Берлін і Париж: разом чи нарізно?

Погляди

15 вересня 2017, 10:03

Крістоф Шмітд

Президент Інституту економічних досліджень Лейбніца, Голова Ради економічних експертів Німеччини

Перш ніж реформувати єврозону, країнам ЄС потрібні внутрішні перетворення

Президентські і парламентські вибори у Франції на початку цього року вселили нову надію в рамках проекту європейської інтеграції. Йдеться про перспективи глибшого франко-німецького співробітництва. Втім, деякі форми такої кооперації були б помилкою. До тих пір, поки держави – члени ЄС мають суверенітет у фіскальній та економічній політиці, Франція і Німеччина повинні зосередити свої зусилля на тому, щоб зробити єврозону більш стійкою.

Президент Франції Еммануель Макрон стартував з нагальних реформ, необхідних для стимулювання економічного зростання. Вкрай важливо, щоб він досяг успіху. Франція потерпає від високого рівня безробіття, а її фінансовий баланс в середньостроковій перспективі є нестійким. Для поліпшення такого стану справ будуть потрібні ринкові реформи, а також істотне скорочення дефіциту державного бюджету.

У світлі цього невеликого вікна можливостей, яке відкрилося для Франції, останнє, що потрібно зараз країні, – це спільні інвестиційні проекти, як це пропонували деякі аналітики. Економічне зростання вимагає не тільки капіталовкладень, але й бізнес-середовища, в якому інноваційні підходи заохочуються і винагороджуються. І в усякому разі для Франції було б недоцільно розраховувати на інвестиції інших членів ЄС. Як Франція може стверджувати, що вона повернулася до своєї минулої величі, якщо вона просить допомоги у Німеччини?

Крім реалізації внутрішніх реформ Франція може працювати з Німеччиною на підтримку європейської інтеграції. Але оскільки обидві країни шукають сфери, в яких вони можуть співпрацювати, вони повинні бути обережними, щоб уникнути політики, яка загрожує стабільності єврозони.

Якщо політики порушать свої передвиборні обіцянки, це підірве довіру до європейського проекту в цілому

На жаль, деякі пропозиції, які зараз обговорюються, спрямовані проти єврозони. Наприклад, створення загального бюджету або режиму страхування від безробіття. Такі проекти на цьому етапі заклали б основи майбутніх конфліктів. Неможливо собі уявити, щоб національні політики, з огляду на інтереси своїх країн, дозволяли цим механізмам бути справедливими для кожної зі сторін.

Щоб уникнути подібних конфліктів, які б тільки підривали європейський проект, будь-яка інституційна реформа в ім'я франко-німецького співробітництва повинна бути строго протестована. Європейські стратеги повинні забезпечити чітку відповідність між повноваженнями і зобов'язаннями сторін.

Крім того, є багато інших сфер, де Франція і Німеччина можуть розвивати співробітництво, щоб надати нового імпульсу європейській інтеграції. Щоб їх визначити, керівники Франції і Німеччини повинні пам'ятати про три пов'язаних принципи.

По-перше, будь-які спільні зусилля повинні враховувати різноманіття. Центральна сила Європейського союзу в тому, що він об'єднує держави-члени в прагненні до миру і процвітання. Але для цього потрібен великий запас різноманітних ідей, а не єдиний підхід для всіх.

Другий принцип – це взаємодоповнюваність. Він передбачає те, що процес прийняття рішень повинен бути максимально децентралізовано. Це дозволяє враховувати місцеві та регіональні особливості.

Останній принцип – конгруентність. Особи, які приймають рішення, повинні відповідати за результати своїх рішень. Це означає, що до тих пір, поки європейські виборці наполягають на суверенітеті бюджетно-економічною політикою, спільні проекти в цій сфері будуть порожніми мріями.

З огляду на ці принципи, Франція і Німеччина можуть діяти спільно з цілої низки інших питань: зміна клімату, проблема біженців і боротьба з тероризмом. Координація зусиль на цих фронтах активізує процес інтеграції і буде сприяти довгостроковій стабільності і процвітанню Європи.

В економічному співробітництві Франція і Німеччина повинні шукати способи зміцнити єврозону і єдиний ринок. Повинен бути створений незалежний банківський регулятор, окремий від Європейського центрального банку. Всі ці ініціативи можуть бути реалізовані одночасно з внутрішніми реформами у Франції.

Втім, прихильники загальної відповідальності вважають, що це відкриє шлях і до відповідальності індивідуальної. Але це ілюзія. Загальна грошово-кредитна політика Франції та Німеччини лише знизить стимули для проведення структурних реформ всередині країн. Крім того, якщо політики порушать свої передвиборні обіцянки, це підірве довіру до європейського проекту в цілому.

Переклад НВ

Новое Bремя володіє ексклюзивним правом на публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене

Copyright: Project Syndicate 2017.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє . Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени  

Інші новини

Всі новини