1. Активісти громадянської блокади розблокувати лінію, навіть одну з чотирьох, де вони дали енергетикам встановити опору (але не провести по ній дріт), — не збираються. Доти, поки, щонайменше, не почнеться процес звільнення українських громадян, які перебувають у в'язницях РФ по справах, пов'язаних з політикою: від Надії Савченко та Олега Сенцова — до Ахтема Чійгоза та Алі Асанова (всього 13 осіб). Їх аргументи: за півтора роки влада нічого не змогла зробити для їх звільнення і для захисту кримських татар від репресій, — значить, будемо робити ми. Крапка.
2. Влада України перебуває нині під сильним тиском з боку влади Німеччини, через яку, мабуть, тисне влада РФ з метою відновити енергопостачання, оскільки ситуація в Криму далеко не така стерпна, як її подають у російських госсми. У мене немає доказової інсайдерської інформації, але схоже, що енергоблокада є частиною (і на цей момент головною) великого торгу між Москвою і Києвом. Втім, це можна вже називати повноцінною економічною війною, в якій в якості зброя використовуються різні ембарго, та і той самий борг в $3 млрд., який РФ нібито навіть готова частково (або повністю) пробачити, якщо українська влада зупинять блокаду.
3. Проблема, однак, у тому, що:
а) українська влада (президентська, виконавча, законодавча) в цьому питанні далеко не єдина;
б) знести активістів і відновити лінію у неї немає не так фізичних, як моральних сил. Підтримка енергоблокади Криму в українському суспільстві зараз велика, а ось уряду, який підписав взаємовигідний контракт з Кримським федеральним округом РФ, — навпаки. Тут і крім півострова у суспільства до влади є чимало питань, а якщо коротко, в цілому, суспільство підозрює ряд представників влади в матеріально мотивованому лукавстві, а в країні, де йде війна, з темою таємної змови з ворогом не жартують. Для політиків це може бути небезпечно. Це в РФ влада може "пресувати" далекобійників (і то незрозуміло, до чого це призведе), а Україна — не Росія, як-то кажуть.
4. Російській владі, втім, теж не позаздриш. Якщо залишити поза увагою патріотичні телесюжети, багато місцевих жителів уже звинувачують владу (поки що в особі Аксьонова і Ко) в тому, що вони за півтора року нічого для Криму не зробили. Звичайно, влада називає незадоволених "провокаторами" і навіть "платними найманцями" (я це чув по КримТБ), але кожен наступний день без світла зниженню невдоволення і підвищенню любові до влади, як мінімум, не сприяє.
5. Інформація про те, що для відновлення енергопостачання Криму достатньо передати Україні (під будь-яким юридичним соусом) 13 чоловік, до широкої публіки в РФ і в Криму, наскільки я розумію, не доведена: інакше можуть виникнути питання, вибачте за тавтологію, про "ціну питання". А наскільки предметно обговорюється даний варіант в ході неформальних переговорів, мені невідомо. Так, це могло б стати швидким і практичним рішенням, але, мабуть, не влаштовує владу РФ, для якої головне — не втрачати обличчя. Хоча машина пропаганди настільки добре налагоджена, що може зобразити потрібну міну практично за будь-якої гри.
P. S. Резюмуючи, скажу, що поки я особисто не бачу ніякого виходу із ситуації з енергоблокадою. Але закулісна гра, впевнений, не припиняється ні у будні, ні у вихідні. Що в підсумку вийде на поверхню — разом подивимся. Лиш одне можна сказати напевне: жодне з рішень, що не влаштовують учасників блокади, на практиці не реалізовується. Можливо, цього не видно з Москви, а з Києва здається очевидним.
Текст публікується з дозволу автора