Це знущання досить символічне. Коли у переддень річниці доленосної для України угоди перший президент дозволяє собі вкотре заявити: «Нас обдурили з Будапештським меморандумом». І думає він, що має святе право так казати, бо того меморандуму не підписував.
Ну, як обдурили? Це вже тепер Леоніду Макаровичу легко давати поради і оцінювати своїх наступників. Бо, як помітили ще задовго до нас, кожен мудрий щодо інших не у власній боротьбі.
А тоді, на початку 1994 року, коли Кравчук ще був президентом сталося те, що сталося. Про що він згадує неохоче, а коли і доводиться, то переконує, що американці тоді викручували йому руки.
На 14 січня в Москві було призначено саміт очільників Росії, України і США з питань роззброєння. Але напередодні зустрічі преса повідомила, що Кравчук навряд чи візьме в ній участь — цими днями до нього з візитом завітав лідер Казахстану.
Тодішній американський президент Біл Клінтон летів до Росії 12 січня. Він набрав українського колегу прямо з борту № 1, повідомивши: перед Москвою він залетить до Києва. У Борисполі Кравчук півгодини прочекав на морозі, доки гість зійде з Air Force One. Говорили півтори години — тут в аеропорту.
Хрестоматійними вже стали спогади про ту зустріч Строуба Телботта, який у зовнішньополітичному відомстві США відповідав за зв’язки з країнами СНД. «Клінтон і Крістофер [Воррен, держсекретар], які не мають звички відчитувати керівників держав, цього разу зробили виняток, — писав Телботт. — Вони сказали Кравчуку настільки відверто, як це було можливо, що, коли він відмовиться від уже досягнутої домовленості, це буде серйозним кроком назад у відносинах України як із Росією, так і з США». Кравчук, який, за зауваженням Телботта, «весь тремтів», пообіцяв Клінтону не викидати ніяких фокусів в останню хвилину.
Чому так сталося, зрозуміти можна. Клінтон був 42-м президентом, і стояв він на плечах у гігантів. А Кравчук був першим, і гігантів, на яких він міг би спертися, просто не було. Можливо він сам хотів стати таким. Але не судилося.
14 січня, як і планувалося, в російській столиці три президенти підписали спільну заяву про умови приєднання Росії та України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Москва отримувала $60 млрд за скорочення ядерного арсеналу. Київ зовсім від нього відмовлявся в обмін на запевнення США в підтримці і $900 млн.
Ще раз — запевнення! І аж ніякі не гарантії.
«Я сказав, що ми повинні домовитися: слово гарантії (guarantee) в англійському документі буде розумітися як запевнення (assurances), — пише екс-посол США в Україні Стівен Пайфер, який входив до комісії з підготовки заяви.— Для нас це було важливо, нашою мовою гарантії — це як зобов’язання перед НАТО або Японією, це передбачає відповідь американських військ. І ми пояснили українцям, що в разі порушення меморандуму ми не готові дати Україні військові гарантії. У Києві це зрозуміли, це був їхній вибір».
Заява докорінно суперечила Лісабонському договору (травень 1992 року) про часткове роззброєння України. Верховна рада звинуватила Кравчука в перевищенні повноважень, і він погодився на дострокові президентські вибори, які програв Леонідові Кучмі.
До цього Кучма як прем'єр-міністр і як колишній директор Південмашу переконував, що хай там яке роззброєння не чекало б Україну, а 46 твердопаливних ракет — найефективніших — слід було залишити. Терміни їх збереження дозволяли.
У листопаді, через чотири місяці після свого обрання, Кучма вже закликав парламент приєднатися до ДНЯЗ в без’ядерному статусі. Він заговорив про замкнутий цикл виробництва ядерних боєзарядів, на що необхідні десять років і $200 млрд. «Хто встане і скаже, кому треба закласти все майно України, щоб натомість ощасливити її власним ядерним арсеналом?» — запитував новий президент парламентарів.
А 5 грудня вже був Будапешт.
Хто дійшов у колонці до цих рядків, знайте (або пригадайте) — текст меморандуму містить у півтора рази менше слів, ніж ви зараз прочитали. Менше як 400 слів визначили увесь той жах і абсурд, який Україна має зараз у стосунках зі своїми так званими гарантами — США, Великою Британією і Росією.
Звісно, жодних guarantees у меморандумі нема. Тільки assurances. Ще й без розтлумачення, що вони передбачають.
Але це не заважає другому президентові, чий підпис і стоїть під тими запевненнями, з дитячою відвертістю переказувати зараз свою розмову з французьким колегою. Тоді в Будапешті Франсуа Міттеран ніби сказав Кучмі: «Молодий чоловіче, вас просто обдурили».
Що ж, треба зізнатися, що ні Кравчук, ні Кучма тоді не були готові до великої політики. Хай вже якими простими не видаються її правила зараз.
І це, до речі, ще раз про готовність Зеленського до подібних вивертів. А вони почнуться от вже за три дні.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ