Тотальний спротив, стріляти прихильників президента, який чітко декларує прихильність до ЄС і НАТО, і який не обіцяє нічого, що обіцяло би зміну зовнішньополітичного курсу? Заради чого? Заради кого?
Мені не важко уявити гіпотетичну ситуацію, при якій я критикуватиму президента Зеленського. Взагалі без проблем. Сама ідея платити пенсії на окупованих територіях в той час, коли громадянам з окупованих територій і так оформлюють пенсії в Україні, і коли Верховна Рада визнала Донбас тимчасово окупованою територією, – це вже трошки більше, ніж я можу зрозуміти.
І якщо Володимир Зеленський не почне однаково серйозно ставитися і до виборчої кампанії, і до своєї майбутньої посади, то він може сказати більше чогось подібного.
Та ця ситуація ще має сформуватися. Або не сформуватися. Не можна реагувати на власні очікування і страхи щодо гіпотетичних дій наступного президента. Це хвороба.
Реагувати потрібно на дії чи бездіяльність. І нинішня «глибоко стурбована» інтелігенція не надто переймалась діями і бездіяльністю президента у сфері корупції. Фактично щонайменше 16% учасників першого туру виборів розписались у тому, що вірять у «святість обов’язку» президента красти заради України, а ще точніше – заради заяв про любов до України.
Це, між іншим, теж хвороба. І в НАТО та ЄС нас більшою мірою не пускає ця епідемія, ніж будь що інше, що до цього часу зробив чи сказав Володимир Зеленський.
Бути в опозиції, критикувати, а особливо контролювати владу – правильно і нормально для громадянина. Та, шановні, не варто ставати в опозицію до здорового глузду. Трохи прагматизму і врівноваженості не завадить. Рівень вашого життя більшою мірою залежить від того, скільки у вас вкрали, ніж від того, на які концерти ходить переважна більшість співгромадян.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени