Я виграла десь два десятка парі по безвізу, в людей, що не вірили. Серед тих, хто сумнівався, були й дуже близькі друзі, як це не дивно, й політики, з якими ми маємо різні ідеологічні погляди .
Але зараз час не святкувати, а навпаки, не розслаблятися. Ключові пріоритети, над чим ми зосередимося і за що будемо жорстко боротися і битися: це повна імплементація Угоди про асоціацію, включно з адаптацією законодавства і впровадження стандартів НАТО в оборонному і безпековому секторі, в сфері захисту прав людини і екології. Це дуже марудна робота, вона не є цікавою для ЗМІ, на цьому не зробиш скандалів чи піару, але саме це і є ті маркери, які реально дозволять нам стати членами НАТО і ЄС. Причому НАТО є пріоритетом.
Маленький нюанс: всі країни останньої хвилі розширення ЄС зі Східної Європи, спочатку доєднатися до НАТО. І я не думаю, що це співпадіння.
Це план змін країни. Цілком реальнийЧленство – це мета. Але так само, як і з безвізом, це не мрія про блюдечко з кайомочкою, на якому принесуть біопаспорт. Це план змін країни. Цілком реальний. І він так само слугуватиме серйозним аргументом і фактором для реінтеграції Криму і Донбасу. Бо там вже виросло молоде покоління, яке точно в ці дні ностальгує за свободою, і знає, що європейська Україна краще " страны рабов". Ми сумуємо за тобою Крим і думаємо про тебе Донбас. Ми за вас боротимемося. А ви допоможіть нам в цьому, там – вашою позицією, що ви частина України.
Таким я бачу свій особистий громадянський і політичний шлях на найближчі роки. І в мене є величезна мотивація – я хочу жити в європейській Україні, рівній партнерці в НАТО І ЄС .
Текст опубліковано з дозволу автора