Містер Мікс

Subaru XV — це суміш сучасних рішень, консерватизму і простоти

Андрій Смирнов

На українському ринку оновлений Subaru XV вже рік, а самій моделі — років п'ять. Але сказати на її адресу, що вона надокучила, не можна: їх на вулицях небагато.

Чому? У пошуках відповіді НВ тиждень пересувався на оновленому XV. В авто в результаті рестайлінгу переробили передній бампер, задні ліхтарі, інакше налаштували амортизатори і рульове, трохи краще шумоізолювали салон, змінили панель приладів.

Тестовий зразок був з бензиновим атмосферним опозитним двигуном 2 л, з варіатором і в максимальній комплектації (тобто з камерою заднього виду і круїз-контролем на додачу до всього іншого).

Про що повідомляла підвіска XV на битому київському асфальті — в кількох пунктах.

1 Головне — додати газу. Subaru XV складний для сприйняття: його можна вважати повнопривідним хетчбеком, а можна — дещо незвичайним кросовером.

Він і їде неоднозначно. Слава марки вимагає від цього найкомпактнішого (не враховуючи WRX) з продаваних в Україні Subaru азарту. На ділі водій отримує спокійний автомобіль.

Дволітровий опозитник з його 150 к. с. одразу дає зрозуміти — польоту не буде: на малих обертах він слабо реагує на бажання водія їхати швидше, а максимум крутного моменту настає лише тоді, коли стрілка таксометра заходить за позначку в 4.000. Підсумок — майже 11 секунд, які потрібні XV для розгону до 100 км/год. Поки не даси шпор педаллю газу, не зрозумієш, що машина все ж здатна їхати динамічно.

Варіатор — це плавність роботи, лінійність розгону. Але можна зробити його — а разом з ним і всю машину — різкішою: якщо орудувати підрульовими пелюстками, та ще й в мануальному режимі. Останній не до кінця чесний: електронний "мозок" завжди готовий на свій розсуд змінити віртуальну передачу (всього їх шість).

Підвіска хороша: і в міру комфортна, і без міри пружна. Тому навіть серйозні ями нестрашні — а подібне на столичних весняних дорогах цінується найбільше. Корма XV на поперечних хвилях асфальту грайливо підстрибує вгору, і в поворотах "субарик" трохи крениться.

Тим не менш, XV добре керувати: у нього чудова траекторна стійкість, зрозуміла поведінка. При цьому саме по собі кермо трохи послаблене по зусиллю (чим вище швидкість, тим відчутніше) і робить 2,8 обороти від упору до упору.

Гальма адекватні.

А ще в XV не залишає відчуття, що недостатня жорсткість кузова: на різноманітних перепадах про це скрипить велика плита фальшпідлоги багажника, яка треться об отвір.

2 Маленький підкорювач. У плані позашляхових можливостей XV кращий за багато інших кросоверів: дорожній просвіт 220 мм, не такі вже великі звіси і витривалий перед обличчям перегрівів варіатор. І повний привід — нехай він і несиметричний у машини з такою коробкою, але все ж постійний.

Ну і захисний пластиковий обвіс теж щось та значить.

3 Для людей, але не для багажу. Сидіти спереду зручно і просторо. І ззаду рослий пасажир за високим водієм поміщається дуже непогано. У центрі, в ногах у пасажирів другого ряду, стирчить високий тунель, тому третій людині на задньому дивані сісти буде непросто.

Із зручностей тут лише відкидний підлокітник. Зате сидіти приємно: кут нахилу спинки оптимальний, і посадка амфітеатром хороша. Всі двері відкриваються під прямим кутом.

За спинкою дивана, яка роздільно відкидається вперед, починається вузька печера багажника. Підлога відсіку розташована дуже високо (точно так само було і у прабатька — Subaru Impreza XV), а м'яка і простенька зсувна шторка розташована низько. У підсумку багажник стає вузьким, і місця там обмаль — 310 л. В підпіллі — докатка та інструменти.

4 Простота. Салон XV — це мікс рішень родом з минулого століття і сучасних деталей. Головне, що можна сказати про нього,— він простакуватий.

Оббивка — тканинна, зі вставками шкірозамінника. Управління передніми кріслами механічне. Зате сидіти в них зручно, і підголовник розташований оптимально.

Автоматичних режимів ні двірників, ні світла немає. Передня оптика — проста.

Управління однозонним клімат-контролем — це три шайби на центральній консолі: не можна сказати, що критично незручно, але відверто несучасно. Щоб спілкуватися з борткомп'ютером (у якого є окремий монохромний екран), треба тикати в дві допотопні кнопки-стрижні, розташовані праворуч і ліворуч від панелі приладів. Робити це на ходу складно.

Є підігрів передніх крісел, але клавіші управління заховані в сліпій зоні біля правої сідниці водія. І якщо висунути вперед центральний підлокітник (він регулюється тільки по вильоту), то до них і не дотягнешся.

Двірники спереду і ззаду залишають солідні ділянки неочищеного скла — а машина ще й старанно заляпується. Причому вся, в тому числі і в зоні порогів. Але в плані оглядовості із дзеркалами у XV все відмінно.

Є тачскрін в центрі — з простою графікою і без навігації. На нього виводиться відео з камери заднього виду — габарити промальовані статично, а в дощ і бруд чіткість картинки швидко сходить на нуль.

Звук аудіосистеми плоский. І вже на середніх швидкостях в салоні стає шумно.

5 Помірність споживання. XV оснащений системою старт-стоп, але і без неї цілком помірний: близько 9-10 л на 100 км в місті від нього домогтися нескладно. На трасі від цього значення можна відняти пару літрів.

6 Висновок. $26 тис. за максимальний XV (випуску 2016‑го) — майже стільки ж просять за схоже укомплектований кросовер №1 на українському ринку: Kia Sportage з 4WD і АКПП. Але для корейця це буде середня комплектація, і у нього є ще і дизельні двигуни. За можливостями вибирати комплектації/двигуни/тип приводу японець програє і іншим основним конкурентам.

І навіть затятий "субарист" найімовірніше віддасть перевагу більш великому і зручному у всіх сенсах Subaru Forester з таким же двигуном і коробкою, як у XV— адже такий "лісник" лише на $1,7 тис. дорожче.