Глобальний контекст

Американський економіст Андерс Аслунд, експерт із пострадянського простору, пояснює, чому нафтові проблеми Росії вплинуть на Україну значно більше, ніж уповільнення економіки Китаю

Андрій Юхименко

.

.

Він однаково розуміється на особливостях окремих програм українських партій і економічних проблемах Китаю. Такий обшир знань робить Андерса Аслунда унікальним експертом, одним із найдосвідченіших у питаннях економіки пострадянських країн.

У цьому регіоні він не тільки виступав у ролі аналітика-спостерігача, але і брав участь у формуванні державної політики країн, що виникли після розвалу СРСР. У 1990‑х Аслунд працював радником українського президента Леоніда Кучми, голови Киргизстану Аскара Акаєва, консультував авторів ринкових перетворень у Росії за часів Бориса Єльцина.

Цей досвід, а також власні знання дозволяють старшому науковому співробітникові Атлантичної ради подивитися на проблеми пострадянських держав у глобальному контексті.

Тому з Аслундом однаково цікаво говорити про те, чому Юлія Тимошенко вимагає знизити тарифи на газ, і про те, що вплине на Україну більше — глобальна нафтова криза чи уповільнення китайської економіки.

НВ поспілкувалося з Аслундом під час 12‑го щорічного форуму Yalta European Strategy (YES).

— Економіка України досягла свого дна? Можна вже очікувати на її зростання?

— Все залежатиме від того, як поводитиметься Росія у військовому конфлікті. Всі економічні втрати України можна розкласти на три складові. По-перше, це втрата виробничих потужностей, які розташовані на окупованих територіях,— 7 % від ВВП. Потім зниження на дві третини експорту до РФ — ще 6 %. І нарешті, відсутність інвестицій, знову ж таки через те, що іноземні фірми не вкладають в країни, в яких йде війна, — це ще мінус 3-4 %. Ось вам і 16 % падіння за результатами минулого та нинішнього років.

Зараз війна вщухла. І якщо затишшя триватиме, ми побачимо якесь зростання.

— Воно цілковито залежить від держави-агресора?

— Все залежить від політики Росії та її здатності зламати Україну. Зараз економічні санкції коштують Росії надто дорого, тому Кремль і не зважується атакувати Україну. Звісно, допомагає і те, що Україна прекрасно протистоїть російським солдатам. Ну і падіння цін на нафту зменшує ресурси агресора, тож Росія теж залежить від зовнішніх факторів.

— У світі назріває чергова економічна криза?

— Загалом у ЄС економічне зростання зараз становить 2,5 %, а може досягти і 3,5 %. Тож західна економіка має досить здоровий вигляд. А от у кого ситуація гірша, так це у Росії, Бразилії, Туреччини та Китаю. На Заході картина вперше з початку 2000‑х інша. Схоже, що Захід повертається до зростання.

— Хіба уповільнення економіки Китаю не чинить впливу на інші країни? Як воно позначиться на Україні?

—  Китайська економіка впливає на світову, але не настільки, щоб це можна було називати кризою. Фондові ринки трохи лихоманило, але в реальності це незначний вплив. А Україні і взагалі немає приводів турбуватися: Росія для вашої країни означає значно більше, ніж Китай. Наприклад, ви змогли цього року наростити експорт сільськогосподарської продукції до КНР навіть незважаючи на те, що китайська економіка зараз зростає трохи менше, ніж раніше.

— Україна експортує багато металу, пшениці та хімічних добрив. А ситуація в Китаї болюча для цін на ці питомі продукти українського експорту. Хіба це не економічна загроза?

— Так, це впливає на ціни. Але котирування на метал впали раніше. А що ж до сільгосппродукції, то я не думаю, що вона подешевшала надовго. Мені здається, тут проблем не буде.

— Яка причина спаду в китайській економіці та як там розвиватиметься ситуація?

— Протягом багатьох років там було величезне економічне зростання. Але воно занадто залежало від інвестицій і недостатньо — від внутрішнього попиту. Країні зараз складно перемикатися на інший двигун економічного зростання. Раніше економіку рухала урбанізація. Люди переїжджали з села в місто, виробникам потрібно було закуповувати більше устаткування. Було багато міграційних трудових ресурсів. Але урбанізація рано чи пізно перестає рухати економіку до розвитку. Якщо сказати по‑радянськи, то Китаю потрібно переходити від екстенсивної моделі розвитку до інтенсивної. А інтенсивне зростання буде повільнішим, ніж екстенсивне.

— І як довго триватиме перехід?

— Це неможливо передбачити, бо ми не знаємо, наскільки Китай політично стабільний.

— Яка ваша думка щодо падіння цін на нафту? Для багатьох це катастрофа — наприклад, для Росії та арабських країн. А для решти світу?

— Для решти світу це добре.

— Чому?

— Ми пам'ятаємо 1980‑ті — тоді були низькі ціни на нафту й економіка Заходу серйозно зростала. У перехідний період — від високих котирувань до низьких — можуть виникати проблеми. Але загалом низькі котирування — це добре для західної економіки та погано для виробників нафти. Отже, Росія буде слабшою. Ми знаємо, як це буває: спочатку десятиліття високих цін, потім десятиліття зниження, ну а потім десятиліття низьких цін. Такі цикли ми спостерігаємо ось уже понад сто років.

Це пояснюється тим, що в нафтовій галузі багато довгих інвестицій — капітальних вкладень у технології. І водночас інвестори вкладають у збереження нафти.

— Росія зможе пережити період низьких цін на нафту?

— Головне, що це означає: господарі Кремля не зможуть отримувати мільярди для себе і своїх друзів.

Загалом нафтові країни — дуже погане місце для демократії, бо керівники там можуть робити те, що вважають за необхідне без згоди населення. За низьких цін на енергоносії Росія, ймовірно, буде розумнішою і стане за деякий час демократичнішою. Але, звісно, це не станеться автоматично.

Ймовірно, буде якась криза, якийсь майдан, як тут. Може бути, щось схоже на те, що ми бачили наприкінці 1980‑х. Але до того як радянська система зламалася, був десятирічний період низьких цін на нафту.

Усе це добре описано в чудовій книзі блискучого російського реформатора Єгора Гайдара Загибель імперії. У ній він розповідає, як радянські начальники вважали, що вони блискучі, що їм не треба жодних знань, інформації, що вони кращі за всіх, поки вони жили за рахунок високої нафтової ренти. А коли вона знизилася, держава зламалася. Чогось подібного можна очікувати і в Росії Путіна. Але коли це відбудеться, я не знаю.

— Давайте повернемося до України. Чого країна досягла за рік?

— Було зроблено чимало. Багато хто цього не розуміє.

Скорочення дефіциту бюджету. Валютний курс нині ринковий, а це означає, що платіжний баланс більш або менш нормальний. Україна отримала потрібні кредити для збільшення валютних резервів. НБУ закрив 55 непорядних банків. Чимало було зроблено кроків із дерегуляції. В принципі, це дуже багато реформ.

На останніх парламентських виборах перемогли налаштовані на реформи партії. Завдяки цьому Верховна Рада за рік ухвалила 400 реформаторських законів. Тобто зробила те, чого не було зроблено з 2005 року,  через що тоді перетворення так і не почалися. Реформаторська більшість змогла сформувати уряд, до якого ввійшло багато нових, більш компетентних і чесних міністрів.

І завдяки цьому відбулися важливі зміни в енергетичній і газовій сферах. Зараз вже можна придбати газ за ціною для населення та перепродати його за ціною для промисловості. Завдяки цьому значно знизився дефіцит держбюджету.

Раніше було кілька олігархів, які на цих схемах заробляли мільярди. А популісти допомагали їм, вимагаючи низьких цін на газ.

— Рейтинги партій, які вимагають низьких тарифів, зараз зростають.

— І хто це робить [вимагає низьких тарифів]? Ті, хто раніше торгували газом і точно знають, як це працює. Вони знову хочуть стати газовими олігархами. У демократичній державі слід запитати: "Чому ви хочете, щоб олігархи знову заробляли на газі?" Якщо вони хочуть допомогти бідним людям, то можуть надати їм пряму соціальну підтримку з бюджету.

— Ви Юлію Тимошенко маєте на увазі?

— Я маю на увазі кількох осіб. Вони є і в Опозиційному блоці. Я вже на білбордах бачив декілька "газових" кандидатів, які відмінно знають, як заробляти на різниці в тарифах.

— А що Україні варто зробити в плані реформ?

— Головна проблема — це, звісно, правоохоронна система, корумповані прокурори та судді. Всіх їх потрібно замінити. Бо ми вже чудово побачили, як вони захищають один одного — це ж просто братство корупціонерів.

Легше починати з прокурорів. В Україні їх 19 тис. — не буде зайвим зменшити їх кількість до 4 тис. І призначити на ці посади можна нових юристів. Це — головна реформа, яка, на мою думку, зараз потрібна.