найголовніша проблема — гіпертрофована до неймовірних розмірів, абсолютно ідіотська бюрократія. В Україні будь-яку хорошу ініціативу і будь-який хороший закон можуть вбити виконавці на місцях", — говорить він. Таких виконавців представник Astellas Pharma називає старою гвардією, яка нікуди не поділася. І якщо, мовляв, у міністерстві набирається зо два десятки людей, які рухають реформи, то на них припадає тисяча бюрократів, які потім ці починання блокують.

Ще одна "фірмова" вада України — корупція, яка безпосередньо пов'язана з бюрократією. "Якщо не дати бюрократам ухвалювати рішення, тоді автоматично зникає ґрунт для корупції", — упевнений іноземець.

В опублікованому в липні дослідженні інвестиційної привабливості України, яке здійснила Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА), зазначено: в цілому інвестори сприймають клімат як незадовільний і дають Україні 2,66 бала з 5 можливих. Але є ще березнем 2014‑го на хвилі Евромайдану індекс підскочив з 1,81 до 2,72–2,74 бала. І це без проведення реальних реформ, тобто — лише на очікуваннях.

Зараз інвестори вже не реагують на надії, обіцянки і навіть на резонансні призначення. "Їх цікавлять тільки реальні досягнення", — пояснює Ганна Дерев'янко, виконавчий директор ЄБА.

А з цим виникають великі проблеми. Точніше, проблеми — корупція і бюрократія — колишні. Недарма про них так багато говорить Седлецькі: за даними дослідницької компанії GfK Ukraine, 4,4 % опитаних підприємців давали хабарі митниці вже після Евромайдану, а 7,1 % бізнесменів сплачували винагороду Агенції земельних ресурсів. Найкорумпованішим органом виявилася Державна фіскальна служба — її представникам давали хабарі 25,9 % опитаних підприємців. Переважно платили під час перевірок і за швидке та своєчасне повернення ПДВ. Не ліпші справи й у судах.

Тому Седлецькі налаштований рішуче: треба звільнити весь попередній склад посадовців і набрати абсолютно нових людей, яких навчать західні інструктори. Як це сталося з поліцією. Без цього, вважає він, на приплив іноземних інвестицій країна не дочекається.

Не можна казати, що держава не робить жодних спроб зупинити відплив капіталу з країни. Влада намагається перекрити канали, якими йдуть гроші.

Так, Тимур Хромаєв, голова Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), почав боротьбу з обігом "сміттєвих" акцій на фондовому ринку.

Подібні папери, за його словами, використовуються для викривлення фінансової звітності, відмивання коштів, ухилення від оподаткування. Але головне — для виведення грошей за кордон.

Як уточнює Олексій Сухоруков, керівний партнер інвестгрупи Універ, акції такого типу не мають реальної ринкової вартості, дозволяють переводити кошти між різними особами без сплати податків. Наприклад, компанія А хоче завести в країну валюту без фіскального навантаження. Для цього вона купує "сміттєві" папери своєї структури Б. Податок при цьому не справляється. Щоб вивести ці кошти з України, вже компанія Б купує акції компанії А за такою само схемою.

Андрій Беспятов, керівний директор інвесткомпанії Dragon Capital, яка друкує НВ, розповідає про іншу схему. Купується маловідома компанія з фондового ринку, ціна її акцій розганяється в мільйони разів. Так формується статутний фонд, під який виходить кредит — і ці гроші виводяться за кордон. Після компанія "здувається", а кредит не повертається. "Завжди можна пояснити: ну, це ринок — прогоріли хлопці", — говорить Беспятов.

.

ЗВИЧАЙНА РІЧ:
Керівний партнер ІГ Універ Олексій Сухоруков говорить,
що виведення мільярдів за допомогою "сміттєвих" акцій
досі нікого не дивував

.

Саме так, за словами Дениса Яструба, члена Нацфінпослуг, і вчиняють чимало українських компаній. Про масштаб говорить гігантський обсяг ринку технічних паперів у країні: їхня капіталізація, за даними НКЦПФР, перевищує 500 млрд грн. А обіг коштів — це вже реальні, а не віртуальні гроші — дорівнює 400 млрд грн. Що вдесятеро більше, ніж оборонний бюджет України на 2015 рік.

НКЦПФР нещодавно зупинила котирування великого числа акцій з категорії технічних. Найбільшим емітентом "сміття" стала маловідома компанія Код Інвест, яка мала "капіталізацію" в 140 млрд грн, або майже $6,5 млрд. Це більше, ніж половина статків мільярдера Ріната Ахметова, за даними рейтингу "Топ-100 найбагатших людей за версією НВ" і увосьмеро перевищує активи президента Петра Порошенка.

Головними акціонерами непримітної дніпропетровської фірми є віргінські офшори — Albroath International Corp. і Melchett Invest Limited, які входять до групи "Приват" мільярдера Ігоря Коломойського.

У списку НКЦПФР опинилися й інші компанії цієї групи: Аеробуд, Верхньотокмацьке хлібоприймальне підприємство і Білогірська реалізаційна база хлібопродуктів, а також низка інших фірм зі схожими "гучними" назвами — Одеське ВАТ з експорту та імпорту нафтопродуктів, Силові електронні прилади керування, Трояновський елеватор і Запорізький оліяжиркомбінат.

Загалом ледь не кожна друга компанія з чорного списку НКЦПФР так чи інакше пов'язана з групою Приват.

У списку відзначився і віце-прем'єр часів Януковича — Борис Колесніков, точніше, його фірма АВК-Фінанс: у Нацкомісії вважають, що її капіталізація в 21,9 млрд грн — луб'яна. Так само, як і капіталізація фінансової компанії Трійка Інвест — 25,9 млрд грн. Остання обслуговувала інтереси російського бізнесу та допомагала росіянам виводити капітали з України.

Завдяки таким структурам представники великого бізнесу переправили за кордон грандіозні за розміром активи. Джеймс Хенрі, колишній співробітник консалтингової компанії McKinsey, дослідивши офшори, дійшов висновку, що в подібних зонах зосереджений український капітал розміром близько $167 млрд. Більшу частину цих коштів українці вивели через "сміттєві" акції або трансфертне ціноутворення — продаж товарів офшорної компанії за заниженими цінами з подальшим перепродажем за ринковою ціною, пише Хенрі у своєму дослідженні The Price of Offshore Revisited.

Такий результат дозволив Україні увійти до топ-20 держав світу за обсягами офшорних коштів.

Дерев'янко впевнена: боротися потрібно не власне із технологією виведення капіталу, а з його причинами. Зараз, мовляв, НКЦПФР закриє можливість виведення грошей завдяки акціям. Потім зробить неможливим їхнє виведення завдяки трансфертному ціноутворенню. Але завжди знайдуться нові схеми. “Капітал йтиме з України сотнями інших шляхів. Його просто вивозитимуть готівкою через кордон, як це змогли зробити наприкінці лютого — на початку березня 2014‑го чимало представників клану Януковича", — впевнена вона.

Зупинити потік здатна лише політика влади, що робить Україну привабливішою для вкладення грошей.

Кабмін начебто налаштований працювати в цьому напрямку. Із червня в уряді питання залучення інвестицій курирує нова людина — заступник міністра економіки Юлія Ковалів. Вона розповіла НВ, що намагатиметься зупинити капітал не заборонами, а змінами інвестполітики.

Один із кроків у цьому напрямку — створення Агенції із залученню інвестицій, яка працюватиме за принципом єдиного вікна. Якщо компанія з іноземним капіталом звернеться туди, то там їй допоможуть розв'язати максимально широкий спектр проблем — від "наїздів" податкової до отримання дозволів та ліцензій або енергопостачання.

Дерев'янко наголошує, що, крім іншого, необхідно суттєво зменшити регуляторні бар'єри, податки і ввести повний мораторій на перевірки. "Коли посадовець боятиметься зайвого разу чіпати бізнес, оскільки це загрожуватиме йому кримінальним переслідуванням, ось тоді працювати тут буде комфортно", — впевнена вона.

Без ефективної податкової реформи, прийняття нового антимонопольного законодавства, яке обмежить роль держмонополій і олігархів, а також прозорої приватизації справді змінити інвестклімат не вдасться, визнає Ковалів. А все перелічене залежить більше від Кабміну в цілому та Верховної Ради, ніж від окремо взятого міністерства.