Альянс військової допомоги

За три роки країни НАТО допомогли Міноборони вишколити на західний кшталт тисячі українських військових і запустити революційні процеси в армії

Галина Корба

У понеділок, 10 липня генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг справив фурор у сесійній залі Верховної Ради. І справа не тільки в тому, що вперше сам глава альянсу виступав перед українським парламентом. Столтенберг безапеляційно зайняв сторону України в конфлікті з Росією і зірвав овації, цитуючи вірш українського поета Тараса Шевченка Мені однаково.

"НАТО не все одно",— запевнив генсек українців з трибуни, маючи на увазі непросту геополітичну ситуацію, в якій опинилася країна.

Свою небайдужість до України НАТО за останні три роки демонструвало неодноразово. Країни-члени альянсу і сама організація надавали українській армії фінансову та консультаційну допомогу в усіх напрямках — від стратегічного планування і логістики до харчування, бойової медицини і матеріально-технічного забезпечення. "До ЗСУ надходило обладнання на сотні мільйонів доларів,— каже Андрій Загороднюк, голова проектного офісу реформ Міноборони (МО).— Це тисячі одиниць техніки: радарні установки вартістю до $1 млн кожна, прилади нічного бачення, автомобілі HMMWV, системи зв'язку, безпілотні літальні апарати".

НАТО працює головним чином через своїх радників, різні програми і п'ять трастових фондів, які відповідають за різні напрямки реформ в Україні. Але основна допомога надходить від окремих країн-членів альянсу на двосторонній основі. У цьому сенсі найбільш значущі союзники Києва — США, Велика Британія, Канада, Литва і Польща.

За даними Transparency International, одні тільки Штати з 2014 року надали Україні технічної допомоги на $658 млн — це 26% всього бюджету Міноборони на 2017-й.

Для України така підтримка справді важлива, адже вона дозволяє більш раціонально використовувати ресурси, які виділяються державою на армію, каже Іван Руснак, перший заступник міністра оборони. "Звичайно, мова не йде про летальну зброю або військові підрозділи інших країн на території України,— пояснює він.— Але навіть та допомога, яка надходить, сприяє зміцненню обороноздатності і стримує російську агресію на сході".

Крім техніки, Україна отримує неоціненну консультаційну допомогу на всіх рівнях — від рядового до президента. На сьогодні через тренінги від західних інструкторів з польової медицини, підготовки саперів, військової розвідки, безпеки польотів, логістики, сил спецоперацій (ССО) і багато інших напрямів пройшло більше 8 тис. українських військовослужбовців.

У розробці реформ ЗСУ постійно беруть участь 44 радника з 13 країн НАТО на рівні Міноборони та Генштабу, а також ще шість стратегічних радників високого рівня, в яких є безпосередній доступ до вищих посадових осіб країни, включно з президентом. Серед таких людей опинилися справжні зірки військової справи: екс-глава центрального командування збройних сил США генерал Джон Абізаїд і колишній глава сухопутних військ Великої Британії Нік Паркер.

Внесок країн НАТО в обороноздатність України за останні три роки — безпрецедентний, впевнений Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова. Причому, на його думку, важлива не стільки фінансова складова, скільки сам факт надання всебічної допомоги, незважаючи на політичні ризики, які країни НАТО беруть на себе, займаючи сторону України в неоголошеній війні з Росією. "Дуже важливо, що це не просто гроші, а технічна допомога, інструктори, радники, розробка реформ,— наголошує Мельник. Це набагато більше, ніж просто перерахувати гроші і відкупитися".

К азарма 205-го навчального центру тактичної медицини в Десні Чернігівської області в день заліку більше нагадує військово-польовий госпіталь. Майбутні санітари і санінструктори, які проходять тут підготовку за американським стандартом Combat Medic 68W, снують по корпусу з ношами, зосереджено накладають турнікети і надають інші види першої медичної допомоги. Прийоми відпрацьовують на моторошнуватого виду манекенах з численними пораненнями і відірваними кінцівками. Вартість одного такого — близько 2,3 млн грн, вони повністю копіюють зовнішній вигляд пораненої людини і навіть важать як середній боєць — під 90 кг. Більш того, завдяки спеціальному механізму для більшої достовірності "пацієнти" кровоточать і ворушаться.

Втім, унікальність — не в антуражі, а в тому, що програма навчання тут повністю відповідає стандартам НАТО. Центр запрацював у травні цього року і вже у вересні збирається випустити першу групу висококласних бойових медиків. Зараз таких фахівців в АТО одиниці, говорить Людмила Макарова, координатор проекту створення центру тактичної медицини від проектного офісу реформ Міноборони. "На передовій багато простих солдатів, що проходили короткі курси з тактичної медицини від різних країн і організацій,— пояснює Макарова.— Вони вміють накладати турнікет, знають, як забезпечити прохідність дихальних шляхів, але в окопах до них приходять хлопці з наривами, діареями і застудами, і вони не завжди знають, як їм допомогти".

Справжній натовський медик взводу і роти — це людина з доброю військовою та спеціальною медичною підготовкою, яка може надати всю необхідну невідкладну допомогу. Вона в змозі розпізнати серйозне захворювання і направити військовослужбовця за більш кваліфікованою медичною допомогою, якщо буде потрібно.

Це не просто гроші, а техдопомога, інструктори, радники, розробка реформ
Олексій Мельник,
співробітник Центру Разумкова

Крім занять з медицини, які займають по вісім годин на день, військові тут проходять серйозну фізичну підготовку на витривалість. "У нас практикуються ранні підйоми, а також нічні тривоги о другій або третій годині ночі, коли організму найскладніше мобілізуватися",— розповідає Євген Храпко, тимчасово виконуючий обов'язки сержанта-інструктора центру. Такі умови створюються для того, щоб курсанти були готові до стресових ситуацій.

Храпко в минулому — волонтер. Він і сам пройшов програму Combat Medic 68W і став інструктором. За його словами, всі, хто зараз викладає в центрі,— українці, яких колись навчали колеги з НАТО. Заморські фахівці тепер лише спостерігають здалеку за роботою центру, зізнається Тім Стекхауз, канадський офіцер, головний інструктор з медичної підготовки. "Я в Україні вже чотири місяці, і мені подобається бачити мотивацію і професіоналізм українських військових,— зізнається іноземець.— Вони хочуть дізнатися все, що знаємо ми, а іноді навіть більше. Це дуже вражає".

Зараз в центрі навчаються 55 осіб. Ті, кому вдасться успішно пройти курс, потім зможуть підвищити свою кваліфікацію і перейти на вищий рівень — стати санінструктором роти і навіть залишитися викладати в центрі. На початку 2018-го центр планують розширити і перенести в Яворів Львівської області, де будуть проходити навчання всі медичні фахівці — йдеться про сотні людей на рік.

Р еформи під заступництвом НАТО і окремих країн союзників йдуть по всіх напрямах, хоча і не завжди динамічно, запевняє Загороднюк. В окремих сферах прогрес дійсно вражаючий: за його словами, в травні на засіданні Об'єднаного багатонаціонального координаційного комітету з питань військового співробітництва та оборонного реформування представники США визнали українські сили спеціальних операцій (ССО) повністю сумісними зі стандартами НАТО. Притому що такого роду війська з'явилися в Україні з нуля трохи більше року тому.

ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД: Канадський військовий
інструктор Тім Стекхауз задоволений успіхами
своїх українських підопічних, багато з
яких вже самі стали інструкторами

До вирішення окремих болючих питань українська армія наблизилася впритул. Зокрема, вже цього літа 22 військові частини переведуть на нову систему харчування, яку вже успішно випробували у Львові та Одесі в минулому році. Тепер частини будуть залучати військових або цивільних кухарів, а також штатний обслуговуючий персонал. "Раніше армію годували компанії-аутсорсери, їх було чотири на всю країну ще з часів Януковича. Якість харчування залишала бажати кращого,— каже Діана Петреня, керівник проекту реформи харчування з МО.— В кінці 2016 роки ми підготували новий договір, за яким недобросовісних постачальників можна штрафувати".

До кінця 2018-го повністю запрацює інша важлива реформа — автоматизація в сфері військової логістики і медицини. Без допомоги НАТО і тут не обійшлося — зокрема, США надали Україні 2,5 тис. ліцензій програмного забезпечення, що дозволяє онлайн керувати ресурсами ЗСУ. Крім того, Вашингтон виділив значні кошти під великий IT-проект автоматизації військової медицини, причому на програмному забезпеченні українського виробництва.

Пілотний проект з логістики вже успішно реалізували в Одеській області, а з медицини — в Київському центральному військовому госпіталі. В майбутньому, запевняють у проектному офісі реформ, паперовий документообіг на складах змінять планшети, і переміщення кожного бронежилета з центрів забезпечення в підрозділи можна буде відстежити в режимі реального часу.

Протягом останніх двох років Україна, по суті, виконує вимоги Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), в якому Києву відмовили на саміті в Бухаресті в 2008 році, говорить Руснак. Повністю на натовські стандарти, за планами українських військових чинів, Україна перейде до 2020 року.

А президент Петро Порошенко під час візиту генсека НАТО вже натякнув: мовляв, непогано було б відновити переговори про надання Україні ПДЧ. Тим більше що напередодні Рада на законодавчому рівні закріпила вступ в НАТО як зовнішньополітичний пріоритет. А підтримка цього кроку серед населення, за останніми опитуваннями, вперше перевищила позначку в 50%.

Тут же, в Десні, з 2014 року працює центр підготовки сержантського складу для сухопутних військ, який в перспективі повністю змінить ставлення до сержантів в Україні. "В радянській армії сержант — це старший солдат. На Заході сержанти - це кістяк армії",— пояснює Олеся Фаворська, координатор підтримки розвитку сержантського корпусу від проектного офісу реформ Міноборони. В арміях НАТО подібні "солдати" приймають тактичні рішення в бою і працюють з особовим складом на всіх рівнях.

Щоб впоратися з таким широким функціоналом, сержантам необхідна відповідна освіта, а також можливість постійно підвищувати кваліфікацію і просуватися по кар'єрних сходах. А значить, і мати відповідні доходи. У країнах НАТО вищі сержантські чини отримують стільки ж, скільки і офіцери.

У Верховній Раді вже лежить законопроект, який дозволить запустити нову "сержантську" систему у всеукраїнському масштабі. Однак освіта для охочих стати сержантом західного зразка є вже зараз. Минулого року експерти НАТО визнали навчальну програму центру підготовки в Десні такою, що на 86% відповідає стандартам НАТО при мінімально допустимих 70%.

Поки пропускна здатність Десни невелика — до 1.000 осіб на рік. Але вже цього року Міноборони запустить два подібних центри для повітряних і військово-морських сил.

Утім, нинішньої динаміки реформ для таких амбіцій недостатньо, зазначає Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defence Express. "Логістика, харчування або школа сержантів — це прості речі,— говорить він.— Перехід на стандарти НАТО у сфері військового управління проходять занадто повільно, а в сфері озброєння — взагалі швах".

Зокрема, реформа військового управління, за його словами, вимагає докорінно змінювати статути, а проводити експертизу української військової техніки на предмет відповідності стандартам НАТО взагалі нікому. Для цього потрібно створити спеціальну лабораторію, тому що проводити випробування в Європі занадто дорого — близько €900 тис. коштує перевірити одну машину на відповідність одному тільки мінному стандарту.

Але навіть якщо Україна зробить ривок і впорається з усім вчасно, вступ в організацію в умовах війни на Донбасі малоймовірний. "У середньостроковій перспективі ситуація не зміниться,— резюмує Згурець.— Конфлікт на сході стане перешкодою для вступу в НАТО або навіть нездоланним бар'єром".