Бої місцевого значення

Інтерес до спорту, агресія, що зростає на фоні війні в країні, і необхідність випустити офісний пар приводять співвітчизників до занять бойовими мистецтвами. Саме ці секції в столиці — найчисленніші порівняно з іншими видами спорту

 

Катерина Іванова

 

 

У напівтемряві столичного нічного клубу Caribbean Club гості неспішно сідають за столи, влаштовуються вздовж барної стійки і навіть на сходинках. Вся увага — в центр залу, де сьогодні встановлено боксерський ринг. Глядачі очікують на модне у столиці видовище — Турнір білих комірців, боксерські поєдинки до переможного кінця між бізнесменами, менеджерами, юристами та іншими спортсменами-любителями з числа офісних співробітників. Турнір відбувається у столиці в 26‑й раз.

Аматорські бої білих комірців, які починалися чотири роки тому на напівпокинутих складах міських околиць, тепер перетворилися на серйозний захід, вхід на який коштує кілька сотень гривень. Ведучий голосно називає бійців, гуде гонг, напівроздягнені красуні оголошують раунди — все як на професійних поєдинках.

Завсідники таких шоу розповідають, що з кожним роком бажаючих випустити пар з допомогою кулаків стає більше. “Цього разу довелося багатьом відмовити. І так було 13 пар — максимально можлива кількість для такого формату,— говорить Сергій Бриль, ринг-анонсер, який веде Турніри білих комірців вже не перший рік.— А починали ми з двох-трьох пар".

На підвищений інтерес до бойових мистецтв — боксу, самбо, джиу-джитсу, дзюдо та інших,— який став трендом останніх років, миттєво реагує ринок. За даними віртуального каталогу спортивних секцій 7sport.com.ua, в якому зібрано понад 6,5 тис. самих різних секцій у 70 населених пунктах країни, кількість клубів єдиноборств на даний момент складає 682, причому зростає зі швидкістю 20% в рік.

Бокс в Україні став "модною історією"
Сергій Долбілов, спортивний режисер,
автор документальних фільмів про знаменитих боксерів

В Києві працює близько трьох сотень таких спеціалізованих клубів, і це не рахуючи тренажерних залів, де бойові мистецтва викладають нарівні з йогою і аеробікою. Таким чином заняття бойовими мистецтвами серед інших видів спорту найбільш широко представлені у столиці, де на футболі спеціалізуються 80 секцій, на пілатесі — 107, а танцями займаються в 122. Подібне співвідношення і в регіонах.

"Бокс в Україні став "модною історією",— констатує Сергій Долбілов, спортивний режисер, автор документальних фільмів про зоряних братів Кличків і чемпіонів світу з боксу Василя Ломаченка та Олександра Усика.

Інтерес до бойових мистецтв, в значній мірі підігрівається яскравими перемогами на світових аренах українських зірок боксу, експерти пояснюють ще й комплексом внутрішніх чинників, серед яких — загальна тенденція до занять фітнесом та здорового способу життя, перевірка себе на міцність і втеча від рутини. Ще один важливий фактор — війна в країні, а значить — агресія, яка витає в повітрі, підкреслюють експерти.

“Коли тобі по телевізору щодня говорять, що все погано, а буде ще гірше, тобі і навіть твоїм онукам, багато хто втомлюються, — міркує Максим Фют, президент академії бойових мистецтв Swarm Street Fighters і діючий тренер зі змішаних єдиноборств. — Хочеться прийти і скинути це все".

“Хочеш битися? Бийся у нас!" — закликає слоган з рекламного плаката міжнародної академії бойових мистецтв Swarm Street Fighters, що відкрилася майже рік тому на четвертому поверсі київського заводу "Маяк", що в районі метро Петрівка. Організатори академії вставили в її назву амбітне слово міжнародна, так як частенько самі проводять турніри і запрошують на них іноземців.

А взагалі, тут навчають боксу, кікбоксингу, самбо, тайському боксу, змішаним єдиноборствам. Серед постійних студентів академії — не менше 200 осіб, що вдвічі більше, ніж на момент відкриття. Приблизно 10% — дівчата, є дитячі групи.

Відкриття академії кілька разів відкладалося, а бажаючі її відвідувати в буквальному сенсі записувалися в чергу. І це притому, що тільки в Оболонському районі Києва конкуренцію Swarm Street Fighters становлять 34 клуби, де можна освоювати бійцівську науку від айкідо до капоейри. Всі вони — майданчики з сучасним інвентарем, просторими залами і досвідченим тренерським складом.

Нещодавно у всій столиці подібні спортивні секції можна було порахувати на пальцях однієї руки. Такі клуби зазвичай працювали в напівпідвальних приміщеннях, а із спортивних снарядів були  лише гирі та штанги радянського зразка, від яких на руках залишалися сліди іржі. А про вентиляцію і душові доводилося тільки мріяти.

Як раз тоді, вісім років тому, почав займатися боксом у клубі, який знаходився на території напівзакинутого заводу, 36‑річний Максим Титомир, старший науковий співробітник міжнародної компанії MSD, що спеціалізується на клінічних випробуваннях ліків.

"Взимку там було трохи тепліше, ніж на вулиці, але мене це не зупиняло",— розповідає Титомир.
Надіти боксерські рукавички він мріяв з дитинства. “Для мене заняття боксом були способом навчитися битися, а пізніше я зрозумів його філософію,— ділиться Титомир.— Збоку бокс здається звичайним мордобоєм, але насправді це високотехнічний вид спорту, який розвиває координацію рухів, увагу, вчить контролювати емоції, йти до мети, долаючи себе, загартовує характер".

Втім, Титомир потрапив в боксерську секцію раніше першої великої хвилі: за словами фахівців, перший відчутний приплив в бійцівські клуби стався в 2012 році — після Євро-2012 в зали потягнулися футбольні фанати, ті, хто раніше надавав перевагу махати кулаками на безлюдних пустирях.

"Всі, хто сиділи на лавочці з пивом, пішли в зали", — згадує той час Фют.

Однак в останні пару років контингент клубів єдиноборств суттєво змінився: спортивні зали заповнили офісні працівники. Чому в останні роки в бій пішли білі комірці, знає Назар Поливка, партнер юридичної компанії Axon Partners. У його професійному житті багато позовів, претензій, договорів, але мало драйву. Раніше Поливці емоційно розвантажуватися допомагала музика, але поступово хобі переросло в другу професію, він став барабанщиком в джазовому колективі JT Fresh, і тоді довелося шукати нову віддушину.

Знайшов її успішний юрист в боксі, яким тепер займається тричі на тиждень, виділяючи на тренування по 1,5 години. "Час від часу згадувати, що є реальне життя, тонізує",— пояснює своє захоплення боксом Поливка, який вже встиг взяти участь в Турнірі білих комірців.

Поливка займається боксом у клубі Spartabox. Однак останнім часом у зв'язку зі зростанням попиту подібні секції стали відкриватися і в спортивних клубах. "Зараз [боксерські] груші висять у кожному поважаючому себе фітнес-залі", — констатує Долбілов.

У спортклубі Подільський, наприклад, з усіх бойових напрямів найпопулярніші — класичний англійський бокс, кікбоксинг і тайський бокс. У планах — розвиток змішаних єдиноборств.

"Останнім часом цей напрям викликає значний інтерес як спорт і як видовищне шоу",— каже Євген Манікало, чотириразовий чемпіон Європи, дворазовий чемпіон світу з кікбоксингу, який відповідає в Подільському за зал єдиноборств.

Алевтина Шевченко, консультуючий психолог і колумніст, називає попит на пропозиції клубів єдиноборств результатом підвищеної агресії в суспільстві, з якої люди не можуть впоратися інакше. За її словами, останнім часом у психологів зросла кількість клієнтів-чоловіків з такою проблемою.

“Тривожність породжує бажання захиститися і викликає страх, — каже Шевченко. — Агресія — його рідна сестра".
Випускати пару за допомогою спорту, зокрема боксу, Шевченко вважає відмінним варіантом.

Емпіричним шляхом до такого висновку прийшов і Титомир: він зізнається, що раніше в будь-якій конфліктній ситуації у нього свербіли руки, так хотілося вдарити опонента. Тепер подібні ситуації він називає зривами, і вони, за його словами, звелися до нуля. "Здатність налаштуватися на спокійний діалог, коли всередині все кипить, прийшла із заняттями боксом",— говорить, ніби зважуючи кожне слово, Титомир.

Про тих, хто і з якою метою приходить вчитися правильно битися, може судити Фют, у якого десять років тренерського досвіду. Він ділить своїх підопічних на три категорії: ті, хто приходить у зал "для спортивних досягнень", "для себе" і "для селфи". Фют запевняє, що останнім часом перша група стає все більш численною. І це, за його словами, тренд майбутнього.

На Заході, де різні напрямки єдиноборств розвиваються стрімко, є багато організацій, які влаштовують регулярні турніри, особливо це стосується змішаних єдиноборств. Беручи участь у подібних змаганнях, можна не тільки випробувати себе, але і трохи заробити. Гонорар за один бій початківця, але яскравого аматора досягає $1 тис., при цьому оплачуються переліт і проживання.

І якщо для амбітного офісного працівника ця сума невелика, то для невлаштованих молодих людей без освіти і цілі — цілком приваблива. "Для жителів неблагополучних районів це часто єдиний спосіб вирватися з убогості",— говорить Олександр Усик, український чемпіон-важкоатлет.

Тим часом за останні два роки з вихованців Swarm Street Fighters виросло з десяток хороших спортсменів. "Вони приходять з думкою "може, позайматися фізкультурою?", а через місяць-півтора їдуть на змагання і отримують золото", — пишається успіхами своїх підопічних Фют.

Втім, буває, перспективні боксери-аматори використовують свої навички не в найдостойніших цілях. За словами Фюта, приблизно 30% діючих клубів єдиноборств — так звані фабрики тітушок, чому сприяє складна економічна ситуація в країні. Тепер молодих людей, які відвідують бійцівські секції спортивної статури, нечисті на руку бізнесмени запрошують для вирішення майнових проблем.

Фют з цим зіткнувся ще під час Майдану. Він згадує, що йому неодноразово погрожували закриттям клубу або, навпаки, обіцяли гроші, лише б він залучав своїх хлопців на бік Антимайдану, але він відмовлявся.

Тепер же Фют одним з головних своїх завдань бачить у можливості відвести агресію з вулиць. Він і його колеги впевнені: саме тому у бійцівських клубів в Україні є цілком конкретне майбутнє. Цьому в рівній мірі сприяють і невизначеність в українському суспільстві, і бажання наслідувати успіх зірок українського боксу, і необхідність каналізувати негативну енергію.

Михайло Зав'ялов, президент Ліги професійного боксу, вважає свій вид спорту головним для співвітчизників, а українців називає "нацією боксерів".

“На мене ображаються футболісти, коли я кажу: “Ну не можете ви добре грати, це не наш вид спорту не України,— переказує діалоги з колегами Зав'ялов. — Футбол — це іспанці, бразильці, а наш вид спорту — тільки бокс. І з кожним роком це стає очевиднішим".