Кінець 2024 року може стати періодом початку публічних (маю на увазі саме публічних) консультацій про рамки україно-російських перемовин (природно, за участю інших країн).
На цьому тлі для Лукашенка політична ситуація складається не дуже. Є розуміння необхідності транзиту. Але є і бажання йти на наступний термін. При цьому згоди на «ще п’яток років нетримання посинілими руками влади» ні від Москви, ні від Пекіна немає.
Для Москви питання Білорусі та Лукашенка особисто можуть стати або елементом для створення видимості політичного успіху в разі масштабних поступок Україні щодо мирного процесу. Або (вже в разі якщо вдасться «викрутити руки Україні») фактором, на який не варто звертати увагу. Тобто спробувати якщо не приєднати, то істотно посилити свій вплив аж до прямого кураторства внутрішніх процесів.
Для Пекіна Білорусь як суб'єкт важлива. З Лукашенком складніше. З одного боку, у того хороші стосунки із Сі, з іншого — низку завдань «домашньої роботи» не виконано досі. У Піднебесній теоретично можуть погодитися на варіант виборів, але під умови подальшої трансформації системи. Причому не тільки в галузі економіки, а й політики.
Лукашенко демонструє готовність до торгу
Простіше кажучи, Китаю необхідно, щоб офіційний Мінськ продемонстрував здатність виходу зі спіралі ескалації із сусідами. Якщо при цьому буде продемонстровано бажання дистанціюватися від Кремля — буде тільки плюсом.
Але крім питань співучасті у війні, у Білорусі триває політична криза. Так, вона не має характеру 2020 року, але фрагментація суспільства зберігається, а електоральне ядро Лукашенка скоротилося до приблизно 25% серед міського населення (що дає діапазон 25−35% для оцінки загалом по країні).
З урахуванням фактора 2022 року простих виходів для офіційного Мінська мало. Тобто «перегорнути сторінку» просто після символічного жесту не виходить. Проте це можна організувати, тим паче, що емігрантські центри опозиції дедалі більше втрачають можливість впливу на процеси всередині країни. І в низці держав ЄС бачать це, замислюючись над тим, як трансформувати політику на білоруському напрямку.
«Перегорнути сторінку» просто так не може і Лукашенко. Для автократа важливо на внутрішньому полі демонструвати свою силу, а різкий розворот (зокрема, і у внутрішньополітичних питаннях) загрожує втратою лояльності частини оточення. Другий аспект — його особиста травма від 2020 року. Лукашенко хоче бачити і сам собі довести, що «люди його люблять».
Потрібен якийсь символічний акт. І вибори 2025 року можуть стати таким. Десь або сам Лукашенко (після намальованих йому 99,9%, але без протестів на вулицях) з «позиції переможця» заявляє про необхідність дружити з сусідами. Або, що ще краще для країн ЄС, його наступник говорить про нову політику.
Але для 2025 необхідно вирішити кілька завдань:
1. Забезпечити базу — тобто почати зрушення у відносинах з ЄС.
2. Продемонструвати готовність до трансформації політики (тут як для ЄС, так і для КНР).
3. Заручитися підтримкою сильного партнера як балансира впливу Москви (ну тут явно Пекінський трек).
4. Поглибити розкол усередині білоруського суспільства. Насамперед, по лінії «опоненти Лукашенка всередині країни — еміграційні опозиційні групи». Цей розкол уже існує, і він сильний. Але демонстрацією «неефективності» роботи нової білоруської опозиції (йдеться про структури, що виникли після 2020 року) укупі з процесами всередині країни можна його поглибити.
З урахуванням сказаного вище, ми вже спостерігаємо таке.
1. Із червня 2024 року йде рокіровка управлінців (від області до уряду) з поступовим зменшенням впливу «людей у погонах».
2. Укази про помилування політичних в’язнів, які ризикують стати регулярними. Так би мовити, потроху, але 20−30 осіб, але раз або двічі на місяць. Де список звільнених може обговорюватися з дипломатами країн ЄС, але не може з віленським або варшавським центрами нової опозиції.
3. Різке (більш ніж удвічі порівняно з весняними даними) зниження кількості спроб перетину білорусько-польського кордону нелегальними мігрантами.
4. Більш ніж 11 китайських делегацій (на рівні міністерства і вище) у Білорусі з 15 червня по кінець серпня.
5. Анонсована конференція з «боротьби з нелегальною міграцією», на яку будуть запрошені керівники МЗС низки європейських держав. Тобто Лукашенко спробує домовитися про зручний для всіх варіант виходу з міграційної кризи.
І, нарешті, шоу на українському напрямку. Для РФ є заяви про перекидання мало не всієї армії до кордону. Українські прикордонники заявляють, що кардинальної кількісної та якісної зміни ситуації не відбувається.
А останніми днями — початок процесу збиття шахедів, що залітають на білоруську територію. Поки що без різких заяв Лукашенка з цього приводу. Але процес має демонстративний характер, особливо на тлі небажання збивати «залітні БПЛА» Польщею та Румунією.
Лукашенко демонструє готовність до торгу. І цей торг він бажає почати якомога раніше, щоб взимку 2025 року можна було вже демонструвати наступний етап трансформації політики. Йому важливо забезпечити собі стійкість до заморозки (або припинення) війни в Україні. І це питання як його особистого майбутнього, зокрема, в разі транзиту влади.
А отже, ми станемо свідками ще не однієї цікавої історії на білоруському напрямку. Аж до того, що здається неймовірним — створення «опозиційної партії» всередині Білорусі. Не сьогодні, але трохи пізніше, у 2025-му.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV