Операція «наступник». Що стоїть за частими зустрічами Путіна і Лукашенка
Погляди25 травня 2021, 10:00
Виконуючи ритуал, який дедалі частіше повторюється і стає все більш беззмістовним, Олександр Лукашенко знову прямує до Росії, щоб зустрітися з Володимиром Путіним. Посилаючись на невстановлені офіційні джерела в Москві та Мінську, російський часопис Коммерсант повідомив, що ведеться підготовка до проведення наприкінці травня зустрічі ізольованого білоруського автократа та кремлівського лідера. За три місяці ця зустріч вже буде третьою. Але навіть у міру збільшення частоти самітів між Путіним і Лукашенком (вони зустрілися в Сочі 22 лютого і в Москві 22 квітня), реальний зміст того, що вони обговорюють і про що домовляються, стає все більш незрозумілим.
Про зустріч у Сочі в лютому ми знаємо, що два лідери вирушили кататися на лижах, прокотилися на снігоходах і похвалили своє «стратегічне партнерство і союз». Але після шестигодинної зустрічі та подальшого телефонного дзвінка на наступного дня, залишалося незрозуміло, на якій позначці знаходяться відносини між двома останніми автократами Європи.
Наступній зустрічі Путіна і Лукашенка 22 квітня в Москві передувала показуха, яка змусила багатьох спостерігачів очікувати подальшої події. Всього за кілька днів до зустрічі ФСБ Росії заарештувала двох білорусів, зокрема одного з американським громадянством, і звинуватила їх в змові з метою здійснення перевороту проти Лукашенка під час параду 9 травня в Мінську.
Напередодні зустрічі Лукашенко також підживлював спекуляції про неминучість глибшої інтеграції між Росією та Білоруссю в якійсь формі. У заяві, опублікованій на Telegram-каналі Пул Першого, Лукашенко оголосив, що він прийняв «одне з найпринциповіших моїх рішень за чверть століття свого президентства», додавши, що «це буде дуже серйозно» і він «формалізує» рішення найближчим часом.
Але ті, хто чекав на драматичну зустріч в Москві були розчаровані. На саміті не відбулося нічого істотного, принаймні на видноті.
А як щодо цього важливого рішення? За кілька днів після повернення з Москви Лукашенко повідомив, що підпише указ про передачу влади Раді Безпеки Білорусі в разі, якщо він не зможе виконати свої обов’язки в якості президента. Слід зазначити, що син Лукашенка Віктор володіє значними повноваженнями в Раді Безпеки, у складі якого 20 членів. Цей крок був задуманий для того, щоб полегшити династичну наступність.
На низку самітів Путіна-Лукашенка, які, схоже, нічого не вирішують, можна поглянути з іншого боку: два автократи все ж спілкуються один з одним, надсилаючи сигнали своїми діями. Ось чому ми повинні розглядати драматичні та часто дивні події, які відбуваються між цими самітами, як компоненти діалогу між Путіним і Лукашенком, що триває.
Арсеній Сивицький, директор мінського Центру стратегічних і зовнішньополітичних досліджень, нещодавно написав, що Путін прагне домогтися максимуму поступок від ослабленого й ізольованого Лукашенка, а також активно розглядає варіанти майбутнього після його правління.
«Олександр Лукашенко періодично здійснює польоти на рандеву до Путіна, однак про конкретні домовленості немає жодного слова. Очевидно, Кремль давним-давно втомився від такого символізму і вимагає більш серйозних поступок від Лукашенка, пов’язаних насамперед з посиленням впливу Росії на політичні процеси, на рішення в галузі національної безпеки і зовнішньої політики. Кремль також зацікавлений посилити свій економічний вплив у Білорусі», — пише Сивицький.
Також Сивицький наголосив: «Насправді питання впирається в організацію транзиту влади, на примус Олександра Лукашенка до транзиту влади в інтересах Кремля. Тому чим частіше проходять зустрічі між Лукашенком і Путіним, тим менше подробиць ми отримуємо за їх підсумками».
Росія постійно тисне на Лукашенка, з тим щоб він вніс конституційні зміни, які послабили би президентство і розширили повноваження білоруського парламенту. Кремль також активно впроваджує ці елементи, щоб гарантувати, що Москва буде в змозі контролювати таку нову законодавчу владу через прокремлівські партії та ЗМІ.
Отже, коли Росія стверджує, що зірвала змову з метою державного перевороту проти Білорусі та в процесі заарештовує громадянина США, Путін насправді надсилає Лукашенку сигнал про те, що його ізоляція від Заходу є повною, як і його залежність від Москви.
І коли Лукашенко потім, ґрунтуючись на заяві Росії, без будь-яких доказів стверджував, що передбачувані змовники з метою перевороту також мали намір вбити його та його дітей, що змова була схвалена «вищим політичним керівництвом» Сполучених Штатів і що він «вдячний Путіну», білоруський автократ, схоже, чітко і ясно дав зрозуміти, що московський посил він отримав.
Та коли Лукашенко зволікає з російськими вимогами про конституційну реформу, то показує, що, будучи готовим до вірності та слухняності Москві, він ще не зовсім готовий відмовитися від влади.
І коли білоруський диктатор оголошує, що в разі його недієздатності реальна влада перейде до Ради Безпеки, де його син володіє величезною владою, це, схоже, водночас і спроба виграти час, і пробна куля. Лукашенко, можливо, дає зрозуміти Москві, що готовий погодитися на династичне спадкування.
Коли Путін і Лукашенко цього місяця знову зустрінуться, у порядку денному будуть ціни на енергоносії, інтеграція і плани Білорусі з продажу облігацій в Росії для рефінансування її боргу. Ймовірно, нам не варто розраховувати на те, що ми багато чого дізнаємося по суті на цьому саміті. Але справжня розмова про майбутнє Лукашенка триватиме: словами, вчинками і сигналами.
Переклад НВ
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок AtlanticCouncil. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ