«Нерозумно молити про те, чого можна добитися самому», – кажуть мудрі. Але ми, звичайні, вважаємо за краще благати. Ось і вимолили, обрали вождя. Зробили свій хід! Хороший він чи поганий? У класичному цугцвангу всі ходи погані, але хочеш не хочеш, а робити їх необхідно. Як змінилася наша позиція в партії? А хто його знає! Але, схоже, цей хід не з тих, що перетворює пішака на ферзя і веде до гідної перемоги. Швидше, відкриває двері в невідомість, низку блукань, сумнівів і невизначеності. Як же вона псує наше життя, це проклята невизначеність, невичерпне джерело людських тривог і нещасть, що проникає у свідомість і роздирає наше єство сумнівами, переживаннями і хибними надіями. А як хотілося б з упевненістю дивитися в завтрашній день і як ми далеко від цього після двадцяти восьми років незалежності і п'яти президентів. І вкотре, схоже, знову прийняли бажане за дійсне.
Мені здається, що наш нинішній, післявиборний, стан можна чудово описати словами Шиллера: «Дилетант приймає темне за глибоке, дике – за потужне, а невизначене – за нескінченне".
Великою мірою, результат закономірний. Адже ми країна дилетантів, що ніколи не вирізнялася повагою і прагненням до професіоналізму. Воно і зрозуміло – професіоналізм вимагає наполегливої праці, педантичності, відповідальності, а нам подавай слов'янський романтизм, емоційність і прагнення до швидкого результату. Ось і створюємо ми колосів на кволому фундаменті, на око, може вийде, а коли їхні глиняні ноги підкошуються, ми замість засвоєння уроків, одразу нових починаємо будувати, таких же. І так по колу, зі століття, в століття...
Так, хоча б, гляньте, яким популярним в Україні стало англійське слово «agile». Що це таке? Гнучкі методи розробки. Цілком дієвий метод, народжений на початку «нульових» у середовищі розробників програмного забезпечення, який дає можливість мінімізувати ризики проекту, розбиваючи його на короткі цикли.
Основні ідеї «agile»:
– люди і взаємодія важливіші за процеси та інструменти;
– працюючий продукт важливіший за вичерпну документацію;
– співпраця з замовником важливіша за узгодження умов контракту;
– готовність до змін важливіша за дотримання попереднього плану.
Вони прекрасно прижилися на українському ґрунті. Ось тільки, в умах «професіоналів сучасної української формації» нова технологія управління проектами швидко деградувала до відомого всім методу «тику». Дивишся – гарна яскрава закордонна упаковка «Аджайл». Розгортаєш, а всередині наш рідний «Тик»:
Фундаментальні знання, вміння і ефективні процеси виявилися не запитані. Шлях до успіху через взаємодію з соцмережами виявився набагато простішим і швидшим, створивши феномен віртуальної еліти, яка, врешті-решт, народила віртуального президента.
Принцип «працюючий продукт-документація» ми і зовсім поставили з ніг на голову. Документацій, стратегій і всіляких проривів наші активісти навигадували стільки, що на п'ять поколінь вистачить. Цілу індустрію «грантожерства і плановигадування» створили, а до працюючого продукту так і не дісталися. Замість того щоб щодня вправлятися і віддавати свою старанність справам, усі сили віддали словам.
Про контракти і говорити не варто. Виконувати початкові домовленості не в нашому стилі! Навіщо? «Повирішуємо», як-небудь. Плани? Не морочте голову, робота за продуманим планом – доля нудних педантів. Ми ж, справжні герої, завжди готові до викликів і змін. Не вийшло так, спробуємо по-іншому. І будемо пробувати, поки удача не усміхнеться!
І, хоч як гірко усвідомлювати, з таким підходом вона не усміхнеться нам ніколи. Ми плануємо наше майбутнє не в розрахунку на результати наполегливої праці, а чекаючи виграти в лотерею.
Мільйони натхнених українців, взаємодіючи і мотивуючи один одного, можуть перемогти в низці майданів, голими руками дати відсіч добре озброєному супостату, але ніколи в житті не побудують жодного мерседеса, тому що для цього немає ні фундаментальних знань, ні культури виконання контрактів, ні вміння працювати за планом, як немає і відповідних процесів з інструментами.
Українська версія «Тик - Аджайл» комфортна для дилетанта. Не потрібно вчитися, не потрібно наполегливо шліфувати навички, не потрібно закладати фундамент. Фу! Бруд, піт, важка праця. Краще намалювати в фейсбуці красиві завитки і повісити їх на хмарку. Красиво! А потім, коли перетворившись на чорну хмару, хмарка змиє їх дощем, проявити «готовність до змін» – нашвидкуруч взяти, та й перевісити розкислі залишки завитків на нову хмару. І так, до безкінечності... А коли, рано чи пізно, хмари полетять, а завитки закінчаться, то можна просто розвести руками і зітхнути, що в цьому світі все «Аджайл». А, по-простому «так вийшло!».
Ось, схоже, і новий президент у нас «agile». Знань немає, умінь теж, про процеси та інструменти державного управління не чув. Готовий навіть повірити, що він готовий до змін, про які мріє вся країна, ось тільки робити їх не навчений. У кращому разі, буде «тикатися», з одного боку в інший, в гіршому – без усяких «тикань» чужу волю виконувати. Як не крути, а перспектива так собі...
Отож, повертаючись до Шиллера можна сказати, що країна дилетантизму і патологічної нелюбові до порядку і процесів замість «глибокого, потужного і нескінченного» вчергове отримала «темне, дике і невизначене».
Адже, якщо задуматися, то по-іншому і бути не могло, і не буде, поки не створимо освіту, культуру і церкву, навчальні, такі, що прославляють і пропагують не новомодну, висмикнуту з контексту і підхоплену самопроголошеними «лідерами думок» нісенітницю з помпезними іноземними назвами, а прості фундаментальні цінності, які не те, що завитки, а й будь-які конструкції витримають і через століття пронесуть: професіоналізм, мораль і культуру. Ось тільки для цього буде потрібно набагато більше зусиль. Це вам не слів модних, як сучка бліх, набратися.
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим – щодня
Момент в історії з Олександр Пасховером – щопонеділка
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени