Портников: Протистояння у голові Путіна. Чому Крим досі російський
Ми рекомендуємо8 серпня 2019, 16:52
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ пов’язав анексію Росією Кримського півострова з протистоянням наддержав. Це важливе зауваження, яке перетворює конфлікт навколо Криму — як і інші схожі конфлікти — на частину великої світової політичної драми. […]
Але виникає просте запитання: а чому взагалі це протистояння виникло? Коли ми були свідками протистояння Сполучених Штатів і Радянського Союзу в роки Холодної війни, ми, як мінімум, розуміли, що відбувається. Це було ідеологічне протистояння — хай вплив комуністичного чаду й слабшав із кожним роком.
Проте скрізь, куди приходила Москва, відбувалося практично одне й те саме. «Народно-демократична революція», нехай часто й імітована за допомогою радянських або кубинських окупантів. Націоналізація приватної власності. Встановлення однопартійної диктатури якогось чергового народного царька. […]
Словом, те, про що іронічно писав у ті роки Олександр Галич (радянський поет, автор і виконавець пісень, політемігрант - ред,), — «немає на світі сумнішої повісті, ніж про цю додаткову вартість». І зрозуміло, що у країнах, які орієнтувалися на Захід, — навіть якщо говорити про диктаторські режими, — була зовсім інша економіка, зовсім інше уявлення про державу. Це було справжнісіньке протистояння систем.
А нинішнє «протистояння наддержав», схоже, існує, у першу чергу, в голові у Путіна. Тому що сучасна Росія, на відміну від того ж Радянського Союзу, впевнений, ніякою наддержавою насправді не є, її економічний потенціал — тим більше при такій величезній території — наближає цю країну радше до карликів, ніж до велетнів. Тому що ніякого альтернативного ідеологічного порядку денного російська «сфера впливу» більше не пропонує. І тому, що за всього протистояння з цивілізованим світом Росія, як ми бачимо, продовжує від нього залежати, і кожне нове рішення Заходу про посилення санкцій проти цієї країни б'є по її економіці сильніше, аніж будь-яка руйнівна зброя. […]
Росія, на відміну від Радянського Союзу, не справжній конкурент, це, впевнений, радше світовий хуліган, із яким не хочуть зв’язуватися, щоб не з’явилася необхідність переходити до рішучіших дій. Простіше кажучи — можливо, щоб не довести справу до великої війни, нехай навіть і економічної.
І в цьому — суть того, що відбувається навколо Росії сьогодні. Жителі Криму, як і всі інші українські громадяни, — заручники не протистояння наддержав, як і не конкуренції систем, не змагання цінностей.
Вони заручники цього міжнародного хуліганства.
Повний текст читайте на Радіо Свобода
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ