Без шуму й пилу

Маленька Норвегія робить велику справу — пересаджує країну з бензинових та дизельних автомобілів на електрокари та машини з гібридним двигуном. Навіщо це країні, що купається в нафтодоларах?

Олексій Рябчин,
Анжела Величко

Новина, що приголомшила увесь світ. У вересні активи норвезького Government Pension Fund Global (GPFG) здолали планку в $ 1 трлн. Таким чином, GPFG став найбільшим суверенним фондом у світі. Цей рядок вартий того, щоб його повторити. 5 млн норвежців за 21 рік від моменту заснування фонду зібрали найбільший валютний запас на планеті. Тепер на кожного з них припадає $ 192 тис.

Торік 45% доходів фонду надійшли від продажу нафти та газу. Отже, з такими надприбутками від вуглеводів можна було б найближчі сто років дозволити собі нічого не робити. Проте норвежці роблять несподіваний крок. На сайті GPFG зазначено: “Нафта колись закінчиться”. Тобто ставка на неї — хибний вибір.

Автомобільна промисловість має подбати про своє майбутнє вже сьогодні. І вона подбала, але не сьогодні, а ще вчора. Уле Тер’є Хорпестад, посол Норвегії в Україні, каже НВ, що уряд вже давно стимулює перехід громадян на електрокари через податкові пільги. Наприклад, повне звільнення від імпортного мита, яким обкладаються машини з ДВС. Також власники електрокарів не сплачують дорожнього податку.

Не сплачують вони і за дозвіл на в’їзд до центру міста. Наприклад, податок на одноразовий в’їзд до Осло для дизеля складає 58 крон (€ 6), бензинових авто — € 5, а електрокарів — 0. Електромобілі мають право їздити смугою для руху громадського транспорту та на безкоштовне паркування, яке для звичайних автомобілів коштує € 2,5 на годину.

На питання НВ, чи є у вас e-car, Уле Тер’є Хорпестад сором’язливо визнає: поки ні. “Але можу пообіцяти, що наступне моє власне чи авто у київському посольстві буде електричним чи гібридним”. І таких, як він,— готових до технологічних змін у XXI столітті — в Норвегії чимало.

З 2025 року в Норвегії припиняється продаж автомобілів з двигуном внутрішнього згорання. Натомість активно стимулюється ринок електромобілів та й взагалі всього електротранспорту — трамваї, електробуси, електробайки, електровантажівки та навіть електропороми, які повинні замінити звичайні судна, що пов’язують Осло з островами. Вже тепер країною їздять 192 тис. електро- та гібридних автомобілів (в Україні на кінець 2016 року — 3,1 тис.).

Євген Пилипенко, голова української громади в Норвегії, мріє про той час, коли українські та норвезькі показники стануть рівними. Поки ж він переповідає власну історію любові до електрокарів. Перш за все його зачарувала концепція дешевого палива, чистої енергетики, стрімкого розвитку науки, що опікується новою галуззю. Вся ця ода пролунала на честь Tesla Model S. “Одним словом — концепція майбутньої цивілізації,— підкреслює Пилипенко.— Шкода тільки, що не так багато станцій для підзарядки в Україні, як, наприклад, в Скандинавії”.

В Норвегії розташовано вже близько 8,5 тис. зарядних станцій, з них понад 2 тис.— в Осло. За кількістю населення Осло — як наш Кривий Ріг. Це єдине спільне цих цивілізацій.

Ось ще одна важлива деталь. 98% електроенергії, яка виробляється у Норвегії, генерується на гідроенергії, тобто на найчистішому в світі джерелі енергії.

Ще один інструмент, яким норвезький уряд стимулює перехід громадян на електромобілі,— це будівництво мережі швидких зарядних станцій по всій країні державною компанією ENOVA. Вона хоче з’єднати густонаселений південь, де знаходиться столиця Осло, з північчю. Таким чином, планується, що суперчарджери стоятимуть на трасі через кожні 50 км.

Та навіть ця статистика не відображає увесь тренд можливостей. За даними Норвезької асоціації електромобілів, яка у 2017 році опитала близько 12 тис. своїх членів, більшість з них заряджають свій e-car вдома або на роботі, на що витрачають 6-8 годин. На платних заправках — в середньому раз на місяць. Та взагалі справа не в вартості питання, а в зручностях.

За тим же дослідженням, 46% автомобілістів проїзджають від 20 до 60 км на день. Тобто одного заряду e-car має вистачати на декілька днів. Хай там як, але за 30 хвилин суперчарджером можна зарядити 80% батареї, наприклад такого автомобіля, як Nissan Leaf, найпопулярнішої моделі у Норвегії. За технологією, останні 20% заряджатимуться ще 30 хвилин, проте навіть першого неповного заряду достатньо для того, щоб проїхати щонайменше 100-150 км. Певно, всі ці розрахунки плюс м’який тиск згори повернув норвезький ринок електрокарів до життя.

Саме в ці дні в Норвегії спостерігається шалений бум на машини з електродвигуном. На кінець вересня 2017‑го тут було продано 43,7 тис. нових електромобілів. Це на третину більше, аніж за аналогічний період 2016‑го. Зрештою частка електрокарів та гібридів у загальній масі авторинку складає 32%. Ця пропорція виводить Норвегію на перше місце в світі у даній категорії. Таким чином, найбагатший нафтотрейдер планети щосили витискає зі свого ринку машини, що працюють на бензині.

І ось результат такої стратегії. За даними порталу Clean Technica, Норвегія є третім ринком за обсягами збуту гібридів та електрокарів у світі. Попереду — Китай та США. Населення першої країни — 1,4 млрд, другої — 325,7 млн. Норвегія з її 5,2 млн громадян виглядає як крихітний гігант.

Врешті-решт, країна, що не має власного виробництва автомобілів, тепер вперше за свою історію почала їх експортувати. Норвежці позбавляються старих бензинових машин. А завдяки податковим пільгам тепер електромобілі вигідно купувати в Норвегії і перепродавати далі в Європу.

Норвежець Арне Якобсен каже НВ, що ніколи не цікавився марками та технічними параметрами автомобілів. Однак завжди переймався питаннями навколишнього середовища та поновлюваними джерелами енергії. Він розповідає: ще у 2011‑му випадково дізнався, що компанія Tesla розробила автомобіль, який виглядав як звичайний, але міг їхати без перезарядки акумулятора близько 400 км.

“То була їхня перша модель — Roadster,— каже він.— Дружнє ставлення до екології. Плавне управління. Низькі витрати та відсутність шуму двигуна. Я став одним з перших власників їх моделі S в 2013 році”. Останнє — “відсутність шуму двигуна” — і непокоїть норвежців. Одна з найзапекліших дискусій в суспільстві розгорнулася навколо тихої ходи електрокара. При швидкості до 20 км на годину машину геть не чутно. Це створює проблеми для людей з вадами слуху. Норвежці замислилися над питанням, що робити. Немає сумнівів, що вони знайдуть відповідь — таку, щоб і галузь була сита, і пішоходи цілі.

На сьогодні доля електромобілів у світі машин складає близько 1%. Але, як заявив Деніїл Ергін, віце-голова дослідницької компанії IHS Markit (штаб-квартира у Лондоні) у липні під час 22‑го Світового нафтового конгресу у Стамбулі, найближчі 40 років e-cars покриють 65% авторинку. Продажі електрокарів у світі ростуть швидше за їх конкурентів з ДВС-двигунами. До неминучих змін слід добре і заздалегідь підготуватися, вважають норвежці. Одна з них — Христина Бу — керівник норвезької асоціації електромобілей.

Чемна норвежка вибачилася, що запізнилась на зустріч з українською делегацією. Адже записувала коментар для місцевого телебачення як раз на тему розвитку ринку електрокарів. У Норвегії вже давно вщухли дебати на тему, чи має держава стимулювати перехід на електротранспорт. Відповідь суспільства — на користь держпідтримки та стимулювання галузі.

Після зустрічі з гостями із України у Христини Бу відбудеться зустріч із міністром фінансів Німеччини. Перед цим — зустріч з комісаром Єврокомісії з енергетики, а наступного дня до неї прилітає делегація з Японії. Гості воліють збагнути, в чому саме полягає норвезький феномен в царині електрокарів.

Але й у норвежців є свої інтереси в метушні у світі навколо нової галузі. Христина Бу каже, що в країнах Євросоюзу зараз надто занепокоєні залежністю від азійських виробників літієвих акумуляторів, та всі дуже оживляються, коли дізнаються, що, наприклад, в Україні є одні з найбільших в Європі поклади літію. Вона ллє єлей на душу гостей з далекої Східної Європи, кажучи, що українці можуть непогано заробити, якщо будуть спроможні комерціалізувати цю свою ринкову перевагу, а саме розпочнуть добувати літій та побудують сучасні переробні фабрики. “Географічна локація — ідеальна для Європи”,— каже вона.

Отже, Норвегія — країна, що є одним з планетарних лідерів у видобуванні і продажі нафти та нафтопродуктів,— відтепер всіма засобами стимулює не лише свій перехід на альтернативні джерела енергії, а й спонукає робити це світ.