Що не кажіть, а тим і відрізняється справжня література від паперового непотребу, яка викликає зухвалі одномоментні захоплення, яка розмірковує про питання вічні і актуальні в будь-які епохи. Ось візьміть хоча б Шекспіра. Образи, створені в XVI-XVII століттях і охоплюють століття людської історії, актуальні як ніколи і в Україні. Особливо, в році, що наступив.
Перший, хто спадає на думку, звісно ж, Леді Макбет. Останні двадцять років без неї взагалі нікуди. Ось вже, хто є невмирущим героєм палацових інтриг і заколотів – так це вона. Які епохи прожила, скільки правителів у політичне небуття відправила, якої кількості зрад зазнала, а все їй байдуже. Ні зморшки, ні сльозинки, ні сивого волоска. Лише гарнішає на очах і скаче щодуху до бажаної мети.
Талановитий, але безпринципний і жадібний правитель – Король Річард III. Готовий битися за владу і мріє перемогти, але десь далеко вже чути знаменитий крик втікача: «Коня, коня, півцарства за коня!».
Яка ж шекспірівська трагедія без блазня? І у нас свій є. Тільки, якщо шекспірівський чесний і відданий благородному Королю Ліру, котрий довірливо роздав королівство дочкам, то у нас все інакше. І Лір зі знаком «мінус» – підступний, жадібний і злий, що висмоктав з довірливої країни все, що міг. І блазень, якого він смикає за ниточки і дзвіночки, йому до пари. Начебто, і недурний лицедій, і заповзятливий, і танцює добре, але на відміну від шекспірівського навряд чи вірний господареві. Та й, схоже, за гроші що завгодно зробить.
Як же без інфантильного Гамлета, який ніяк не може прийняти рішення?
Як же без інфантильного і самозакоханого Гамлета, який ніяк не може прийняти рішення? Уже рік бігає по різних сценах і запитує народ «бути йому чи не бути?», упиваючись великою роллю і не бажаючи стикнутися з реальністю.
Крізь скельця окулярів посміхається в рідку бороду хитрий, жадібний і колись впливовий лихвар Шейлок. Хоч уже кілька років як не при справах, але за своє молоде життя і яскраву чиновницьку кар'єру стільки наробив, що може статися, візьме історія, та й перетворить його з Шейлока на Дездемону. І доведеться йому бігти від Отелло в спідниці, яка, напевно, запам'ятала давню зраду. А якщо й забула, у що віриться насилу, то доброзичливець Яго в свиті завжди знайдеться.
Протягом свого творчого життя Шекспір створив сотні образів і, напевно, покопавшись у його творчості, ми знайдемо багато знайомих нам по нинішньому життю героїв. Тут і дикі калібани "русского мира", і захоплені ромео з джульєттами епохи постреволюційного романтизму, і добродушно-розпущені фальстафи, та хто завгодно, на будь-який смак. От тільки, якось не хочеться почуватися персонажами жорстокої, кривавої і часто безвихідної шекспірівської трагедії.
Тому, почнімо рік не з аналізу того, що відбувається, і розумних прогнозів, від яких ще страшніше стає, а з гамлетівського:
"... нас нерозсудливість
Часом виручає там,
Де гине
Глибокий задум..."
В українській інтерпретації це означає «Все буде добре! Для кожного з нас! »
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени