Економічного колапсу, який багато хто пророкував, у Криму немає. Але є інші проблеми. Молоді люди, що живуть зараз у Криму, пам'ятають часи, коли там можна було вільно розмовляти: про що завгодно, де завгодно і коли завгодно. І те, що там зараз не можна вільно говорити – вони відчувають. Все пов'язане з критикою влади в Криму – заборонено. Стукацтво – поширене явище: люди побоюються один одного. Тут нам у Києві таке важко уявити.
Другий тиждень у новинах Армянськ, це одна з головних тем. Ми досі не розуміємо, про які хімікати йдеться – викид чого був? Чи що там сталося насправді? Це – питання і до нашої влади теж. Чи мова йде про випари з одного «знаменитого» озера.
Для тих, хто мало уявляє, про що мова: в Армянську і Красноперекопську зосереджено багато хімічної промисловості. До того ж навіть не тільки в масштабах Криму: її і в масштабах України там багато зосереджено – майже як у деяких районах Луганської області. І мова йде не тільки про кримський «Титан», – там є лакофарбовий завод, кримський содовий. Так от залишки всіх цих виробництв зливалися в одне озеро, де не те, що вся таблиця Менделєєва була представлена – змінена таблиця Менделєєва була в ньому. І для підтримки нормального екологічного стану там потрібна була вода. Великі обсяги води.
Все пов'язане з критикою влади в Криму – заборонено Журналісти, що залишилися в Криму, зняли репортаж з Армянська: він був збудований на інтерв'ю місцевих жителів, які або працюють на цьому підприємстві, або працювали – пенсіонерів, або просто батьків з дітьми. Тільки їхні інтерв'ю і жодних коментарів. Завдяки їхньому сюжету ми дізналися, що там взагалі відбувається. Страх у журналістів, які знімали, вже є: все це називається нагнітанням ситуації – Аксьонов так і сказав, що це – люди, які сіють паніку.
Ситуація дуже напружена. Сказати, що це формат Північної Кореї не можна, ми в такому випадку взагалі нічого не дізналися б, але те, що всіх залякують, щоб мовчали і не говорили про те, що є – навіть про випари на хімічному підприємстві – це так, правда. Адже мова зараз не йде навіть про якісь політичні переслідування, про політв'язнів, про ситуацію в Керченській колонії, де вже майже рік правозахисники говорили про побиття, і слідком російський тільки-тільки звернув увагу на катування, які там відбуваються. Ні, мова йде про екологію і життях людей.
Але навіть це – не привід зайвий раз сказати, яка Україна погана – мовляв, через те, що немає дніпровської води, «раптово» пересохли ці озера (раптово – як це буває в окупантів, коли те, що це станеться – очевидний факт), і ось ця погань, яка роками накопичувалася, стала випаровуватися через бандерівців. Адже тоді буде нестиковка: так що, кляті бандерівці нам потрібні? І тут концепція каменів з неба починає валитися: без України і взагалі не обійтися.
Ті, хто не пропутінські, починають ставити запитання про те, що, може, те, що сталося чотири роки тому – не зовсім добре для Криму? І навіть це викликає побоювання. Адже руйнує концепцію російського народу Криму, який возз'єднався і приплив у рідну гавань.
Питання, які дедалі більше викликатимуть інтерес населення – катування й екологія: речі, з якими за українських часів населення Криму, як мінімум – у такому обсязі, не зіштовхувалося.
Текст записано в рамках авторської програми Юрія Мацарського Має слово в ефірі Радіо НВ.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Думки Нового Часу