Перше велике протистояння наддержав, розвивається останні десять тижнів у Венесуелі, перейшло в небезпечну фазу. Це позначається не тільки на венесуельцях, а й на демократичних латиноамериканських країнах, а також інтересах США в Західній півкулі.
Подальший розвиток подій перевірить на міцність авторитет адміністрації американського президента. Адже очільник США Дональд Трамп, державний секретар Майк Помпео і радник з національної безпеки Джон Болтон одноголосно заявляють про те, що, так чи інакше, Росія повинна залишити країну.
П'ятнична заява Майка Пенса про нові санкції проти нафтової компанії PDSVA і двох інших компаній, що транспортують венесуельську нафту на Кубу, лише підлило масла у вогонь. Також, за його словами, США посилять тиск на Кубу. Крім того, Пенс виступить на наступному тижні на Раді безпеки ООН.
Москва підвищила ставки ще 23 березня, відправивши в Каракас два літаки з сотнею військових на борту. Офіційна причина їх прибуття – обслуговування ППО систем С-300 російського виробництва, які були пошкоджені в зв'язку з недавнім відключенням електроенергії. Вважається, що інші російські найманці вже захищають режим Ніколаса Мадуро.
І все це відбувається на тлі рішення Національних установчих зборів Венесуели позбавити тимчасового президента країни Хуана Гуайдо його депутатської недоторканності. Нагадаю, Гуайдо прийшов до влади, заявивши, що конституція дозволяє йому виконувати повноваження глави держави. Після зняття недоторканності режим Мадуро цілком може заарештувати Гуайдо і взяти його під варту. У зв'язку з цим країну знову, ймовірно, накриють масові протести.
Велика ставка Путіна
Офіційні представники США побоюються, що Путін намагається повторити сирійський сценарій і готує грунт для перетворення Венесуели на зовнішньополітичний провал адміністрації Трампа. До речі, режими Мадуро і Асада вже продемонстрували свою солідарність на цьому тижні в Дамаску, де міністр закордонних справ Мадуро Хорхе Арреаса зустрівся з сирійським лідером. «Народи Сирії і Венесуели ведуть боротьбу проти змов і американського імперіалізму і обов'язково переможуть у цій битві», - запевнив Арреаса.
Подібність між Венесуелою і Сирією, незважаючи на безліч відмінностей, велика: ослаблений диктатор, який провалився б без підтримки Москви, окреслена США червона лінія, яку Кремль вважає непереконливою, а також шанси на те, що Путін зміцнить свою репутацію за рахунок Вашингтона, на цей раз – у Західній півкулі.
Радник з національної безпеки США Джон Болтон попередив Москву: «Ми рішуче застерігаємо зовнішні сили від розгортання військових сил у Венесуелі, або де-небудь ще в Західній півкулі. Ми будемо розглядати такі провокаційні дії як пряму загрозу міжнародній безпеці в регіоні».
Якраз місяць тому я написав для CNBC: «Як країна з найбільшими в світі запасами нафти і одна з найбільших гуманітарних катастроф, Венесуела – занадто важлива для латиноамериканського і світового енергетичного ринку. Додайте до цього інтереси США з одного боку, а також Китаю, Росії та Куби – з іншого, і ставки підвищаться».
Однак, як досить часто відбувається в адміністрації Трампа, тут замішаний ще один фактор, адже президент утримався від жорстких висловлювань у бік Путіна і Росії в колі вищих чинів США.
Девід Сенгер написав для The New York Times: «Чи готовий Трамп, нарешті, відповісти на зухвалі провокації Путіна і провести свою червону лінію? Чи зробить він це у Венесуелі? І якщо так, який його план?»
Путін в свою чергу ставить на те, що у Трампа немає ні волі, ні плану.
Виклик НАТО
За збігом обставин, ситуація навколо Венесуели загострилася якраз в день 70-річчя НАТО. Під час святкування у Вашингтоні експерти підняли нові питання про те, чи достатньо підготовлений альянс для тривалого стратегічного протистояння.
«НАТО – найуспішніший в історії світовий альянс, оскільки ми постійно змінювалися, відповідаючи духу часу», – заявив генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг перед спільною сесією Конгресу США. Вперше керівник багатосторонньої організації був запрошений для такого роду виступу.
І якщо всі згодні з тим, що головний виклик XXI ст. – конкуренція між демократичними і авторитарними країнами, зокрема, Китаєм і Росією, то пора визнати, що Росія вже зробила свій перший крок, в той час як НАТО все ще в роздумах.
«... Сполучені Штати повинні вести більш узгоджені дії зі зміцнення політичних зв'язків між НАТО і їх глобальними партнерами», – заявив Деймон Вілсон з Атлантичної ради в своєму виступі перед підкомітетом комітету у закордонних справах Палати представників. «Зокрема, Сполученим Штатам слід розглянути питання про формалізацію зв'язків між союзниками з договору США в Європі і Азії, а саме з Японією, Південною Кореєю, Австралією і Новою Зеландією. У той же час, ми повинні зміцнювати зв'язки між нашими стратегічними партнерами, такими як Індія, а також в Латинській Америці, Колумбії, Бразилії та Мексиці".
Все це він розглядає як можливий «більш формальний союз між демократичними державами, які віддані захисту свого способу життя і демократичного міжнародного порядку».
Є багато причин вважати, що такі амбіції вигадливі, адже президент Трамп і раніше сумнівається в цінності альянсів, європейські члени НАТО роз'єднані в поглядах на те, як вибудовувати відносини з Китаєм, і лише меншість європейських членів НАТО виконує їх бюджетні оборонні зобов'язання.
НАТО давно відомо, що альтернатива змін – світ, в якому демократії більше не формують свої правила. Можливо, саме Венесуела стане сполучною ланкою між Сполученими Штатами, Канадою, ключовими європейськими союзниками і провідними демократичними країнами Латинської Америки.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Фредеріка Кемпа. Републікування повної версії тексту заборонене
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени