Нинішні атаки безпілотників на Москву викликають питання — хто саме їх запускає. Це дуже цікаво. Бо найближча відстань по кордону з Україною та Росією до Москви — 700−800 км. От виникає питання, а БПЛА, що має крейсерську швидкість, приблизно, 150 км/год, — як він може дістатися від кордону з Україною до Москви і при цьому не буде поміченим взагалі засобами ППО РФ?
Ми знаємо, що в Російській Федерації одна з найкращих протиповітряних оборон світу, так звана ешелонована система ППО, і не помітити усі ці сотні кілометрів, ці години польоту БПЛА — це майже неможливо, це якась фантастика. І при цьому, щоб БПЛА долетіли до центру Москви і ще там влучили в якісь об'єкти?! То по Кремлю вони влучають, то над Рубльовкою вони створюють неспокійну обстановку для олігархів. Зараз, знову ж таки, в бізнес-центр якийсь влучили, біля будівлі Міністерства оборони щось вибухнуло…
Мені здається, що треба все ж таки ФСБ російському зайнятися місцевими (в Підмосков'ї, особливо) аеромодельними гуртками. Можливо? вони щось таке витворяють.
А ще у мене виникає питання — зенітні ракетно-гарматні комплекси малого радіуса дії Панцир-С1, які навстановлювали на дахах адміністративних будівель для того, щоб збільшити ефективність застосування — чому вони не відпрацювали?
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
До речі, саме Панцир-С1 повинен ефективно протидіяти малогабаритним повітряним цілям, таким як дрони та БПЛА, але щось пішло не так.
Друга половина літа обіцяє бути в Криму дуже спекотною
Тому найбільше питання виникає не стільки куди влучив той чи інший дрон, а що там взагалі в Росії з урахуванням всього-всього з їхньою ППО? Де вона поділася? Чи не в Україні вона була знищена та значно послабшала вже на території самої РФ?
Бо нагадаю: на сьогодні на тимчасово окупованих територіях відбувається процес регулярного та постійного знищення російських ЗРК. Звідки вони там беруться? Ну, звісно, щоб компенсувати втрати комплексів, які не дуже швидко можна компенсувати власним виробництвом, це саме перекидання з території Росії до України. Але в червні було встановлено рекорд за кількістю знищених засобів ППО росіян — 56 засобів. І ось липень ще не закінчився, але вже новий рекорд за кількістю знищених російських засобів ППО — 63 одиниці, і я впевнений, що їхня кількість збільшуватиметься у геометричній прогресії.
Ось ураження складів боєприпасів у Криму. У відкритих джерелах багато фото та відео того, як це сталося. Було за багато-багато десятків кілометрів помітно, що щось на цьому складі зберігання боєприпасів відбувається. Зараз можу сказати так: на території тимчасово окупованого півострова Крим відбувається відповідно робота щодо підготовки і умов зі звільнення не тільки материкового півдня України. Хоча Крим російська пропаганда постійно називає «непотопляемым авианосцем», бастіоном (що більше схожий на Бастилію), але насамперед це є транзитний вузол постачання матеріально-технічного забезпечення з материкової частини Росії на південь України, де відбуваються зараз найзапекліші бої. Тому до Криму треба ставитися як до транзитного вузла. Якась частина постачання звідти відправляється на південь України, якась залишається. Тобто формується резерв, склади, і цих складів, цих резервів досить багато. Ну і роботи, відповідно, буде також дуже багато. Отже, друга половина літа обіцяє бути в Криму дуже спекотною.
Для того, щоб звільнити Крим, треба звільнити не тільки Лівобережну Херсонщину, а й Запорізьку область також. Тому що повноцінно сценарій зі звільнення Криму, як я його бачу, це саме ізоляція півострова. А ізоляція без звільнених Запорізької та Лівобережної Херсонщини неможлива. Контроль за Чорним морем, контроль за Азовським морем, знищення самого Кримського мосту — все це є невід'ємними частинами сценарію звільнення Криму.
Яка зараз ситуація? Не треба поспішати з якимись видатними змінами в зоні бойових дій, особливо в Запорізькій області, бо там дуже складні території, які необхідно звільняти. Вони складні за мінно-фугасним загородженням, що сконцентровано там російськими окупантами, а також силами та засобами, які вони туди стягнули.
Загалом скажу так: те, що зараз відбувається на півдні України, треба порівнювати з Правобережною Херсонщиною, коли її звільняли. Багато хто чомусь критикує темпи звільнення Запорізької області. Хоча я не бачу жодного якогось приводу, щоб це робити.
Згадаймо, як звільнялась Правобережна Херсонщина. Коли розпочалися саме контрнаступальні дії повноцінно сил оборони України? Вони розпочалися в травні 2022 року. Коли було звільнено Херсон? Це була перша декада листопада. Отже, майже 6 місяців відбувався процес звільнення Правобережної Херсонщини. Так само треба розуміти, що ті події, які зараз відбуваються в Запорізькій області, мають такі саме масштаби. Основні локації зараз — це П’ятихатки, напрямок Оріхове, Роботине, а також Мокрі Яли, напрямок Старомлинівки. Це основні напрямки просування наших сил оборони України, крок за кроком.
Зараз ми вирівнюємо фланги, звільняємо нові території, охоплюємо населені пункти, з яких росіяни повинні будуть тільки тікати. Найголовніше те, що зараз не використовується тактика лобового штурму населених пунктів. Отже, зовсім інші тактичні рішення призводять до зменшення втрат серед особового складу, а, по-друге, дозволяють не так швидко, але ефективніше використовувати ресурс підрозділів з обмеженим функціоналом. Це дуже важливо. Тому що на сьогодні ми ще не розпочали використовувати основні наші ударні угруповання. Підрозділи обмеженого функціонала продовжують виконувати основну роль у Запорізькій області.
Повну версію інтерв'ю з Олександром Коваленком слухайте на Radio NV: