Близьке зарубіжжя

Четверо польських журналістів та один піар-менеджер презентують рідні міста, в які гостинно запрошують. З тисячі причин, чому вам слід заїхати саме до їхнього міста, вони називають найважливіші

З Києва до Варшави — 780 км. Це точнісінько як з Києва до Маріуполя чи з Вінниці до Харкова. Себто Варшава — це недалеко. Варшава поруч. Ще ближче Люблін, вже від нього не так далеко і Краків, а там ногою подати й до Познані, ще один крок — і ви в Гданську, на березі Балтики. Рушимо. Звісно, це не вся Польща. Є ще Татри — чудові високі гори зі сніжними вершинами. Соляні шахти в селищі Величка — найбільше родовище в Європі, друге в світі. Середньовічна легенда — Мальборк, пісочні пляжі Гдині тощо. Отже, рушимо до Польщі.

Збіґнєв Рокіта

Ймовірно, Краків завойовує серця туристів тим, що він красивий очевидною красою. Гості колишньої столиці Польщі за кілька днів перебування в місті можуть навіть не виходити на контакт з реальним світом. Сучасні хмарочоси і соцрайони далеко від центру. Будівлі Старого міста та сусідній, стародавній район Казімеж — компактні, чисті та нагадують скансен, етнографічний комплекс просто неба. Але мешканці Кракова не живуть його легендою. На мапі є чимало місць, яких немає в фолдерах турагенств, але вони вартують того, щоб їх відвідати.

Отже, туристи точно будуть в захопленні від Сальватора — невеличкого района, розташованого лише в кількох зупинках від центру міста. Це декілька вулочок в тіні дерев, цвинтар і дуже красива, але нечасто відкрита каплиця святих Маргарити та Юдіти. Сальватор збудовано ще за панування Австро-Угорської імперії як район маєтків, і він тягнеться майже до Кургану Костюшко. Біля входу в Сальватор раджу відвідати кафе Zieloni Mi — улюблене місце тутешньої богеми. За 10 км звідси знайдемо Тинець — чудовий комплекс монастирів.

А якщо вам набридне естетика старого Кракова, слід поїхати в район Нова Хута. Цей соціалістичний проект задуманий як рівновага буржуазному старому Кракову. Щоправда, його не добудували. Але на монументальну архітектуру ідеального соцмістечка часів комунізму в районі центральної площі все ж таки варто подивитися.

Міхал Потоцький

 
Столиця Польщі — прямий доказ того, що польского духу не зламати. І одна з причин, з яких більшість поляків спостерігають за сьогоденною Україною зі співчуттям, тримаючи кулаки за її перемогу. По приїзду до Варшави неможливо оминути Старе місто. Вузькі вулочки між будинками, великий Королівський палац, пам’ятник королю Сигізмунду — можна подумати, що то є спадок минулого. Але це не так: Варшаву на 80% знищили німці у 1944 році.

Про деталі тих подій можна дізнатися у сучасних музеях — Варшавського повстання та історії польських євреїв. Була навіть ідея всі ті руїни залишити як є — для доказу злочинів нацистського режиму. Але Варшава, немов Фенікс, вирішила відродитися з попелу. Зараз це гучна, енергійна метрополія країни зі своїм Манхетеном — кварталом хмарочосів, які ледь не затьмарили Палац культури та науки, одну із сталінських висоток, що на десятиріччя стали символом радянської домінації. Але Варшава — то не лише будівлі та музеї. Якщо душа вимагає відпочинку, варто бодай один день провести на Віслі. З її правого берега відкриваються чудові краєвиди на Старе місто. На лівому березі розташовані паби, клуби та ресторани — і тут нічне житття ніколи не переривається. В деяких з них можна продегустувати варшавську кухню. Як можна повернутися в Україну, не скуштувавши фляків (суп з рубців), пизів (картопляні коржі) чи тартара (страва з сирого м’яса)? Ні, це велика помилка. На мій смак, я би порадив ресторани Folk Gospoda на вулиці Валіцув (Waliców) чи Oberża pod Czerwonym Wieprzem на вулиці Желязна (Żelazna). Щоправда, це не берег Вісли, але близько до центру.

Збіґнєв Парафянович

Мені досі важко зрозуміти, як можна було цілих три роки перебудовувати звичайну площу в центрі Познані? Навіщо перебудовувати залізничний вокзал в торгівельний центр? І чому в історичному центрі пріоритетом стала розбудова ТЦ, а не реновація вулиці св. Мартіна? Як результат, тепер у Старому місті легше натрапити на кебаб, аніж на ресторанчик з традиційними блюдами польської кухні.

Проте є місця в Познані, куди я раджу обов’язково зазирнути. Це район Єжице, де знаходиться легендарний кінотеатр Rialto і ринок — тут навесні можна купити найліпшу спаржу. Крім того, Єжице — модний район з хорошими ресторанами та вуличками, в яких варто загубитися. На вулиці Шамажевського я раджу Pyza Bar, де можна замовити пири з великопольским гзиком — картоплю з сиром і вершками. Крім того, слід погуляти Старим ринком, над рікою Вартою, біля мосту святого Роха, на Віноградах та Цитаделі. Можу порадити також пальмову оранжерею в парку Вільсона та старий зоопарк. У будні квиток коштує 15 злотих (100 грн), а у вихідні — 20 злотих (136 грн).

Кароліна
База-Поґожельська

Наші пригоди слід розпочати зі Старого міста. Особливо цікаво спуститися у підземну трасу підвалів старих будівель. Найвідоміша легенда міста як раз пов’язана з одним з них — це Палац шлюбів, в якому у прадавні часи знаходився суд. За легендою, коли судді несправедливо судили, в залі з’являвся диявольський суд, який виправляв ситуацію на краще. Один з чортів залишив тут на столі слід своєї руки. Його можна побачити в Люблінському палаці, в якому під час Другої світової війни і після неї була в’язниця — спочатку нацистська, а потім комуністична.

Щоб трохи відпочити після візиту до палацу, я раджу з’їздити на інший кінець Любліна до Музею люблінського села. В цьому етнокомплексі просто неба варто прогулятися між традиційними хатами й майстернями ремісників. Поруч розкинувся ботанічний сад Університету Марії Склодовської-Кюрі.

Взагалі, Люблін — місто студентів, популярний він й серед української молоді. Ресторани, паби і клуби, особливо в районі Ринку пропонують смачне пиво і традиційні страви. Люблін асоціюється передусім з цебуляжем — єврейським пшеничним коржем з цибулею та маком.

Для мене особисто Люблін уособлює місто культури. Влітку тут проходять фестивалі театру та цирку Carnaval Sztukmistrzów. Цього року таких подій буде особливо багато, адже місто святкує своє 700‑річчя.

Пшемек Чайя
співробітник бібліотеки

Слід пам’ятати, що Гданськ — це частина великої агломерації так званого Труймяста. До складу Труймяста також входять Сопот і Гдиня. Це вкрай важлива інформація, особливо для любителів нічного життя. Ввечері слід їхати веселитися до Сопоту. В Гданську немає хороших нічних клубів. Відстань між центром Гданська та центром Сопота складає 10 км. Транспортна комунікація тут майже досконала, а найпопулярнішим видом транспорту є швидкісні поїзди. З цієї трійки міст Гданськ — найбільший та найстаріший. Його відреставрували після Другої світової війни, зберігши довоєнний стиль.

Гданськ — ідеальне місто для прогулянок. Ближче до річки Мотлави на вас чекає великий вибір ресторанів та барів. Однак Гданськ залишається типовим туристичним містом, яке не дивуватиме оригінальною чи дуже смачною їжею. Тим не менш зверніть увагу на Домініканську таверну. Декор, можливо, вас не вразить, але там подають дуже смачну та свіжу рибу. Раджу пікантний рибний суп та смажену тріску. Якщо ви шукаєте інтимне місце для кави та десерту, йдіть до Старого кадру в так званому Середньому місті. Це чудова кав’ярня, яка знаходиться поза туристичним маршрутом, але поруч з центром міста. До того ж щодня тут демонструють старі фільми мовою оригіналу (зазвичай англійською) з польськими субтитрами.