5 грудня австрійці проголосували проти ультраправого популізму і підтримали Європу. Норберт Хофер, кандидат у президенти від правої Партії свободи, визнав перемогу Олександра Ван дер Беллена, колишнього лідера Зелених, який балотувався як незалежний кандидат.
Ван дер Беллен зайняв у ході кампанії відверто проєвропейську політику, незважаючи на те, що Європейський Союз стикається зі зростаючим внутрішнім тиском, викликаним іммігрантською кризою, тривалою економічною стагнацією і шоком Брекзіту. У своїй промові після оголошення результатів виборів Ван дер Беллен сказав, що буде «відкритим, ліберальним і, насамперед, проєвропейським федеральним президентом Республіки Австрія».
Перемога Ван дер Беллена – це, безумовно, позитивний знак для майбутнього європейського проекту, але центристським і проєвропейським силам у ЄС рано радіти.
По-перше, перемогу Ван дер Беллена ніяк не назвеш нищівною поразкою Партії свободи. Хофер отримав 47% голосів виборців, поступившись своєму супернику лише шістьма процентними пунктами. Це найвищий показник Партії свободи на виборах за всю її історію. І це третя за величиною парламентська партія в Національній раді Австрії (40 місць зі 183). Відповідно, Партія свободи може конкурувати з правоцентристською Народною партією, у якій 47 місць у парламенті. У Зелених, колишній партії Ван дер Беллена, лише 24 парламентських крісла. Ці вибори довели, що праві популісти здатні мобілізувати майже половину австрійських виборців, хоча популісти в багатьох інших країнах ЄС можуть лише мріяти про таку широку підтримку. Більше того, Ван дер Беллен здобув остаточну перемогу лише після повторного голосування, оскільки результати перших виборів були анульовані Конституційним судом через допущені в ході виборчого процесу помилки. Вчорашня перемога дісталася колишньому лідерові Зелених нелегко.
По-друге, Ван дер Беллен – не центристський політик. Він балотувався як незалежний кандидат за підтримки з боку Зелених, але ця партія, як і раніше, залишається маргінальною політичною силою в Австрії. Вперше в поствоєнній історії країни людям довелося вибирати між двома кандидатами, жоден з яких не належить до центристських політичних партій. Це свідчить про те, що ядро політичної системи слабшає, іде на периферію. І Австрію не назвеш єдиною у своєму роді, оскільки подібні тенденції спостерігаються по всій Європі. Партіям із центристською ідеологією все важче достукатися до розчарованих виборців. Таким чином, перемога Ван дер Беллена – це ніяк не перемога центристів, а найпевніше свідчення того, що провідні партії правого та лівого толку опинилися в скрутному становищі.
По-третє, потрібно відволіктися на секунду і подумати, чому більшість спостерігачів за австрійськими виборами були здивовані тим, що права популістська сила не перемогла на виборах в Австрії. Були часи, коли думка про те, що популістська партія може підібратися настільки близько до президентського посту в західноєвропейській країні, здавалася неймовірною. Тобто популістські сили настільки посилили свої позиції, що багато хто чекав їхньої перемоги і в Австрії, країні, що пройшла через безліч європейських криз практично неушкодженою, чиї громадяни насолоджуються високим рівнем життя і де зберігається один із найнижчих рівнів безробіття, порівняно з іншими європейськими країнами.
Разом з тим, вибори в Австрії показали, що популістська хвиля не нескінченна і її можна зупинити. Австрії вдалося ухилитися від кулі, але лідерам інших європейських держав, які в 2017 році зіткнуться з виборами у себе вдома, варто повчитися на австрійському досвіді. Центристські партії повинні достукатися до виборців, яким здається, що їх не чують, яких турбує майбутнє Європи, а також їхні місця в ньому.
Марін Ле Пен, лідер популістського Національного фронту, швидше за все, зуміє вийти в другий раунд президентських виборів у Франції. Її головним суперником, судячи з опитувань, буде правоцентристський політик Франсуа Фійон. Якщо Франція не хоче популістського сюрпризу, французьким політичним лідерам потрібно поставитися до цього виклику серйозно, а не зітхати з полегшенням після виборів в Австрії. Те саме стосується Нідерландів та Німеччини, де в наступному році також пройдуть вибори.
Настав час проєвропейським ліберальним силам прокинутися і посилено попрацювати над виробленням нової стратегії, здатної допомогти їм знову знайти широку народну підтримку.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Аліни Полякової на Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонено
Більше точок зору тут