Алеппо: чому ніхто не прийшов на допомогу

Погляди

15 грудня 2016, 13:51

Іван Примаченко

Співзасновник освітніх курсів Prometheus

Я щасливий, що сьогодні живу і працюю в Україні

"Найбільший трюк диявола полягав у тому, щоб переконати світ, ніби він не існує"

(Шарль Бодлер)

Сумний бонус професії історика полягає в тому, що ми завжди пам'ятаємо про те, наскільки крихкий світ, наскільки великими зусиллями вдається підтримувати щоденну стабільність, що вже приїлась усім, та в якій ви не ризикуєте бути розстріляним, вийшовши на вулицю. І наскільки швидко цілі держави можуть перетворитися на справжнє пекло на землі.

Падіння Алеппо - це трагедія і страшна демонстрація того, що в XXI столітті велике місто і його цивільне населення може бути систематично знищене бомбардуваннями на очах у цілого світу. І ніхто не прийде на допомогу. Не тому, що не може, а тому, що не вважатиме за потрібне. А потім хвилі історії докотяться до тих, хто вирішив постояти осторонь, але буде вже пізно.

Цей світ може бути дуже недобрим місцем, і тільки внутрішня сила здатна стримати зло, яке мешкає в ньому. Тільки знання і майстерність, тільки працездатна, подібно до налагодженого механізму, потужна економіка і розвинена промисловість, тільки сильна армія і здорові інституції. Тільки люди, які здатні підняти погляд від дріб'язкової суєти, що діється у них під ногами і подивитися в очі небезпеці, яка непомітно виросла перед ними.

Цей світ може бути дуже недобрим місцем

Я радий, що сьогодні живу і працюю в Україні, так як вірю, що за останні роки українці довели, що здатні перевершити самих себе і робити неможливе. Час в черговий раз це довести: цього разу, в рекордні терміни побудувавши найсильнішу державу Європи, якій під силу протистояти будь-яким викликам цього недоброго світу.

Текст опублікований з дозволу автора

Оригінал

Більше поглядів тут

Інші новини

Всі новини