Дніпропетровська братва. Зірка шансону Медяник в ексклюзивному інтерв'ю НВ – про створення пісні-подарунка бізнесменові Петровському

В кінці січня в журналі НВ вийшло розслідування Людина Томосу про дніпровського бізнесмена Олександра Петровського, більш відомого в ЗМІ під прізвиськом Нарик. Втім, в серпні минулого року Жовтневий районний суд Дніпра ухвалив, що Петровського не можна називати Нарик, керівником організованого злочинного угруповання і авторитетом.

В ході підготовки матеріалу НВ звернувся за коментарем до відомого на пострадянському просторі виконавцю шансону Владислава Медяника, виконавця пісень Кабакам кабацкий дым, Судьба судьбинушка і багатьох інших. В репертуарі Медяника також є хіт Дніпропетровська братва. У цій пісні згадується легендарний дніпровський ринок Озерка, якийсь Аліко, що обійшов засуви і засідки, його дочка Богдана і петровська братва. НВ хотів з'ясувати, чи присвячена ця пісня тому самому Петровському? Але до публікації це дізнатися не вдалося.

Після виходу статті Владислав Медяник зв'язався з редакцією і розповів історію появи Дніпропетровської братви і інших пісень, написаних для дніпровського "братства".

– Розкажіть історію появи пісні Дніпропетровська братва.

– Ця пісня була написана 17 років тому до ювілею Олександра Володимировича [Петровського]. Його друзі хотіли зробити для нього сюрприз. Текст пісні написав Ілля Рєзнік, а музику написав я.

[НВ. Уривок з пісні Дніпропетровська братва:

Ведь каждый божий день, играем мы с судьбой. 

Хоть карты нам менты, краплённые раздали. 

И в этот светлый день, мы Алико с тобой. 

И жизнь прекрасна, как вино в бокале. 

Припев: 

Мы те, кто пули не боятся. 

Кто знает где и чьи права. 

Друзей отчаянное братство. 

Днепра - петровская братва]

– Ви зустрічалися з друзями Олександра Петровського для обговорення цієї пісні в Дніпрі?

– І не тільки. Ми зустрічалися і в Дніпрі, і в Ялті, і в Москві. Його друзі докладно розповідали нам з Іллею Рєзником історію їх братства, про те, що вони з ранньої юності і до сьогоднішнього дня завжди разом.

Я вважаю, що пісня Аліко [так називають Петровського його близькі друзі і так спочатку називалася пісня Дніпропетровська братва] стала гімном перемоги цього братства. Ви пишете [в статті в НВ], що навряд чи за межами Дніпра цю пісню знають. Помиляєтеся, де б я не бував на гастролях: в Америці, в Європі, в Німеччині, в Ізраїлі, в Австрії та в інших країнах, де живуть емігранти з Росії і України, завжди на кожному концерті вигуки із залу: "Дніпровську братву, будь ласка!". Вона стала дуже популярною у всьому російськомовному світі.

– А ви були на тому дні народження, де друзі подарували цю пісню Олександру Петровському?

– Звичайно. За ці роки, навіть не знаю, скільки разів я був на його дні народження і не тільки у нього. Я прилітав на різні сімейні свята цього братства. Ми дружимо, ми спілкуємося постійно. Олександр Володимирович ставиться до мене з повагою, допомагав і допомагає в моєму творчому шляху. І не тільки мені. Любові Успенській років 10 тому він допоміг зняти кліп на одну з її пісень. Допомагав Леоніду Агутіну, Гарику Кричевському тощо.

До речі, на моє п'ятдесятиріччя Олександр Володимирович і його друзі подарували мені шикарний джип. А Ви написали в попередній статті, що я відмовився коментувати написання пісні Дніпропетровська братва – це повна маячня! [При з'ясуванні цієї ситуації виявилося, що Владислав Медяник намагався зв'язатися з редакцією].

Але повернемося до суті нашого інтерв'ю, про пісню Аліко. Ініціатором написання цієї пісні був його друг Богдан Гулямов [Богдан Гулямов – президент баскетбольного клубу Будівельник, а з недавніх пір протоієрей, настоятель храму Собор київських святих в селі Романків Київської області]. А через рік в якості, так би мовити, "алаверди", Олександр Володимирович попросив написати пісню про Богдана, яку я написав уже з Михайлом Таничем. Не чули цю пісню?

– Ні.

– (співає) "А позади у нас Богдан и Крым и Днепр – да все ты знаешь сам, а для друзей, для нас – Богдан – означает Богом дан". До речі, пісня стала пророчою. Богдан Гулямов став священиком. Послухайте цю пісню, вона дуже правильна у всіх сенсах.

[НВ. Уривок з пісні Богдан:

Мы с тобой, и вдвоём, и по врозь

Уходили не раз от погонь,

Нам тюрьма ни к чему, нам тюрьма ни к чему,

Как попу не по делу гармонь].

У всіх друзів [Петровського], у Сергія [Олійника], у Богдана [Гулямова], у Валери [Кондратьєва] багато дітей, вони дуже сімейні. А у Вас в попередній статті відчувається негативний настрій по відношенню до них. Три роки тому я написав пісню, присвячену Сергію Олійнику. А зараз я замахнувся на мюзикл про це відчайдушне братерство. Я бачу цей проект на зразок, як в американському фільмі Одного разу в Америці. Цей мюзикл, напевно, буде називатися Одного разу в Дніпрі.

І укладанні нашої розмови, для розуміння відносин друзів один до одного в цьому відчайдушному братерство, хочу процитувати Михайла Таніча: "Мы с тобой, как один человек, нас давно повязала судьба. Мы не зря на душе – ты мое, я твое, накололи свои имена".