«У Москві будуть дуже серйозні чистки». ЗСУ важливо тримати оборону Авдіївки ще три тижні — Яковина

Друге. У росіян приблизно половина суббоєприпасів, тобто маленьких бомбочок, не вибухає. Дуже низька якість виконання цих бомб.

Третє, теж важливе, — те, що такі касетні бомби і снаряди найефективніші проти військ, які наступають. Тоді вони ефективні, коли піхота йде полем в атаку. Ось проти такої піхоти вони дуже хороші. Коли ж піхота сидить, закопавшись у землю, а вже тим паче в бетонне укріплення, то толку від них мало. Бо для того, щоб підірвати якийсь укріплений бункер, потрібна одна велика бомба, а не багато маленьких. Багато маленьких бомб, що вибухнули навколо бункера, нічого йому не зроблять.

Я не впевнений, що застосування касетних боєприпасів на цьому напрямку призведе до якихось успіхів для росіян. Найімовірніше, було емоційне рішення бомбити касетниками. Чому? Тому що зараз російська піхота дуже сильно потерпає від українських касетних снарядів. І було ухвалено рішення: «Давайте покажемо нашій піхоті, що ми про неї піклуємося, і теж можемо застосовувати касетні боєприпаси». Їх жбурляють, але користі, наскільки я розумію, поки що особливої немає.

Проте росіяни досягнули деякого просування на авдіївському напрямку за допомогою найпотужнішого напруження всіх своїх сил. Є там невелике просування, але з однією деталлю.

Рух, якого домоглися росіяни, це не стиснення кліщів навколо Авдіївки, ні. Це просування вглиб, паралельними курсами: два російські угруповання йдуть углиб української території. Тобто це випрямлення і подовження зубів, цих кліщів, не стиснення.

Ці зуби потихеньку слабшають біля своєї основи. Чому? Зараз іде дуже серйозне розтягування комунікацій збройних сил Росії.

Чому, по-перше, кліщі не стискаються? Тому що неможливо. Там дуже серйозні укріплення українці зробили в тому місці, де росіяни хотіли б стиснути ці зуби. Тож вони намагаються обійти ці укріплення і заходять углиб української території. Але це призводить до розтягування комунікацій збройних сил Росії.

Передові частини йдуть дуже далеко вглиб української території і відкривають для контрударів свої фланги. Це може для росіян погано закінчитися. В умовах бездоріжжя і настання холодів ця ситуація може перетворитися для росіян на проблему. Фронт відривається від тилу, постачання порушується, зокрема через низьку якість доріг, по суті справи — їх відсутності.

Тому, якщо Збройні сили України зараз завдадуть невеликого, але потужного контрудару, для росіян це може закінчитися дуже сумно, включно з оточенням і взяттям у полон великої кількості солдатів.

Не скажу, що це супернебезпечно, що там буде оточення. Поки про це говорити занадто рано, але з’являються обриси серйозного ризику для росіян. Те, що це стає ситуацією ризикованою, зрозуміло будь-якій людині, якщо поглянути на карту і на прогноз погоди. Погода кращою не стає, вона погіршується.

Однак, росіяни все одно йдуть на цей ризик отримати оточення вже самим. Чому вони так роблять? У чому причина цього ризику? У мене два варіанти відповіді на це запитання.

Воєнний варіант. Росіяни зараз дуже вірять у здібності своєї армії, у якість і кількість резервів, у кількість снарядів, гармат, танків і всього іншого. Також сильно недооцінюють противника, тому й вирішили так ризикнути.

Другий варіант, радше політичний. Росіянам, очевидно, наказано взяти Авдіївку до дня висунення Путіна в президенти. Тому вони мусять ризикувати, заходячи все глибше своїми передовими загонами в глибину української території, розтягуючи свої комунікації та підставляючи під удар свої фланги.

Тому що, якщо вони цього не робитимуть, Володимир Путін звинуватить їх у пасивності, у нездатності проводити наступальні операції, у нездатності воювати і досягати хоч якихось цілей. Звільнять їх, а то й посадять.

Передбачалося, що Авдіївку візьмуть до початку жовтня. Путін збирався 4 жовтня висунутися в президенти на виставці «Россия», яка фактично є виставкою досягнень Володимира Путіна і його режиму за 20 років його правління. І в день народної єдності передбачалося, що Путін приїде на цю виставку і оголосить про своє висунення на тлі воєнної перемоги в Авдіївці. Цього не сталося. Перемога не сталася. Тому Путін скасував свій візит на виставку.

Переграли і сказали: «Гаразд, якщо вже ви швидко не змогли взяти Авдіївку, спробуємо повільно її взяти. Ось вам півтора місяця до середини грудня. Показуйте, на що ви здатні, не шкодуйте ресурсів».

Це дуже важливо з політичного погляду, щоб була перемога. І зараз російські генерали намагаються і так, і сяк, і все їм якось не дуже добре вдається. Тобто є якесь просування, але воно явно недостатнє для того, щоб оголосити про грандіозну воєнну перемогу.

І це вже, до речі, помічають російські військові спостерігачі, Z-воєнкори. І вони кажуть: «Слухайте, а хтось відповість за ту кількість людей, які втрачені в Авдіївці?» До того ж рахунок пішов на десятки тисяч людей тільки вбитими. Поранених там узагалі ніхто не рахує. «Хтось відповість за це, хтось нестиме відповідальність?»

Я вважаю, що, можливо, і буде, але вже після середини грудня. Далі середини грудня Путін не може тягнути з висуненням своєї кандидатури в президенти. Це матиме дуже дивний вигляд — буде схоже на невпевненість Путіна у своїх силах. Тому, я думаю, у середині грудня все-таки оголосить, незалежно від ситуації на фронті, про своє висунення.

І потім полетять голови генеральські, якщо Авдіївку до того моменту не захоплять. У Москві будуть дуже серйозні чистки, я думаю, у Міністерстві оборони, тому що підводять, так би мовити, генерали Володимира Путіна, свого головнокомандувача. І я вважаю, що він цього не пробачить.

До середини грудня залишилося буквально три тижні. Якщо Росія не доб'ється якогось рішучого воєнного успіху за цей час, то ситуація на Фрунзенській набережній, де в Москві розташований Генштаб Міністерства оборони, буде дуже-дуже серйозною.

Що робити Україні в цій ситуації? Я, звісно, не військовий експерт, але тут, загалом, не треба бути військовим експертом, щоб розуміти: найголовніше — тримати оборону. Ось ці три тижні дуже важливо утримати оборону. Тим паче, що це просто вигідно з військового погляду, оскільки росіяни втрачають у наступі від п’яти до десяти разів більше солдатів і вже тим паче військової техніки, ніж українці втрачають в обороні на авдіївському напрямку.

В Авдіївці російське командування просто якось несамовито прирікає на погибель свої війська, своїх людей кидають на «м'ясні штурми». Сотні росіян гинуть щодня під Авдіївкою.

Зараз ще, до речі, пішли обмороження. Якщо раніше поранений падав на полі бою, він міг там добу пролежати, поки його свої не витягнуть. Зараз такої розкоші немає. Буквально за кілька годин людина зазнає обмороження, а то й помирає від гіпотермії. Тобто це ще одна, так би мовити, стаття витрат для російського Міністерства оборони.

А Україні як тримати оборону? Окопуватися треба, будувати укріплення треба. Укріплення ніколи нікому не завадять. Це що стосується армії.

А нам усім, звісно, потрібно продовжувати скидатися на дрони для Збройних сил України. Тому що без цих дронів ніякої оборони, найімовірніше, не вийшло б. Зараз ці дрони дуже корисні.

Я розмовляв із солдатами, які там воюють. Вони кажуть, що дрони — це дуже потрібна, дуже ефективна зброя. Вони дуже допомагають. При тому, що вони відносно дешеві.

Завдяки дронам-камікадзе насамперед знищується гігантська кількість російської військової техніки. І залишившись без техніки, російська армія зупиняється. Чекає, поки нову техніку не підвезуть.

І знищується набагато більше зараз техніки українцями, ніж росіяни встигають цю техніку виготовити чи відремонтувати. Тому дрони зараз дійсно перемагають у цій війні.

Дрони стали вже сильнішими, ніж танки, ніж БМП, ніж гармати, все що завгодно.

У найкращому разі зараз, через брак техніки, Росія змушена атакувати невеликими групами піхоти або взагалі зупинятися. Причому піхота часто йде вже і без танків, без БМП, без артилерії. За рахунок цього, звичайно, відбивати такі піхотні атаки простіше, ніж коли йде хвиля танків, БТРів і всього іншого.

Загалом, скидаємося на дрони. Якщо вдасться відстояти Авдіївку, то значною мірою це буде завдяки дронам.

Але я повторю: зараз рано говорити, вдасться чи не вдасться відстояти Авдіївку, бо це дуже важкий бій. Туди Росія реально кидає просто все, що має. І в шаленій кількості. Проте є надія, що все вдасться, особливо якщо ми будемо допомагати.