П’ять років тому почалися масові розстріли на Майдані. Зачистка тих, хто прагнув незворотності європейського курсу. Неможливо сьогодні не думати про них, їхніх батьків, їх жертву.
Ми дійсно не могли навіть уявити, яку ціну Україна платитиме за право самій визначати свій зовнішній вектор. Часто можна почути: чи не були такі жертви марними, чи не дарма це все?
Україна важко платить за незалежність. За наш європейський вибір. Ми дякуємо ЄС за підтримку наших реформ. Але чи достатня ця підтримка?
П’ять років тому ми були наївними. Вірили, що країна і народ, які показали таку жертовність і вірність принципам, заслуговують на більшу підтримку Брюсселя, Берліна, Парижа. В першу чергу я говорю про сферу безпеки, підтримку діями, а не занепокоєнням щодо нашої територіальної цілісності.
Сьогодні Україна захищає цінності та безпеку Європи. І глибоке занепокоєння – це не те, чого ми очікуємо від партнерів. Це неправильно, що високий представник ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки Федеріка Могеріні за всю свою каденцію жодного разу не була на Донбасі. Бо про яку європейську безпеку можна говорити в Брюсселі, якщо на власні очі не бачив наслідки «русского мира»?
Ми вітаємо пакет азовських санкцій, який введе ЄС. Але персональні санкції – це напівфабрикат і явно недостатня реакція ЄС на божевільну Росію. Ми очікуємо секторальних санкцій і жорстких заходів, які мають зупинити країну-терориста.
ЄС всі ці роки тиснула на Україну, спонукаючи до реформ. Іноді це було занадто жорстко, враховуючи те, наскільки ми були виснажені та знекровлені війною. З позиції сьогоднішнього дня, визнаю: ЄС був правий, прискорюючи цим пресингом зміни. Та недостатній темп українських реформ та інші певні недопрацювання не можуть служити виправданням м’якості ЄС по відношенню до агресора – РФ. Ми очікуємо від ЄС більшого в сфері безпеки.
Чи є в Україні загроза реваншу? Попри зміни до Конституції , загрози є. Антимайдан піднімає голову. Антимайдан мімікрує, переодягається в інші образи – комічні, але не смішні в своєму фіглярстві й обгаджуванні всього, що було для Майдану святим. Популісти, радикали, приховані лобісти Кремля рвуться до влади і можуть змінити темп реформ, змінити їх суть на фасад. Цьому треба протистояти.
Зміни в Конституції – це сигнал нашим партнерам, що ніхто не зможе закрити перед Україною двері до ЄС і НАТО. Та це й величезне домашнє завдання. Хто робитиме ці зміни? Критиків у нас мільйони. Диванних експертів і порадників – сотні тисяч. Тих, хто готовий брати відповідальність і працювати – лише тисячі.
Втім, і на Майдані були тільки ті, хто вірили в Україну, а не глузували з неї.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени