Досвідчений економіст, що не раз працював в уряді України, а тепер народний депутат розбирає вітчизняну економіку, загострюючи увагу на її найслабших місцях
Павло Шеремета
В іктор Пинзеник, двічі міністр фінансів і економіки, віце-прем'єр у різних урядах України, а тепер народний депутат, вважається одним із найдосвідченіших економістів. На період його роботи в уряді припало введення української національної валюти, а також всі труднощі перехідного періоду країни в 90-ті — від гіперінфляції до запуску ринкової економіки.
Професійний досвід і знання вітчизняних реалій не дозволяють Пинзенику виказувати оптимізм. В інтерв'ю Радіо НВ він стриманий, і навіть невеликі успіхи державної економічної політики коментує обережно, вказуючи на її іноді неочевидні слабкі місця.
1 Ви кажете про те, що в українській економіці вас турбують не поверхневі чинники, такі як зростання курсу долара, а набагато більш фундаментальні. Про що йдеться?
Турбують ті речі, що призвели до девальвації гривні останніми роками: невідповідність потоків грошей, які треба платити країні, з тими, що надходять; нестача валютних резервів, яких країна не мала достатньо для того, щоб згладжувати такі речі, як дисбаланс у бюджеті. У першій частині є певний прогрес.
Попередні три роки, не враховуючи 2018-го, Україна вперше мала позитивне сальдо торгівлі. У нас експорт товарів і послуг перевищив імпорт, але зараз знову з'явилася діра у $2,6 млрд.
Це ще не трагічна цифра. Але це сигнал, який говорить, що певний дисбаланс існує. Є проблема з боргами. І тут дуже важлива співпраця з МВФ. Нам потрібні не просто гривні, це проблема нестачі валюти, яку ми не вирішимо з Національним банком, ми друкувати долари не можемо. І друге — це проблема дефіциту бюджету. Проблема дефіциту зараз — визначальна для майбутнього, не тільки для обмінного курсу. Неможливий прорив без того, щоб ми не мали прогнозованого обмінного курсу.
2 В чому, на ваш погляд, причина дефіциту бюджету?
В нас у першому кварталі — зростання близько 3%. Думаю, і в другому буде стільки ж. У звичайних умовах цього було б достатньо. Але українські реалії значно складніші. Треба згадати два періоди спаду: 2014-2015 роки — спад на 15%. Не забуваємо 2009-й — це теж майже 15% спаду.
Є справа важливіша — якість економічного зростання. І це мене дуже хвилює. Щоб зрозуміти проблему, я наведу вам торішні цифри. У 2017-му українська економіка зросла на 2,5%, але візьмемо промисловість: + 0,4%, сільське господарство: -2,7%. Виникає питання: що дало економічне зростання 2,5%? Торгівля. Вона збільшилася на 8,8%. А чим торгували? Якщо промисловість майже на нулях, сільське господарство в мінусі? Торгували імпортними товарами. От і виходимо знову на проблему обмінного курсу і торгового балансу.
Торік у нас зарплата і пенсія виросли на 37%. А економіка — на 2,5%
Що сталося торік? Погані речі. Хоча багатьом, можливо, це і подобається. У 2017-му зарплата і пенсія зросли на 37%, і це під час зростання економіки на 2,5%. Ось питання не економіста навіть: куди поділися ці гроші? Частина пішла в ціни, а частина — в імпорт. Це нездорове зростання. Цьогоріч картина повторюється. Ми не можемо економіку піднімати за рахунок торгівлі імпортними товарами.
3 Що потрібно зробити, щоб зростання відбувалося не за рахунок торгівлі, а за рахунок сфери виробництва або послуг?
Є проста відповідь, але вона вимагає деталізації інвестиційних процесів. Економіка не може розвиватися без інвестицій. Перш ніж випускати продукцію, потрібно вкласти гроші. До того ж рівень інвестицій у нас вкрай низький: 13-15% ВВП за необхідних 35%. Набагато менше, ніж у попередні роки. Гроші йдуть не на розширення, а на заміну старого зношеного обладнання. Це не той рівень, за якого економіка може розвиватися, приросту іноземних інвестицій немає.
Якщо подивитися на структуру іноземних інвестицій, то в окремі роки є приріст за рахунок фінансового сектора. Образно кажучи, рекапіталізація. Це інвестиції під дулом кулемета. Коли вам говорять "або ви вкладаєте в банк, або ми заберемо у вас банк" — це не добровільний внесок. І треба розуміти причини: чого інвестор боїться у країні, в якій можна заробити дуже багато?
Головна проблема: здатність оцінити результати роботи. Якщо я не знатиму, яким буде курс через два-три роки, як я можу інвестувати? Якою буде інфляція? І ми знову повертаємося до дефіциту бюджету. Це фундаментальні речі.
Згадаймо, як було десять років тому. Країна розвивалася? Так, ми розвивалися темпами 6-8-10%. Проблема корупції була? Була, і я не зменшую проблеми. Але якщо паралельно вирішуються структурні речі — це дуже добре, тому що вони тільки допомагають залученню інвестицій.
4 Всіх цікавить питання про офшори та їх вплив на економіку. Ви нещодавно писали, що в Україні знову намагалися створити два нових офшори.
Що не засідання парламенту, то офшори. Наприклад, звільнення від ПДВ імпортних товарів. Ніколи не буде інвестор працювати в цьому сегменті, навіть якщо в Україні немає такого виробництва. Кому буде вигідно, якщо український товар обкладатиметься ПДВ у 20%, а імпортний — ні? Скільки не намагаюся боротися із цим у нинішньому складі парламенту, майже жодного разу мені не вдалося це зупинити.
Або, наприклад, останнє засідання парламенту: прекрасний закон із чудовою назвою Про сільськогосподарську кооперацію. А всередині прямим текстом пропонуються два офшори. Перший: вводиться поняття кооперативних виплат, але за трудової участі [йдеться про заробітну плату], а кооперативні виплати не оподатковуються. Це означає, що завтра великі аграрні компанії переводять усіх людей на трудову участь, і ніхто не платить ні єдиного соціального внеску, ні прибуткового податку. Або другий варіант, який закладений в цьому законі: виплата доходу членам кооперативу. Вони не підлягають оподаткуванню. Знову офшор! І таких офшорів в Україні повно.
Як цього уникнути? Потрібно дуже хотіти. У 2005 році нам вдалося ліквідувати в Україні більшу їх частину. Тоді ми збільшили доходи бюджету більш ніж наполовину, незважаючи на те, що економіка зростала темпами, співмірними з нинішніми.
5 Ви один із старожилів українського парламенту. У 2012 році ви заходили туди разом з УДАРом, в 2014-му — з БПП. А в 2019 році у складі якої політичної сили ми вас побачимо в наступному скликанні Верховної Ради?
Я з УДАРом прийшов до парламенту обидва рази. Вдруге партія створила блок із БПП, але я не входжу до політичного інституту партії. А що стосується 2019 року, то, знаєте, в житті багато інших цікавих занять [окрім роботи депутата], якими я зможу зайнятися.
CV
Віктор Пинзеник народився у родині вчителів у селі Смологовиця на Закарпатті в 1954 році. Освіту здобув у Львівському державному університеті ім. Івана Франка, а докторантуру закінчив у Московському держуніверситеті ім. Михайла Ломоносова. Доктор економічних наук, заслужений економіст України. З 1991 року — народний депутат I, II, III, IV, VI, VII, VIII-го скликань. У різні роки проходив до парламенту від блоку Віктора Ющенка Наша Україна, Блоку Юлії Тимошенко, партії УДАР та Блоку Петра Порошенка. 1992-1993 роки — міністр економіки України, віце-прем'єр України з питань економіки. 1995-1997 роки — двічі побував на посаді віце-прем'єра України в урядах Євгена Марчука та Павла Лазаренка. З грудня 2005 до серпня 2006 року Пинзеник був міністром фінансів в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова. У грудні 2007 року знову став міністром фінансів у другому уряді Юлії Тимошенко, але в лютому 2009-го залишив посаду, не погодившись із бюджетною політикою уряду. З грудня 2012 року — знову член парламенту, заступник голови фракції УДАР у Верховній раді і член комітету з питань економічної політики. У 2014 році на дострокових виборах пройшов до Верховної ради за списками БПП.