Звісно, що люди в Білорусі незадоволені політикою Лукашенка, багато хто готовий протестувати, але я не впевнений, що страйк, оголошений 1 листопада, можна назвати успішним. Я б назвав характер цього страйку «домашнім». Заклик був не до того, щоб блокувати свої підприємства, а до того, щоб залишитися вдома. І багато хто залишився через Дзяди (білоруське традиційне свято), через те, що боїться заразитися коронавірусом. Тому цей страйк був експериментом, спробою, наскільки ефективно можна зорганізувати будь-який протест в умовах тотального терору.
Щодо реакції Лукашенка на оголошений страйк і репресії проти його учасників, то хочу зазначити, що репресії ніколи не зупинялися. Людей затримують, практично, щодня. Лише в жовтні було затримано майже тисячу осіб. Багатьох затримують на 10 чи 15 діб. Але багатьох тримають під кримінальними статтями, і їм загрожує до 15 років. Тривають закриття недержавних організацій. За останні кілька місяців закрили понад 200 НГО. До прикладу, Союз письменників — організацію, яка пережила часи Сталіна, закрив Лукашенко. Закрили ПЕН-центр. Він винищує будь-які джерела потенційного протесту. Він настільки боїться нової хвилі спротиву, що винищує будь-яке легальне поле для діяльності.
4 листопада відбудеться засідання Вищої ради союзної держави, де розгладитимуться дорожні карти подальшої інтеграції Білорусі та Росії. Щодо цього ми мало що знаємо і можемо лише спекулювати. Саме про «дорожні карти» я чую зі свого 14-річного віку (а мені зараз 33). Вони тоді ще їх підписували. Я закінчив школу, університет, пожив за кордоном, повернувся, а вони все ще вигадують ті самі дорожні карти. Справа в тому, що нікому ця союзна держава не вигідна — ні Лукашенку, ні людям у Москві. Вони імітують дружбу, Лукашенко хоче продемонструвати своїм прихильникам в Білорусі, що Путін за ним стоїть, що Росія його підтримує.
Там насправді ніхто нікому не вірить
Але в Росії теж не знають, що робити з Лукашенком. Тому я думаю, що на нас чекає ще один спектакль, вони вдаватимуть, як усе гарно у відносинах, але там насправді ніхто нікому не вірить. До того ж, треба розуміти, що змінилося покоління людей, які працюють у системі лукашенківській. Ці люди вже вигодувані в незалежній Білорусі, їм подобається жити в незалежній державі, і вони не хочуть, щоб країна стала губернією іншої держави. Лукашенко це теж відчуває. Не думаю, що він ризикуватиме і підписуватиме будь-що, бо це загрожуватиме, насамперед, його владі.
Треба зрозуміти, що зараз Білоруссю керує банда, яка займається злочинами у міжнародному масштабі. Майже кожен другий потяг до Литви з калійними продуктами також наповнюється контрабандою цигарок. З мігрантами ситуація схожа. Тисячами Лукашенко їх привозить у Білорусь. Там їх доставляють до кордону з Литвою, Латвією і Польщею, просто викидають за цей кордон, погрожують поламати ноги, якщо вони не підуть в бік Польщі. За всю цю операцію він з них бере гроші — від $2,5 до $15 тис. І над цією схемою працює багато людей — це і наближені до Лукашенко, і приватні фірми, і деякі чиновники. Ми також знаємо, що багато хто з прикордонних військ відмовляється в цьому брати участь, тому до них приставляють спеціальні війська — спецназівців, які найбільш лояльні Лукашенку.
Чи вдасться це зупинити п’ятому пакету санкцій Євросоюзу — я не впевнений. Питання у тому, наскільки цей пакет буде сильним. Пам’ятаємо, що санкції США повинні вступити в силу 8-го грудня. Коли санкції Євросоюзу, США будуть сильними, коли, може, Україна приєднається до санкцій, то цей потік нелегальних мігрантів можна буде зупинити. Лукашенко — людина радянська. Реагує тільки на силу, а тому цю силу треба продемонструвати.
Санкції б’ють не стільки по ньому самому, скільки по людях у його оточенні, тих, хто «при кормушці». Зараз ця «кормушка» дуже зменшилася, бо всі схеми, що раніше працювали, опинилися під санкціями. І ці люди шукають вихід із цієї ситуації. Вони розуміють, що вже цей контракт з Лукашенко не працює. А ми, у свою чергу, пробуємо із ними контактувати, казати, «Дивіться, у нас є до вас пропозиція — ми пропонуємо провести вільні вибори. Ті, хто не бере участі у злочинах режиму, не будуть покарані, буде справедливе розслідування, і ви зможете знайти місце для себе і своїх компаній місце у майбутній Білорусі». І зараз це найважливіше, що ми можемо робити, і це — найбільший страх для Лукашенка. Він дуже боїться зради від своїх же людей.
Повну версію інтерв'ю Франака Вячорки слухайте у програмі Новий вечір Дмитра Тузова на Радіо НВ: