Болівія: підкорення <br>земного Марсу

Ла-Пас розташований на висоті 3.600–4.100 м. Його візуальний профіль неможливо порівняти з жодним іншим містом, баченим раніше

Олександр Чебан

 

Соляні пустелі і кольорові високогірні озера, вулкани і фумароли, зграї рожевих фламінго і зірки. Нічне небо на болівійському Альтиплано — тільки тут ви зможете доторкнутися до зірки, а вранці здувати з долоньки зоряний пил. Ви будете проводжати сонце, яке розчиняється в далеких Андах, і зустрічати світанки в блакитній гладі озера Тітікака.

Ця країна не в пріоритеті у недосвідченого мандрівника, в її столицю не літають великі літаки, про Болівію навіть не думаєш, коли вперше вирушаєш на латиноамериканський континент. Це абсолютно унікальна країна з унікальною і ні на що не схожою природою, божевільною автентикою та енергетикою. Болівія — це латиноамериканська Індія, тут все відносно дешево, настільки екзотично і різнокольорово, але, на відміну від справжньої Індії, чисто і гігієнічно. Тут живуть прекрасні люди, відкриті і усміхнені, і досвід спілкування з жителями посилює і доповнює враження від природних красот.

Все починається з Ла-Паса — найвисокогірнішої столиці у світі.

Перше враження від Ла-Паса — це легке запаморочення від першого вдиху пронизливо свіжого гірського повітря. І хоча ви тільки спустилися з трапа літака, але вже відчуваєте, що прибули на іншу планету. Адже повітряні ворота столиці Болівії розташовані на висоті 4.060 м, будучи найбільш високогірним міжнародним аеропортом у світі. Сюди не літають великі літаки, швидше за все, і ви прилетите в Ла-Пас з якоїсь сусідньої країни Латиноамериканського континенту, а не зі Старого Світу. І нехай сьогодні, в день прильоту, ваш організм ще трохи шокований таким різким перепадом висот, але через добу ви зрозумієте, що саме висота привносить так багато барв у навколишній світ, додаючи епітет "най" до багатьох звичних речей.

У Ла-Пасі можна провести кілька днів у повній прострації від побаченого, від усіх цих різнокольорових тіточок неосяжних форм і чорних казанків, від рельєфу міста і канатної дороги, яка переносить вас через величезну ущелину, повну фешенебельних хмарочосів і фактурних нетрів.

Місто розташоване на висоті 3.600–4.100 м. Візуальний профіль Ла-Паса неможливо порівняти з жодним іншим містом, баченим раніше. Це величезний мегаполіс з усіма його елітними кварталами, бізнес-скельцями і "бджолиним вуликом" стихійного самобуду, який вкриває всі скелі навколо. А на горизонті видно засніжені Анди. Пронестися над містом по канатній дорозі, яка є тут звичайним міським транспортом і з'єднує два протилежні кінця міста по повітрю. Це так відрізняється від звичних "hop-on hop-off" — червоних двоповерхових екскурсійних автобусів в інших столицях світу.

Ну а контрольним пострілом стане Ринок відьом, або Меркадо‑де-Брухас. Ритуальні опудала лам і жаб, фетиші і артефакти для спілкування з потойбічним світом. Можна нічого не купувати, адже навіть звичайна прогулянка по ньому залишить незвичайний післясмак від знайомства з болівійською столицею.

Сотні кілометрів солі до горизонту, і далі за ним — млява пустеля, де немає ані краплі води... Майже 11.000 км2 поверхні, вкритої шаром солі від 2 до 10 м. І все це на висоті 3.700 м. Це солончак Уюні в Болівії — Salar de Uyuni, ще одне дивовижне місце на нашій маленькій планеті.

Будь-яка пора року підходить для подорожі, але в сезон дощів (з грудня по березень) солончак вкривається тонким шаром води, утворюючи велетенське дзеркало. А в сухий сезон (влітку та восени) можна доїхати на позашляховику до островів з гігантськими кактусами. Адже насправді солончак Уюні — це дно величезного висохлого озера, в якому колись, у доісторичні часи, красувалися острови.

Але коли сонце розпікає поверхню білосніжної планети Уюні до +40 ºС, а лінії горизонту не видно... Коли все навколо утворює гігантську нескінченність, а ви розганяєтесь по цьому соляному полі на велосипеді.... Передати словами ці відчуття неможливо.

Якщо у паровозів є свій рай, то він неодмінно розташований у Болівії, десь посеред солончаку Уюні, лише за 3 км від однойменного міста, на висоті 3.600 м над рівнем океану. Ні, не в обласканих увагою міських музеях знаходять свій рай паровози, які перефарбовують щороку свіжим шаром фарби, їхній рай тут, у Болівії. Це не передати словами, але ви обов'язково відчуєте це, побувавши в Уюні!

Я так давно відзначив це дивовижне місце на карті, так давно хотів тут опинитися, але відчуття перевершили всі очікування і уявлення! Ці потяги сотню років тому возили вугілля з Болівії у Чилі, до узбережжя Тихого океану. Це місце заряджає духом історії та пригод, тут починаєш відчувати себе трохи Індіаною Джонсом.

Виділіть час на заході сонця, і ви опинитеся тут майже одні в оточенні десятків старих іржавих потягів. Абсолютний сюр!

А тут починається справжній Марс! Висота — 5.100 м. Вже давно пропав сигнал мобільного зв'язку та інтернету, немає електрики. Вдень безжальне сонце розпікає землю до +30ºС, але вночі вона миттєво охолоджується крижаним вітром до -20ºС, і замерзаєш навіть у двох спальних мішках. І навіть п'янке до нудоти запаморочення від красот Альтиплано не тільки не зіпсує, а й посилить враження. Симптоми гірської хвороби тут відчує кожен, але і кожен відкриє для себе чудовий засіб від неї — листя коки.

Зграї рожевих фламінго, які злітають вгору над червоними водами Laguna Colorada. Смарагдові відтінки Laguna Verde. І вітер, пронизливий вітер, який розкидає по сторонах помаранчеві піски цієї дивовижної планети. Ні, це не схоже на Землю, це і є Марс, який здавався мені таким далеким.
Але це Марс, на якому є життя... Сюрреалістичні села Альтиплано на висотах 4-5 тис. м, занедбані гірничо-збагачувальні заводи, відсутність будь-якої рослинності і вітру. Нехай на кілька днів, але це можливість доторкнутися до зовсім іншого життя — такого складного і далекого. Адже саме для цього ми і вирушаємо в дорогу за тисячі кілометрів від дому, щоб дізнатися, наскільки різним буває цей світ і як важливо цінувати те, що є у нас з вами.

А коли ви думаєте, що вже переповнені враженнями, настає ніч — і з'являються зірки! До них можна дотягнутися рукою — настільки вони яскраві, а небо так близько, коли ви перебуваєте на висоті. Якщо додати до цього, що буквально поруч з вами гарячі термальні джерела, і все це на висоті 4.800 м... Мабуть, це стане найнезабутнішим спа у горах, яке ви зустрічали.

Продовжуючи подорож Болівією, слід неодмінно відвідати найвисокогірніше судноплавне озеро на планеті з дещо кумедною назвою Тітікака. Це блакитний колір води і білосніжний пісок, і навіть є своє містечко Копакабана. Але не будуйте ілюзій: озеро розташоване на висоті 3.860 м. Тут зовсім не так спекотно, як на однойменному пляжі в Ріо‑де-Жанейро. Але саме з болівійської Копакабани вирушають катери на острови Сонця і Місяця.

Острів Сонця Isla Del Sol порадував мене сонцем лише один день, а наступного дня пішов сніг, тому трекінг по острову довелося скасувати, і я вперше побачив шторм на Тітікаці. Тож будьте готові до примх погоди в горах.

Болівія — особлива країна. Можливо, ви ще не відкрили для себе Латинську Америку. Можливо, тільки замислюєтеся над тим, куди краще прилетіти вперше — Ліму або Ріо. Але знаєте, бувають подорожі, які дуже лаконічно можна називати lifetime experience. Болівія — це одне з них.