«Наша помилка — в рішеннях». Чому «посипався фронт» біля Торецька та чого РФ хоче досягти до кінця літа — інтерв'ю з Коваленком

— Пишуть, що Україна вирішує свої проблеми з кадрами та формує кілька нових бригад. Але затримки та недостатнє постачання західної зброї, найімовірніше, не дадуть змоги оснастити їх. Це черговий заклик до партнерів України, будь ласка, нам потрібно ще більше зброї? Поясніть, будь ласка.

— Нам у будь-якому разі потрібно якомога більше зброї. Я скажу навіть так: у нас існуючі бригади не мають повної штатної комплектації. В існуючих бригадах у нас дефіцит техніки.

З одного боку, так, повністю погоджуюся з тим, що до партнерів постійно треба стукати. Бо якщо партнерам не нагадувати, що в нас тут ведеться повномасштабна війна і нам постійно потрібно оновлювати парк техніки та компенсувати втрати, і отримувати ще більше… Але є й інший момент: у нас є недоукомплектовані існуючі бригади. Тому питання про створення нових — я не знаю, що це буде за бригада, наскільки вона буде штатно укомплектована всім необхідним.

Кожен підрозділ, аби він якісно виконував свої бойові задачі, повинен мати штатну комплектацію. Наприклад, якщо ми говоримо про батальйон, у нього повинно бути 11 основних бойових танків, 33 бойових броньованих машини, БМП, БМД, БТР. Або, якщо говоримо про західне [озброєння], це М113, Bradley, М1117, Stryker врешті. Відповідна кількість артилерії. Якщо цієї кількості немає, підрозділ, формування не може виконувати бойові задачі якісно.

Можу порівняти з тією ж російською армією. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вони вторглися кількісно 180 тисячами особового складу. Але це були не лише професійні військові, а повністю укомплектовані всією технікою підрозділи. Повна, майже 100% комплектація. Зараз у росіян у зоні бойових дій майже 530 тисяч особового складу, але кількість — це не якість. Повної штатної комплектації в цих підрозділів немає. У них дефіцит на кожен підрозділ може сягати 50−60%, а іноді навіть 70% по техніці. Їм техніки не вистачає критично на таку кількість особового складу.

Підрозділи не можуть повноцінно виконувати свої бойові задачі, і ми бачимо це по фронту. Так, можна говорити, що вони наступають, але проти цифр неможливо сперечатися.

У порівнянні з 2022 роком, 2023 та 2024 роках у росіян збільшилися втрати в 5,5 разу. Збільшилися втрати — зменшилась ефективність наступальних дій узагалі критично. З чим це пов’язано? Є багато аспектів, факторів, але одним із основних є те, що їм критично не вистачає техніки.

Для чого це порівняння? Для того, що якщо в нас буде створено хоч 100500 недобригад, у яких не вистачатиме танків, ББМ, артилерії та інших засобів, РЕБ, ППО тощо, бо під батальйон також ППО потрібно, ми не зможемо ефективно контрнаступати. Тому я не за кількість, а все ж за якість.

— І про це «вони наступають», про фронт поговоримо. З’явилися повідомлення, що окупанти захопили Сокіл і Восход на Донеччині, просунулися ще біля п’яти населених пунктів — Сотницький Козачок, Північне, біля Дружби, Євгенівки та Новопокровська. Про це повідомляють аналітики DeepState. А що щодо ворожого просування розуміємо зараз, який характер воно має і до яких наслідків може призвести?

— Ті населені пункти, які ви назвали — Сокіл, Восход і район Євгенівки — це покровський напрямок. Вони знаходяться на південно-західному напрямку, неподалік від Очеретиного, яке мало тримати оборону декілька місяців, але було захоплено за декілька днів, на жаль. І поки що за це ніхто не відповів. Це їхнє просування по покровському напрямку сформувало ось який вигляд.

Мета росіян — до кінця літа вийти, по-перше, на лівий берег річки Вовча та Карлівського водосховища, повністю сформувати південний фланг від траси Т0511, яка веде на Покровськ. Замкнутися на Карлівці, Нетайлове. Потім навіть не знаю, чи рухатимуться вони далі, бо тоді їхня група буде розрізана на дві частини. Але ймовірніше, їхня мета далі - Селидове, покровський напрямок.

На північно-західному напрямку вони намагатимуся перерізати Т0504 — від Покровська до Костянтинівки і на Часів Яр. Важлива логістична артерія і для забезпечення торецької агломерації. І звісно, вони розпочинають битву за Торецьк, зараз уже фактично розпочинають міські бої, нав’язують нам їх у Нью-Йорку, в районі Залізного та Північного.

Те, чого ми чекали тільки після закінчення першої та другої фази, тобто виходу на лівий берег Вовчої та Карлівського водосховища, перерізання Т0504, знову ж, через дії деяких керівників біля торецької агломерації, росіяни мали можливість успішного просування в тих локаціях, у яких при зовсім інших умовах вони були би змушені витратити декілька місяців кровопролитних боїв і втратили би тисячі особового складу. Цього не сталося.

— Території просто віддавали, тому що не вистачає техніки, бережуть людський ресурс? Чи вважаєте, якась помилка саме в рішеннях?

— Саме в рішеннях, про це вже всі знають. Торецька агломерація, одночасна ротація двох бригад — як можна було допустити, аби таке сталося? Одночасна ротація двох бригад — і фронт посипався. Це треба бути генієм тактики та стратегії, а потім піти зі своєї посади по ВЛК.

— Поговоримо і про Харківщину. Уже згадуваний мною DeepState повідомляє, що рашисти розширили фронт і тут. Йдеться про НП Сотницький Козачок. На карті видно, що цей населений пункт біля самого кордону з Росією. Які завдання рашисти мають зараз на Харківщині, що можемо передбачати?

— Сотницький Козачок — це дійсно НП в сірій зоні. Говоритимемо так: фактично весь кордон із РФ — це сіра зона. І села, які знаходяться на кордоні, біля нього, навіть на відстані 100−200−300 метрів, — це сіра зона.

Росіяни постійно туди заходять своїми ДРГ. Російські ДРГ не вилазять із нашого прикордоння. Такий приклад, пам’ятаємо, як минулого місяця кадирівці вихвалялися, ніби вони звільняли Рижівку. Для розуміння, Рижівка — це навіть не просто село на кордоні, а фактично агломерація з російським Тьоткіно. Рижівка — вхідні ворота до Тьоткіно і навпаки. Два села, які розділені кордоном і які є такою агломерацією.

Проблема полягає в тому, що росіяни будуть використовувати такі заходи вздовж кордону для свого піару, для пропаганди. Але ми повинні адекватно це сприймати. Ба більше, коли відбуваються такі процеси, Сили оборони України мають контрдиверсійні підрозділи, які займаються зачисткою таких сіл. Там не знаходяться постійно наші сили, тому росіяни мають можливість туди заходити. Але коли вони туди заходять, починають працювати вже наші контрдиверсійні підрозділи.

Загальна ситуація по Харківщині, можу сказати, для росіян складається не найкраще. Операція захлинулася, яку вони розпочали. Дві основні локації - Липці та Вовчанськ — біля Липців росіяни не мають якогось серйозного успіху по лінії Глибоке — Лук’янці. Біля Глибокого вони регулярно втрачають позиції, їх поступово звідти вичавлюють.

А щодо Вовчанська, наша основна мета — звільнення тієї частини міста, яка знаходиться під контролем росіян. Це відбувається достатньо успішно — поступово, будинок за будинком, якщо це можна назвати будинками, бо Вовчанськ вони також майже стерли з лиця землі. І поступово, руїна за руїною, але відбувається процес зачистки Вовчанська від росіян. Хоча це досить складний процес, оскільки пряме постачання, підсилення постійно відбувається. Вони отримують підкріплення і поки що намагаються кількісно утримувати, не якісно, цю територію.