Американська Правда

Мирослава Гонгадзе, керівник української служби Голосу Америки, в останні дні передвиборчих перегонів у США заглядає в майбутнє, порівнюючи президента Дональда Трампа з президентом Гілларі Клінтон, а потім аналізує ризики е-декларування в Україні

Ольга Духніч

Мирослава Гонгадзе, журналіст і вдова засновника політичного інтернет-видання Українська правда Георгія Гонгадзе, вже 15 років живе і працює в США. Майже стільки ж часу щодня вона розповідає українській аудиторії Голосу Америки про головні події американського життя, а також є лобістом України у громадських і політичних колах США. Причому останнім часом можна без перебільшення констатувати: Мирослава Гонгадзе зробила успішну кар'єру — минулого року вона очолила українську службу міжнародної мовної корпорації Голос Америки.

Мешкаючи у Вашингтоні, вона добре обізнана щодо того, що відбувається в Україні: цьому сприяють і поїздки на батьківщину, і професійний інтерес. Відчуваючи тренди часу, Гонгадзе не уникає різкої критики українських реалій. Як активний блогер з 78 тис. читачами у Фейсбуку, на своїй сторінці вона одразу відреагувала на "одкровення" українських чиновників у е-декларуванні, назвавши їх шоковими. "Масштаб "чесно заробленого" вражає",— написала вона.

Утім, її розмова з НВ почалася з не менш гострої та близької для Гонгадзе теми президентських виборів у США.

— На вашу думку, що чекає на Україну в разі приходу до влади Гілларі Клінтон або Дональда Трампа?

— На цих президентських виборах американцям, як ніколи раніше, доведеться вибирати між двома вкрай непопулярними кандидатами з великою кількістю скелетів у шафах. Я не пам'ятаю виборів, на яких кандидат, який прийшов нізвідки понад рік тому, як це зробив Дональд Трамп, виборов би республіканську номінацію.

Гілларі Клінтон — політик з великим послужним списком, вона була першою леді, державним секретарем, сенатором від штату Нью-Йорк, вона добре знає наш регіон, голосно висловлювалася на підтримку України, була дуже критичною щодо російського вторгнення в Україну. Водночас вона була частиною президентської адміністрації, яка ініціювала політику перезавантаження американсько-російських відносин. Звісно, не можна сказати, що Гілларі Клінтон є ідеальною у відносинах з Росією, але позиції Дональда Трампа непокоять ще більше.

Він дозволяє собі говорити речі, через які інші кандидати давно б залишили виборчі перегони. При цьому його політичний рейтинг тільки зростає.

Дональд Трамп не має ніякого досвіду міжнародної дипломатії. Подивіться на його вихваляння Путіна, якого він називає сильним лідером, його коментарі, коли він припустив можливість визнання анексії Криму і зняття санкцій з Росії.

Подивіться на його радників, таких як Пол Манафорт, добре відомий в Україні; Картер Пейдж, який має зв'язки з Газпромом і виступав у липні в Москві; Майкл Флінн, колишній керівник військової розвідки, який разом з Путіним сидів за святковим столом, святкуючи ювілей Russia Today. Усе це говорить про те, що Україні та іншим країнам у регіоні є про що турбуватися, якщо президентом стане Трамп.

— США в уявленні українців — це демократія, де одна людина на керівній посаді не визначає все політичне життя держави. Республіканська партія США виявляла достатньо сильну підтримку Україні до моменту, коли номінацію виграв Дональд Трамп. Його публічні заяви кардинально інші. Змінилися настрої щодо України серед республіканців?

— З номінацією Трампа в самій партії відбувся розкол. Багато лідерів республіканців відмовилися підтримувати його і заявляють, що голосуватимуть за Клінтон. Позиція Трампа багато в чому суперечить позиції республіканців, і в партійному істеблішменті можна часто почути, що Трамп ніби викрав партію, таке рейдерство по‑нашому.

Водночас треба визнати, що в США, як виявилося, є велика кількість його прихильників — понад 43%, і з ними треба рахуватися. Партійний істеблішмент виявився не готовий до такої кількості незадоволених у суспільстві, на емоціях яких вдало грає Трамп. Тому сьогодні важко сказати, якою буде політика Республіканської партії щодо України, якщо переможе Трамп. Невідомо, чи стануть республіканці в Конгресі балансувати позиції Трампа або будуть змушені втілювати його політику. Сьогодні все залежить від результатів виборів.

— Яким чином сьогодні питання України відображається у президентській кампанії та чи стає воно наріжним каменем у позиціях кандидатів?

— Питання України — ні, але питання Росії — так. Позиція Трампа щодо Путіна стурбувала не тільки політичну еліту, але також слідчі органи і військових. Клінтон на останніх дебатах назвала Трампа маріонеткою Путіна, звинувативши в тому, що той більше довіряє Путіну, аніж власній розвідці. Питання ж України стає важливим саме в контексті російської агресії в нашій країні. Обидва кандидати заявляють, що будуть допомагати Україні, просто бачать цю допомогу кожен по‑своєму.

— Барак Обама був обережним президентом і не схвалював радикальних зовнішньополітичних рішень. Чи є сьогодні ознаки того, що Гілларі Клінтон як лідер демократів буде проводити чіткішу політику?

— Гілларі Клінтон однозначно вважають більш досвідченою і жорсткою на міжнародній арені. Водночас чи готова вона допомогти Україні аж до надання летальної зброї — невідомо. Я мала можливість поставити це запитання довіреним особам обох кандидатів і не почула однозначної відповіді.

— Багато американських експертів пояснюють успіх Трампа зростанням популістських настроїв у країні. У чому, на ваш погляд, причина — це прояв глобального тренду чи наслідки президентського правління Барака Обами?

— Не думаю, що якийсь один з цих чинників є визначальним. Як виявилося, в США є сегмент незадоволеного населення, як і в багатьох європейських країнах. Це люди, які не бачать позитиву від економічного оздоровлення, яке спостерігається у Сполучених Штатах.

Іронія в тому, що американська економіка зараз в набагато кращому стані, ніж чимало європейських. Водночас не всі американці оговталися від падіння восьмирічної давності. Але Трамп популіст, і це певний тренд у світі. Він схожий на таких європейських лідерів, як Герт Вілдерс у Нідерландах, Найджел Фарадж у Великій Британії, Марі Ле Пен у Франції. Кажуть, що якщо він не виграє, то збирається створити свій телеканал. І, з огляду на його підтримку серед населення, свого глядача він вже знайшов.

— В Україні сплив термін подання електронних декларацій держслужбовцями. Як ви оцінюєте результати декларування?

— Я вважаю електронне декларування статків чиновників і законодавців неймовірно важливим кроком до прозорості. Країни, які зобов'язують своїх чиновників оприлюднювати таку інформацію, є, за даними Світового банку та інших антикорупційних структур, менш корумпованими. Третина країн "великої двадцятки" зобов'язує членів своїх урядів і законодавців оприлюднювати подібну інформацію. Ба більше, Україна в числі небагатьох країн, які зобов'язали це зробити чиновників і вищого, і середнього рангу. 43 з 176 країн світу, за даними Світового банку, запровадили таку систему відкритих даних, зокрема країни Балтії, Румунія, Велика Британія. Водночас оприлюдненням даних про багатство чиновників не можна обмежитися, наступним має бути крок розслідування джерел здобутого майна.

— Чи є ризик того, що на тлі задекларованих цінностей суспільна ситуація погіршиться і може спровокувати новий виток конфлікту між владою і суспільством? Яка реакція суспільства на результати декларування, на ваш погляд, буде конструктивною?

— Такий ризик є, якщо після оприлюднення не буде розслідувань, пояснень про походження майна, судових справ, покарань. Не було таємницею, що керівна еліта заробляє, але обсяги задекларованого майна вражають. Декларування остаточно викрило головну проблему країни — тотальну і системну корупцію. Сьогодні Україна воює на двох фронтах — зовнішньому з Росією і внутрішньому з корупцією. Але для мене це одна війна. Український суверенітет дуже залежить від подолання корупції та оновлення політичної еліти. Бо слабкою країною легко маніпулювати.

Якщо ми хочемо бути суверенною країною, то маємо створити правову державу і справедливе судочинство. Також має відбутися щось на кшталт моральної революції — це шлях, який пройшла кожна країна, яка спромоглася подолати корупцію. Корупція є в кожному суспільстві, але все починається з людей, кожен громадянин має змінити своє ставлення до проблеми. Якщо кожен з нас почне з себе, перестане використовувати систему і давати хабара — зміни в державі відбудуться.

— Як оцінюють процес електронного декларування в політичних колах США, небайдужих до подій в Україні?

— На поточному етапі його оцінюють як обов'язковий крок до прозорості — але тільки у разі, якщо після цього будуть зроблені інші кроки з реформування та очищення суспільства.

— Нещодавно між вами, депутатом від БПП Сергієм Лещенком та виданням Українська правда, засновником якого був ваш чоловік Георгій Гонгадзе, відбувся обмін різкими репліками щодо прав власності на це інтернет-видання. Вдалося розв'язати ситуацію конструктивно?

— Ні, я не бачу ані розуміння, ані готовності до конструктивного діалогу з їхнього боку.

— Якось ви говорили про намір повернутися в Україну після того, як ваші діти закінчать шкільну освіту. Ваші плани незмінні?