1. Ці вибори через допущені колосальні зловживання при реєстрації кандидатів і під час виборчої кампанії (арешти, насильства, розгін демонстрацій і мітингів, кваліфікація законних дій громадян як масових заворушень) не можна вважати такими, що відбулися і законними. Це — беззаконні вибори. Їх результати повинні бути анульовані і в найкоротші терміни повинні бути проведені нові вибори з дотриманням всіх практик, передбачених Венеціанськими конвенціями і ОБСЄ. При цьому правила реєстрації кандидатів повинні бути кардинально спрощені. Всі політичні справи припинені, заарештовані випущені на свободу, штрафи, накладені за участь в акціях, обнулені. Судді, які виносили неправосудні рішення, повинні бути притягнуті до відповідальності.
2. Рівень активності виборців на цих виборах повністю збігається з аналогічними показниками 2014 року. 21,77% нині і 21,04% в 2014-му. При обліку вкрай зрослої політизації московського суспільства, можна впевнено сказати, що участь повинна була бути тепер вдвічі вища — близько 40-45%. Низька участь показує, що значна кількість активних виборців вважали за краще залишитися вдома, не бажаючи своєю участю ці лжевибори легітимізувати. У цьому сенсі заклик до активного «розумного голосування» повністю провалився. Цей заклик не збільшив активність виборців.
3. Всі чотири «демократичних» кандидати, зокрема й молоді і маловідомі, такі як Дарина Бесєдіна, підтримані Яблуком і дійшли до виборів, здобули в своїх округах переконливу перемогу. У Москві голосували не за ім'я людини, а за ім'я її партії. Можна сказати, що якби демократична коаліція, домовившись між собою, висунула своїх гідних представників у всіх округах Москви і їй не ставили б протизаконних перепон, то перемога антипутінських кандидатів була б близькою до 100%. Зауважу, що в столицях авторитарних держав з широким шаром освічених громадян, так буває часто.
4. Комуністи і справедливороси перемогли не тому, що їх особливо підтримують москвичі, а тому що їм не було гідної альтернативи. Тут заклик Олексія Навального, мабуть, зіграв свою роль, і багато хто з 13 обраних комуністів і 3 справедливоросів можуть бути йому вдячні. Самі ж собою ні комуністи, ні інші провладні партії ніяких шансів у Москві нині не мають.
5. Там, де був гідний незалежний кандидат, (Роман Юнеман, 30 округ, Чертаново) він обійшов запропонованого Олексієм Навальним комуніста і програв єдиноросу тільки в сумнівному електронному голосуванні. Це підтверджує пункт 3. Не будь агітації Навального за комуністів, перемога Юнемана була б незаперечна, а так комуніст відібрав частину протестних голосів за рекомендацією списку «розумного голосування».
6. Єдина Росія настільки непопулярна в Москві, що перетворила своїх кандидатів на безпартійних. Але і це мало допомогло. Її найяскравіші кандидатури — лідер партії в Москві Метельський і професор Вишки Валерія Касамара — програли один комуністу, інша — справедливоросу. Можна сказати, що підтримка Путіна і його представників у Москві наближається до нуля. А те, що сьогодні зазнає поразки в столицях (у Петербурзі ситуація ще жорсткіша за московську), завтра зазнає поразки у всій Росії.
7. Контроль над виборами з боку громадськості виявився досить ефективним. Це дає надію. Суспільство навчилося протистояти нахабному обману і підтасовкам. Тому результати контролю над подачею і підрахунком голосів самі собою (за винятком трьох округів з експериментальним електронним голосуванням) великих сумнівів не викликають.
8. У цій ситуації людям і політикам демократичних переконань життєво важливо навчитися створювати коаліції для перемоги над архаїчною авторитарною владою. Остання надія Путіна на роз'єднаність. Цій надії не можна дати жодного шансу на здійснення.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ