Дональд Трамп часто критикує свого попередника за невміння укладати угоди. "Обама — не фахівець з укладання угод", — написав новий американський президент у Twitter у 2016 році, скаржачись на відсутність угоди щодо Сирії. "Обамі доведеться напасти на Іран, тому що він не знає, як вести переговори", — помилився він із прогнозом ще в 2013-му. Трамп критикував відсутність законодавчого успіху в президента Барака Обами, заявивши, що той не може домовитися з Конгресом. "Нам потрібні лідери, здатні укладати найкращі угоди для американців", — твітнув Трамп ще в 2015-му. Підтекст очевидний: потрібний парламентер — він сам.
Адміністрації Трампа майже 500 днів. Де ж домовленості й угоди? Де переглянута Північноамериканська угода про вільну торгівлю, нова і покращена ядерна угода з Іраном, торгова угода з Китаєм? Співпраця Трампа та Конгресу вражає ще менше. Він так і не зміг домовитися з демократами: ні щодо імміграції, ні стосовно інфраструктури.
Трамп часто говорив, що світ сміється над США. Що ж робити світу зараз, спостерігаючи, як адміністрація Трампа ледве тримається на плаву: як із Північною Кореєю, так і з Китаєм? Що мав думати світ, коли ведучий парламентарій під час сесії з лідерами Конгресу щодо імміграції спочатку схвалював позицію демократів, а потім погоджувався із республіканцями? Весь цей час він стверджував, що буде досягнуто згоди. І що в результаті? Правильно. Нічого.
Трамп часто говорив, що світ сміється з США. Що ж робити світу зараз?
Тепер очевидно: Трамп — жахливий парламентер. Імпульсивний, емоційний, рідко цікавиться деталями.
Достатньо лише навести приклад, як Білий дім упорався із північнокорейським самітом. Спочатку його помпезно анонсували. Потім Трамп розхвалював північнокорейського лідера Кім Чен Ина. Крім того, до зустрічі практично не готувалися: впевненості, що обидві сторони досить близькі для проведення серйозних переговорів на високому рівні, не було. Трамп був одержимий і роздув перспективи угоди ще до того, як вона могла стати справжнім проривом. Хоча реальних ознак змін позиції Північної Кореї теж не було. Потім радники Трампа запустили серію дивних коментарів, спрямованих на залякування КНДР. Так яким взагалі був план? Адміністрація шкодує про свої ранні увертюри? Або це була всього-на-всього некомпетентність? Не дивно, що все рухнуло, правда?
Недоладніше Трамп вибудовував відносини хіба що з Китаєм. Незадовго до того, як потрапити до Білого дому, він вільно заявляв про можливість визнати незалежність Тайваню. Після чого Пекін швидко припинив контакти зі Сполученими Штатами: принизливо, але Трампу довелося відмовитися від своїх коментарів у телефонній розмові із президентом Сі Цзіньпіном.
Нинішні торговельні переговори з Пекіном — яскравий приклад поганих переговорів. У один день здається, ніби Вашингтон зациклюється на розмірі торгового дефіциту. В інший — фокусується на витоку технологій та розкраданні інтелектуальної власності. Білий дім почав свої атаки, запровадивши тарифи на сталь. Щоправда, вони загалом шкодили американським союзникам, демонструючи, що вони не мають партнерів у тиску на Китай. Після того, як адміністрація наполегливо заявляла, що жодна країна не буде вилучена зі списку, курс знову змінився — п'ять країн (найбільших експортерів сталі до Сполучених Штатів) були звільнені від тарифів, але з погрозами, що їх можуть запровадити знову.
Американські учасники переговорів намагалися підірвати позиції одне одного і навіть сварилися перед китайською делегацією. Трамп до того ж постійно змінював порядок денний. Після того, як його адміністрація оголосила, що за серйозні торгові порушення покарає ZTE, велику китайську технологічну компанію, президент США раптово передумав, пославшись на занепокоєння щодо впливу цього рішення на робочі місця в Китаї. Тільки уявіть, який би здійнявся галас, якби Обама відмовився від тиску на Китай, щоб допомогти їхній економіці!
На законодавчому фронті Трамп вирішив почати своє президентство з проблеми охорони здоров'я, яка розділяє суспільство — не з об'єднуючої, якою є, наприклад, інфраструктура. І, звісно, не варто забувати, що він і його зять Джаред Кушнер збираються виступати посередниками у встановленні миру між ізраїльтянами та палестинцями. Тільки от яким чином?
Попри те, що переговори зриваються, а домовленості руйнуються, Трамп продовжує твітити про свій великий успіх. У цьому і полягає справжній талант президента США. У нього є впевненість, лихацтво і вміння видавати невдачу за перемогу. Він може взяти звичайну будівлю, облити її золотою фарбою, а потім переконати людей, що це розкішний кондомініум. Назвемо це мистецтвом піару.
Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Фаріда Закарії
Оригінал опубліковано на The Washington Post. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени