У розпочатій процедурі імпічменту президента США Дональда Трампа найбільше шокує те, наскільки вона не відповідає конституційній серйозності питання. Так, звичайно виглядає так, що деякі демократи в Палаті представників, зокрема голова Комітету з розвідки Адам Шифф з Каліфорнії, дійсно розуміють серйозність завдання, що стоїть перед ними. Але більшість республіканців, яких під'юджував Трамп, часто скаржачись на те, що вони недостатньо йому допомагають, перетворилися на учасників місії «знайти і знищити». Спікер Палати представників Ненсі Пелосі, що довгий час відмовлялася розпочинати процедуру імпічменту, влітку втратила контроль над своєю фракцією в цьому питанні і в підсумку опинилася там, де і боялася: в центрі жорстокої міжпартійної сутички.
Ризикуючи створити невдалий прецедент — а саме дозволити залишитися безкарними іншим численним випадкам зловживання владою Трампом Пелосі звузила розслідування у справі про імпічмент тими президентськими діяннями, для яких є адекватні докази і які, як вважає вона і її демократичні союзники, американська публіка зможе легко зрозуміти. А це означає, що у Трампа і його союзників з’явилася дуже обмежена мішень, по якій їм треба стріляти.
Увага розслідування зосередилося на тому факті, що Трамп затримав виділення схвалених Конгресом $391 млн в якості військової допомоги Україні та запропонував перспективу зустрічі в Білому домі, якої дуже бажав новий український президент Володимир Зеленський. В обмін на це Трамп зі спільниками вимагав політичних послуг, які б допомогли їм на виборах 2020 року в США. Вони хотіли, щоб Україна провела розслідування проти сина колишнього віце-президента Джо Байдена, Хантера, який вельми нерозумно погодився зайняти прибуткове місце в раді директорів української газової компанії в той момент, коли його батько відповідав за українську політику (обидва Байдена заперечують порушення, і — поки що — жодних порушень не виявлено)
Хоча демократи, звичайно, відчувають сильні почуття з приводу Трампа, останнім часом вони намагалися дотримуватися офіційного тону. Наприклад, коли у вересні Пелосі оголосила про початок розслідування в рамках процедури імпічменту, то передала це питання в руки врівноваженого, тверезомислячої Шиффа, забравши його у налаштованого відверто партійно Юридичного комітету Палати, який очолює слабший голова, Джеррольд Надлер з Нью-Йорка.
Хоча в це важко повірити, але після цього настав період порівняної тиші, поки Комітет з розвідки збирав свідчення за закритими дверима. Ситуація зміниться вже цього тижня, коли почнуться публічні слухання. З метою гарантувати, що їхня сторона достатньо жорстка щодо свідків, лідери республіканців включили до складу комітету невгамовного депутата Джима Джордана з Огайо.
Результатом закритих слухань (для розслідувань вони не є чимось незвичайним, а крім того, на відміну від випадків з президентами Річардом Ніксоном і Біллом Клінтоном, зараз немає спеціального прокурора, який би вів це розслідування) стала поява сильних аргументів проти Трампа. Почасти це пояснюється тим, що подібний формат більш продуктивний: коли немає телекамер, члени комітету нічого не виграють, якщо починають поводитися демонстративно і різко. Втім, найважливішим фактором (що не має сучасних прецедентів) стала смілива готовність цілого ряду безпартійних держслужбовців досить високого рівня (більшість з них кар'єрні дипломати) підкоритися Білому дому, який заборонив їм з’являтися на слуханнях. Вони ризикували своєю кар'єрою, поставши перед комітетом Палати. А деяким заради цього довелося звільнитися.
Трамп, який практично нічого не розуміє в управлінні країною, припустився великої помилки, практично з самого початку свого президентства влаштувавши атаку на кар'єрних держслужбовців. Він недооцінив — або просто не міг уявити собі — уявлення про честь у людей, які могли б заробляти більше в приватному секторі, але вірять у держслужбу. І він ще сильніше погіршив становище для себе і для уряду, створивши тіньову групу з метою нав’язати президенту України рішення, минаючи «цих бюрократів». Цю групу очолив Руді Джуліані, що дивним чином втратив зараз контроль над собою. Колись він був мером Нью-Йорка, що викликав захоплення, а тепер перетворився на баламута-фрілансера, який служить особистим адвокатом Трампа.
Подібні безконтрольні неофіційні операції — будь це ніксонівські «Водопровідники Білого дому» чи скандал «Іран-контрас» адміністрації Рональда Рейгана — зазвичай закінчуються бідою. Я висвітлювала імпічмент Ніксона, і, хоча Трамп теоретично винен в більш серйозних злочинах, є одна разюча подібність: вони обидва зіткнулися з надзвичайно глибокими проблемами, не зумівши зрозуміти, що у прагнення до помсти політичним супротивникам повинні бути межі.
Раптове травневе звільнення Марі Йованович, заслуженого дипломата і вкрай поважного посла США в Україні, яка намагалася заблокувати політичне втручання Джуліані (Ї й наказали без пояснень полетіти найближчим літаком), серйозно засмутило і так вже деморалізовану бюрократію Держдепартаменту. Держсекретар Майк Помпео, чиї погано приховувані політичні амбіції змушують його зберігати близькість до Трампа, просто відмовився захищати її.
Конгресмени-республіканці можуть побачити в меморандумі про сумнозвісну телефонну розмову 25 липня з Зеленським, що Трамп вимагав від українського колеги вчинити політичні вигідні йому дії. Багато хто також знає, що припинення виділення схваленої Конгресом допомоги Україні, ймовірно, є зловживанням владою, а це порушення, карається імпічментом. Однак республіканці, відчайдушно бажаючи захистити президента, кидаються від одного невдалого варіанта захисту до іншого.
У якості відволікаючого маневру вони намагаються очорнити і навіть розкрити особистість анонімного інформатора, чия доповідь спровокувала початок імпічменту. Наприклад, Трамп нещодавно кричав представникам преси, присутнім на галявині біля Білого дому, що всі звинувачення цього аноніма є «брехнею», хоча в цілому вони були підтверджені свідками, котрі виступали перед комітетами Палати. Розкриття імені аноніма — серед інших це спробував зробити Дональд Трамп-молодший — може вважатися федеральним злочином (за одним винятком: якщо це зробив сам президент), а крім того, поставити під загрозу життя цієї людини.
Хоча в республіканському фронті з’являються деякі тріщини, поки що Трамп нібито зберігає контроль над партією. Стверджує, що якби не він, республіканці програли б на президентських виборах 2016 року, і тому тепер винні йому феодальною вірністю. Крім того, він пропонує допомогу сенаторам-республіканцям, які прагнуть переобрання у 2020 році. В першу чергу, лідерові сенатської більшості Мітчу Макконнеллу (втрата республіканцями чотирьох місць в Сенаті призведе до того, що там отримають контроль демократи). Деякі найбільші заходи зі збору коштів, природно, пройдуть у вашингтонському готелі Trump International. Як мінімум один експерт з етики вже заявив, що передвиборчі внески Трампа в кампанію сенаторів напередодні голосування про імпічмент можуть бути класифіковані як «хабар» (а це ще одне порушення, що карається імпічментом).
Впевненість Трампа у власних інстинктах зростає, і зараз у нього практично не залишилося помічників, готових оскаржувати його ідеї. Водночас він все сильніше збуджується з приводу можливого імпічменту в Палаті. В результаті підвищується імпульсивність президента в сфе рі зовнішньої політики, зокрема це стосується катастрофи в Сирії.
Майже всі американські президенти шанували свій конституційний обов’язок «піклуватися про належне виконання законів». Але Трамп, який керується підходом «держава — це я», бачить свою роль зовсім інакше. Сьогодні він зіткнувся з найбільшими проблемами за весь час свого президентства.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію текстів Project Syndicate. Републікація колонки заборонена
Copyright: Project Syndicate, 2019.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ