Бухгалтерія війни

15 липня 2016, 09:00

З появою сучасних податкових систем, банків і кредитів воювати стало значно простіше. А з появою ядерної зброї — дешевше

З появою сучасних податкових систем, банків і кредитів воювати стало набагато простіше. А з появою ядерної зброї — дешевше

 

Ірина Ілюшина

 

 

Юрген Брауер, Хуберт ван Туйль. Замки, битви та бомби. Як економіка пояснює військову історію.— Видавництво Інституту Гайдара, 2016

 

Економіка чудово пояснює військову історію другого тисячоліття, переконані автори цієї книги — німецько-американський економіст Юрген Брауер і Хуберт ван Туйль, голландсько-американський антрополог та історик.

На їхню думку, саме економічний чинник був першопричиною того, що в усій Європі височіють оборонні споруди: будівництво замків було вигіднішим, ніж утримання великої армії. Замки могли ефективно захищати гарнізони лише у сто чоловік. Також в Середньовіччі будівництво замків було єдиним способом домінувати над схильним до повстань населенням.

Головним ресурсом будь-якої війни завжди були гроші, причому війни сприяли появі банків, кредитування, податкової системи, державних позик тощо. Банк Англії був заснований 1694 року, щоб мати справу з державним боргом, що зростав через війни з Людовіком XIV. Податок на прибуток був вперше запроваджений в Англії 1798 року для фінансування революційних і наполеонівських воєн.

Сучасні держави настільки схильні воювати тому, що можуть собі це дозволити

У XVIII столітті здатність Великої Британії успішно вести війну проти значно багатшої та густонаселенішої Франції була частково результатом неготовності останньої до інновацій у фінансовій сфері. Країна покладалася на лихварів і відкупників податків.

Головне питання, на яке шукають відповідь автори: чому сучасні держави настільки схильні воювати. І дають просту відповідь: тому, що можуть собі це дозволити.

Сучасна держава володіє вражаючими інструментами для ведення війни, такими як національна податкова система і кредит. Також у наші дні військові витрати зменшуються за рахунок технологій. Ставка робиться на науку і техніку, а от участь живої сили, тобто солдатів, зменшується. Франція, наприклад, розробила ядерну зброю не просто з метою зміцнити свій престиж на міжнародній арені, але й тому, що це було дешевше, ніж призов, навчання і підтримка в готовності великої армії.

Ядерні арсенали вимагають відносно високих початкових інвестицій, але надалі, як правило, дешевші в експлуатації, ніж танкові дивізії та флот кораблів. І в 1960‑ті роки завдяки ядерній зброї Франція почувалася впевнено, скоротивши свої збройні сили на 470 тис. осіб.

Висновок, який роблять автори книги: сьогодні військова справа стає все більш технологічною — це дешевше. Але війна від цього не перестає бути менш популярним способом розв'язання конфліктів.

 

 

Прощання з Європою

Noam Chomsky. Who Rules the World?, 2016

У своїй новій книзі Хто править світом?, що стала бестселером The New York Times, американський інтелектуал лівого спрямування Ноам Хомськи аналізує ситуацію, розповідає, хто в чому винен і що робити.

Поки Китай реконструює Великий Шовковий шлях на морі та на суші, а США втручаються у світові конфлікти, ще один великий світовий гравець, схоже, сходить зі сцени. Мова про Європейський союз — у чомусь позитивний, на думку Хомського, проект, який міг би поширити далеко за межі своїх кордонів ідеї цивільних свобод і гідного рівня життя для більшості. Проте зірка ЄС, схоже, закочується: половина його країн намагається вирватися із зашморгу економічної кризи, а інша половина виявилася нездатною впоратися з викликами останніх років — напливом біженців із Сирії та інших країн Сходу й агресивною реакцією Росії на розширення кордонів НАТО. Неповоротка бюрократична машина Брюсселя настільки збоїть, що спонукала Велику Британію зважитися на вихід із ЄС.

При цьому економічні зв'язки Західної Європи з Росією не дали Брюсселю адекватно зреагувати на втручання Росії у ситуацію в Грузії та Україні. Результатом цього став військовий конфлікт просто біля кордонів ЄС. При цьому Хомськи не вважає одного тільки Володимира Путіна відповідальним за події: на його думку, російського президента спровокували, оскільки різкого наближення кордонів НАТО до своїх кордонів той не очікував і відреагував відповідно. НАТО, на його думку, безуспішно намагається розв'язати проблеми, які саме й створює. Україні в цій картині світу уготована роль розмінної монети, яку Захід кине російському ведмедеві, щоб той сховав кігті, вважає Хомськи. Але це не врятує Європу: сирійські біженці й надалі виснажуватимуть ресурси ЄС. США в цей час виділяють величезні гроші на відновлення ядерного потенціалу, і на тлі того, що до влади може прийти запальний мільярдер-расист, крихкий баланс сил може в будь-який момент зруйнуватися і обернутися ядерною зимою.

Є чи у світу шанс? Автор скептичний у прогнозах, хоча не виключає, що на порозі реального конфлікту за участю супердержав світові лідери зупиняться, як це було під час Кубинської кризи.

 

 

Командирські правила

Річард Темплар. Правила менеджменту. Як поводяться успішні керівники.— Альпіна Паблішер, 2016

 

Управитель казино, фінансовий менеджер, фахівець із керування стресом — цей вражаючий різноманітністю шлях пройшов британець Річард Темплар, перш ніж стати видавцем і автором численних бестселерів, присвячених кар'єрі. Тепер він розповідає, як сам став керівником, і формулює основні правила успішного менеджера.

Починає Темплар з того, чим менеджмент не є. Чимало керівників роблять ту саму помилку, вважаючи, що вони керують людьми. Однак це лише міф, стверджує автор. Роль менеджера полягає ймовірніше в керуванні процесами, а не людьми. Тому менеджеру слід зосередитися на суті менеджменту — стратегії. Команда є лише засобом її реалізації.

Саме тому всі члени команди мають розуміти головну мету робочого процесу. Доведеться підбадьорювати їх і добиватися емоційної залученості. Це не потребує великих зусиль: варто лиш придивитися, і ви побачите, що більшість ваших підлеглих небайдужі до того, що вони роблять, і відчувають відповідальність за якість і результат. Дійміть їх до живого, і вони, не замислюючись, підуть за вами.

Один з найважливіших кроків менеджера — створити добру команду. Вмійте знаходити потрібних людей і позбавляйтеся баласту, наскільки б жорстоко це не було. І не бійтеся, якщо команда перевершить вас. Зате цим людям ви будете повністю довіряти і сміливо доручати будь-які завдання. Але при цьому дозвольте їм помилятися, приймайте їх такими, які вони є, хваліть і заохочуйте.

Не допускайте конфліктів у команді та поважайте індивідуальність кожного, вимагайте того ж від підлеглих.

І останнє: дотримуйтеся суворої етики та командного духу. Як би вам не дошкулив начальник, не критикуйте його перед колегами, а особливо — перед підлеглими. І завжди захищайте свою команду, навіть визнаючи її помилки,— адже вони і ваші теж.

 

Тріумф волі

Angela Duckworth. Grit: The Power of Passion and Perseverance, 2016

 

У своїй новій книзі, що стала бестселером The New York Times, психолог Анжела Дакворт, ґрунтуючись на проведених нею опитуваннях і аналізі успіхів як дітей, так і дорослих, запевняє: твердість характеру визначає шанси на успіх надійніше, ніж талант або рівень IQ. Причому будь-яка людина, доросла чи дитина, може навчитися бути твердою.

Твердість у формулюванні фахівчині — це конгломерат певних рис характеру, а саме самоконтролю і наполегливості в досягненні мети, пристрасть і витривалість. Але розвивати це — проект на багато років, і треба наполегливо працювати. Звучить гнітюче, але є і позитивні нюанси. Розвиток твердості майже не залежить від специфіки культури, в якій розвивається особистість, і може бути на 100% набутою рисою.

Автор пропонує два рівняння з простим доказом того, чому твердість поб'є талант: талант × зусилля = вміння. Вміння × зусилля = досягнення. Причому зусилля — це той цементувальний розчин, який лягає в основу твердості.

Автор пропонує спеціальну програму в чотири етапи, необхідну для розвитку цієї здібності. По-перше — визначити, яка саме діяльність викликає у вас пекучий інтерес. По-друге, практикувати це довго і наполегливо. По-третє, розвивати почуття вищої мети. Людина має вірити, що її пристрасть поліпшить світ і допоможе іншим. І, нарешті, четвертий крок, який, на перший погляд, не пов'язаний безпосередньо з твердістю. Це — подолати песимізм, розвиваючи в собі відчуття власного зростання, тобто усвідомлення проміжних досягнень і позитивний настрій.

Водночас автор не схильна пропонувати свою теорію як єдиний і безпомилковий шлях до успіху. Не заперечує вона і важливості інших чинників на кшталт наявності хорошого тренера або вчителя.

Інші новини

Всі новини