Чи не з’явився він, чи не вигулькнули з-за курного гребеня багряного каньйону вершники широкоформатного апокаліпсису, що несуть світу чергову повнометражну благу звістку? І зійшов на частину Землі Netflix, і освітилося торрентом інша твердь – посилка прибула за призначенням, червоні прем'єрні доріжки розстелилися в мережі. Доставка в номер, звикаємо.
Отже, 16 листопада вийшов фільм "Балада Бастера Скраггса", нове творіння братів Коенів, що вже само собою є подією. Це раз. Йдеться про вестерн, а після ремейка "Залізної хватки" залишився відмінний післясмак – це два. Фільм випустив Нетфлікс, а, значить, в кіно не йдемо – залишаємося вдома. Це – три. І, нарешті, "Балада" стала повним метром у найостанніший момент, більшу частину інкубаційного періоду проект значився першим серіалом братів. І це – четверта причина уважно придивитися до новинки.
І ось фільм закінчився, про всяк випадок переглянуті й фінальні титри (а раптом там ключ?). Попередньо датчики зафіксували відчуття легкої розмазаності у поєднанні з недомовленістю – дивишся навсебіч, а в голові луною цитата з класики: "Послухайте, Ватсоне, що це було?". Потрібно писати колонку гарячим слідом, але ступор нікуди не дівається. Отже, що ж це було?
Заявка плавно підводила до думки, що це буде найвеселіший фільм Коенів – вигідний сеттинг, завзятий темп, бравий каст і відмінний шабеничний жарт в кінці трейлера для тих, хто все ще сумнівається. Але, як це зазвичай і буває, реклама обвела нас навколо пальця. Можливо, середнього – ні, не найвеселіший. І не фільм. Швидше, набір майстерень скетчів, в одному з яких Том Вейтс веде коня за вуздечку на тлі намальованї долини. Sapienti sat.
Почавши за здоров'я, завзятою піснею того самого Бастера Скраггса і сповненою чорного гумору перестрілкою ганфайтерів, Коени заманили глядача на Дикий Захід. Свій, авторський Дикий Захід, де нас і залишили наодинці з суворою правдою життя, поданою в шести частинах, за кількістю патронів у кольті-миротворці, з копією якого я зазвичай дивлюся вестерни.
Немає сенсу описувати те, що відбувається на екрані, люди діляться за безліччю ознак, і одна з них – прийняття/неприйняття коенівського кіно. Я граю за перше, сподіваюся, ви – теж. Таким чином, ми обов'язково дійдемо до кінця, але приблуди зійдуть на третьому епізоді, а співчувальники – на четвертому.
Так, чужим тут не місце, брати собі не зраджують – вони все так само дивляться на людство з хитрим прищуром, відразу помічаючи і виділяючи забавне. В "Оповіданнях про Чіка" Фазіля Іскандера був такий персонаж, однокласник Севастьянов, який "разом з Чіком завжди першим відчував щось смішне або безглузде, що відбувається в класі". Так ось, Коени – такі ж, згадайте похорон Донні з "Великого Лебовські" і скажіть алілуя.
Особисто я чекав від "Балади" чогось на кшталт гри "Call of Juarez: Gunslinger", коли серією байок нас посвятять у фанати Дикого Заходу. І був, звичайно ж, осоромлений: якщо ви ще не перестали посміхатися, то ось вам алюзія на Ніка Вуйчича і натяк на чистилище! Повторюся: нас заманили трейлером і сеттінгом у зовсім іншу історію, що прослідувала транзитом від чорного гумору до чорної ж драми. І так, "Баладу" краще дивитися як міні-серіал. І назва нічого не означає, Коени і тут не зраджують собі – Бастера Скраггса буде вбито, дорогі мої. На самому початку.
Так і уявляю собі зустріч з продюсерами фільму трьома роками раніше: "Ні, ніяких кінотеатрів, Оскар на цей раз не загрожує. Але як це продати? А не треба продавати, робіть, як робиться". Я б назвав це висококласним капусником (не плутати з капусняком), тож 7,5 з 10 з тегом ПР – Пристебнути Ремені.
P. S. Колись Коени заїкалися про зйомки фільму про Висоцького. Цей був би номер.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Читайте тематичні колонки на НВ:
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щотижня
Більше поглядів тут